Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.08.2021 року у справі №643/9014/20

Ухвала

Іменем України

10серпня 2021 року

м. Київ

справа № 643/9014/20

провадження № 61-13132ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М.

М., розглянув касаційну скаргу Харківської міської ради, яка підписана представником Лях Іриною Юріївною, на рішення Московського районного суду м.

Харкова від 10 березня 2021 року у складі судді: Поліщук Т. В., та постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у складі колегії суддів:

Маміної О. В., Кругової С. С, Тичкової О. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання спадкоємцем четвертої черги за законом,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до Харківської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання спадкоємцем четвертої черги за законом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 2003 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживали разом однією сім'єю, як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1, та вели спільне господарство, їздили відпочивати. За час проживання однією сім'єю 27 квітня 2010 року ними за спільні кошти придбано на ім'я ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. До спадкового майна входить зазначена квартира.

Організацією поховання ОСОБА_2 займались позивач та члени її родини. Після смерті ОСОБА_2 позивач 16 січня 2018 року звернулась до приватного нотаріуса, та їй роз'яснено, що для прийняття спадщини необхідно рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем. Позивач зазначала, що вона, як спадкоємець 4-ї черги прийняла спадщину, встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю необхідно позивачу для прийняття спадщини. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 не має.

ОСОБА_1 просила:

встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з спадкодавцем ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 2003 року до моменту його смерті;

визнати ОСОБА_1 спадкоємцем 4-ї черги після смерті ОСОБА_2.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року, позовні вимоги задоволено частково.

Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, з червня 2011 року до смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1, спадкоємцем четвертої черги за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу з червня 2011 року по день смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, що підтверджується зібраними по справі письмовими доказами, копіями фотознімків, показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Тому зробив висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову в частині встановлення факту проживання позивача однією сім'єю з померлим без реєстрації шлюбу з червня 2011 року та визнання позивача спадкоємцем четвертої черги.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо. Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов'язків.

Апеляційний суд указав, що суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про встановлення факту проживання позивача однією сім'єю з померлим без реєстрації шлюбу з червня 2011 року та визнання позивача спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_2. Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання відповідає фактичним обставинам справи. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту спільного проживання, спростовується матеріалами справи. Тому судова колегія зробила висновок, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

02 серпня 2021 року Харківська міська рада засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Лях І. Ю., на рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 березня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржені рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Харківська міська рада у клопотанні зазначає, що повний текст постанови Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року складено 23 червня 2021 року, і отримана відповідачем 05 липня 2021 року, що підтверджується інформацією про відстеження руху поштового відправлення за штрих-кодом № 6100147368964, зазначеним на конверті. Згідно відомостей про рух поштового відправлення на сайті "Укрпошта" поштове відправлення № 6100147368964 було вручено за довіреністю Харківській міській раді 05 липня 2021 року.

У частині 2 статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин, а тому є підстави для його поновлення.

Підставою, на якій подається касаційна скарга, позивачі зазначають неправильне застосування норм матеріального права та порушенням судом норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц.

Касаційна скарга мотивована тим, що факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ґрунтується на показаннях свідків, інші письмові докази не підтверджують зазначений факт. Позивачем не надано вичерпних доказів щодо спільного сумісного проживання, ведення спільного побуту, взаємних прав та обов'язків ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 останні 5 років, тобто, з 2013 року по 2018 рік. З наданих копій чеків за сплачені комунальні послуги неможливо встановити, що позивач проживала та вела з ОСОБА_2 спільне господарство з 2013 року до часу його смерті. Інші доводи щодо ведення господарства, придбання майна саме в інтересах сім'ї, наявного спільного бюджету ґрунтуються лише на показаннях свідків. Згідно договору купівлі-продажу квартири від 27 квітня 2010 року № 1279 ОСОБА_2 придбав у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, покупцем засвідчено, що купівля квартири здійснюється за рахунок коштів, що належать йому на праві приватної особистої власності.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_2 з 13 вересня 2002 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, який було розірвано 22 листопада 2006 року. З 22 листопада 2006 року у державному реєстрі актів цивільного стану громадян інформація щодо актового запису про шлюб ОСОБА_2 відсутня.

ОСОБА_1 з 09 жовтня 1980 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер.

27 квітня 2010 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 27 квітня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Руденко О. Є., була придбана у власність однокімнатна квартира АДРЕСА_2.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що складений актовий запис № 19146, що підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть від 12 грудня 2018 року, виданого ОСОБА_1, копією свідоцтва про смерть.

Організацією поховання ОСОБА_2 займалась ОСОБА_1, що підтверджується копією договору-замовлення.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, на належне йому майно.

Згідно копії спадкової справи № 01/2019 у встановлений законом строк 16 січня 2019 року ОСОБА_7 подала до приватного нотаріуса ХМНО Трофименко Є. В. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_7 посилалася на те, що з 2003 року позивач з ОСОБА_2 проживали разом однією сім'єю, як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1, та вели спільне господарство, їздили відпочивати. За час проживання однією сім'єю, 27 квітня 2010 року ними за спільні кошти придбано на ім'я ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Організацією поховання ОСОБА_2 займались позивач та члени її родини. Після смерті ОСОБА_2 позивач 16 січня 2018 року звернулась до приватного нотаріуса, та їй було роз'яснено, що для прийняття спадщини необхідно рішення суду про встановлення факту проживання однією сім? 7; єюзі спадкодавцем. Позивач зазначала, що встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю необхідно позивачу для прийняття спадщини. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 не має.

На підтвердження факту спільного проживання позивачем були надані копії світлин за різний період часу та в суді першої інстанції були допитані свідки: ОСОБА_3, який є сусідом позивача та ОСОБА_2 та ОСОБА_4, яка є невісткою позивача.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 пояснив, що він є сусідом позивача, та знає позивача і ОСОБА_2, як подружжя, позивач з ОСОБА_2 жили однією сім'єю, мали спільний побут.

Допитана як свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона є невісткою позивача, позивач та ОСОБА_2 жили разом, як чоловік і дружина, разом відпочивали, мали спільний побут. Свідок проживала разом з ними однією сім'єю з червня 2011 року, та саме з цього часу знає ОСОБА_2. Позивач займалась лікуванням ОСОБА_2, доглядала його, а після його смерті - займалась його похованням.

Позивачем також були надані докази того, що організацією поховання ОСОБА_2 займалась саме ОСОБА_1, що підтверджується копією договору-замовлення.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18) зроблено висновок, що "для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю".

У абзаці 1 частини 2 статті 3 СК України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина 4 статі 3 СК України)

Відповідно до частини 1 статті 74 СК України (в редакції, чинній з 16 січня 2007 року) якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що "згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім'ї" членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що "вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України)".

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 3, 74 СК України (частини 1 статті 81 ЦПК України).

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу з червня 2011 року по день смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_4, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, що підтверджується зібраними по справі письмовими доказами, копіями фотознімків, показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Встановивши, що ОСОБА_7 довела, що постійно проживала із з ОСОБА_2 однією сім'єю протягом п'яти років, суди зробили обґрунтований висновок про часткове задоволення позову.

Посилання на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц, колегія суддів відхиляє, оскільки ці висновки зроблені за інших фактичних обставин.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити Харківській міській раді строк на касаційне оскарження рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 березня 2021 року та постанови Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради, яка підписана представником Лях Іриною Юріївною, на рішення Московського районного суду м. Харкова від 10 березня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання спадкоємцем четвертої черги за законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук