Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.06.2019 року у справі №2610/28942/2012

Ухвала

Іменем України

15 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 2610/28942/2012

провадження № 61-9160ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року в справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2, на дії старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ткачової Катерини Володимирівни про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаною скаргою, в якій просив визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ткачової К. В. від 27 вересня 2018 року, винесену у виконавчому провадження ВП № 47880689, про накладення штрафу.

Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 13 лютого 2019 року закрив провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Не погодившись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Київський апеляційний суд постановою від 09 вересня 2019 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року залишив без змін.

03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що державний виконавець керуючись статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" виніс постанову про накладення штрафу у зв'язку з виникненням заборгованості зі сплати аліментів. Вважає, що винесена постанова про накладення штрафу не може оскаржуватися на підставі частини 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", так як не є винесеною державним виконавцем в порядку статті 75 Закону України "Про виконавче провадження". Судами попередніх інстанцій при розгляді його скарги необґрунтовано взято до уваги пояснення стягувача, постанову про накладення штрафу не проаналізовано в повній мірі, а тому неправильно визначено юрисдикцію розгляду його скарги.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", згідно з частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - ~law15~ закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої

юрисдикції, вони видані.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 та № 127/9870/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11, від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц, від 03 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 та № 766/740/17-ц.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, оскільки спір з приводу правомірності дій державного виконавця при винесенні постанов про накладення штрафу має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів, правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Відповідно до частини 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року в справі за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2, на дії старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ткачової Катерини Володимирівни про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило