Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.01.2020 року у справі №127/21168/19
Ухвала КЦС ВП від 15.01.2020 року у справі №127/21168/19

Ухвала

15 січня 2020 року

м. Київ

справа № 127/21168/19

провадження № 61-237ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ільківа Миколи Миколайовича на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Перша" про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (далі - ПАТ "СК "Перша") про стягнення страхового відшкодування.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПАТ "СК "Перша" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 31 538,00 грн, пеню у розмірі 2 541,19 грн, три відсотки річних у розмірі 222,93
грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційні скарги ПАТ "СК "Перша" та ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "СК "Перша" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 6
500,00 грн витрат на поховання, 520,17 грн пені, три відсотки річних у розмірі 45,94 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У січні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Ільківа М. М. на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Ільків М. М., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 34 302,12 грн, яка станом

на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн * 100 = 192 100 грн), а тому зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктом а) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності якого судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню: якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Заявник стверджує, що викладені в оскаржуваних рішеннях висновки не узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, а тому існує необхідність забезпечення єдності судової практики.

Доводи заявника про те, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки висновки суду апеляційної інстанції у цій справі суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року у справі № 352/342/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 296/2509/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц є безпідставними, оскільки у наведених заявником постановах Верховного Суду та оскаржуваних судових рішеннях встановлено різні фактичні обставини справи. Посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не обґрунтовує, чому саме ця справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Ільків М. М. подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, статтями 175, 176, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ільківа Миколи Миколайовича на постанову Вінницького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Перша" про стягнення страхового відшкодування.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Н. Ю. Сакара