Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.10.2019 року у справі №344/5082/19

Ухвала

Іменем України

02 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 344/5082/19

провадження № 61-17417ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Барана Д. І. (далі - Івано-Франківський МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області).

Обґрунтовувавши свої вимоги тим, що Івано-Франківським міським судом видано виконавчий лист від 21 жовтня 2016 року у справі № 344/12800/2015 про стягнення з нього на користь публічного акціонерного товариства "Банк Золоті Ворота" (далі - ПАТ "Банк Золоті Ворота") кредитної заборгованості у розмірі 109 874 грн 49 коп. Державним виконавцем Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Бараном Д. І. відкрито виконавче провадження. У березні 2019 року державний виконавець повідомив його про результат визначення вартості 1/5 частки трикімнатної квартири по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві власності.

Посилаючись на те, що дії державного виконавця спрямовані на вилучення у нього частки житла, що призведе до його виселення без надання іншого постійного житла, просив суд визнати дії старшого державного виконавця Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Барана Д. І. незаконними та такими, що направлені на реалізацію належного йому на праві приватної власності майна, а саме: 1/5 частки трикімнатної квартири по АДРЕСА_1, та заборонити старшому державному виконавцю Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Барану Д. І. вчиняти дії, спрямовані на реалізацію частки квартири по АДРЕСА_1 до надання йому постійного жилого приміщення (житла), про що має бути зазначено у рішенні суду.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2019 року залишено без змін.

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Із оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності.

Відповідно до статті 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України порушено їхні права чи свободи.

Положеннями частини 2 , 3 статті 451 ЦПК України визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" випадках на приватних виконавців.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено порядок визначення вартості майна боржника та оцінки майна боржника.

Судами встановлено, що у провадженні Івано-Франківський МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист від 21 жовтня 2016 року, за яким із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Золоті Ворота" підлягає стягненню сума кредитної заборгованості у розмірі 109 874 грн 49 коп. відповідно до кредитного договору від 25 березня 2008 року.

У березні 2019 року державним виконавцем Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Бараном Д. І. повідомлено ОСОБА_1 про те, що вартість арештованої частки трикімнатної квартири по АДРЕСА_1 становить 148 120 грн, роз'яснено порядок дій у разі незгоди боржника із результатами визначення вартості майна.

Згідно з довідкою комунального підприємства "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" від 21 березня 2019 року у квартирі по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1, оскільки скаржником не доведено, що державним виконавцем Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Бараном Д. І., порушено вимоги закону щодо звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із загальних засад правосуддя є обов'язковість виконання судових рішень.

Оскільки скаржником не надано суду доказу того, що він самостійно виконав свої зобов'язання за судовим рішенням та виконавчим документом, правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що скарга спрямована на створення обставин, які б перешкоджали державному виконавцеві у виконанні його повноважень щодо примусового виконання судового рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, державний виконавець в спірному випадку вчинив дію, яка визначена статтями 50, 57 Закону України "Про виконавче провадження" для визначення вартості частки квартири, яка є у власності боржника, як частина виконавчої процедури, неправомірність якої ним не оскаржується. Визначення вартості майна боржника та його оцінки є правомірною дією, визначеною законом. Інших доказів щодо неправомірності дій державного виконавця скаржником не представлено.

Суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що державним виконавцем дотримано вимог положень статей 50, 57 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі яких проведено оцінку майна боржника, яка ОСОБА_1 не оскаржена, хоча державним виконавцем у повідомленні про результати визначення вартості майна роз'яснено порядок дій у разі незгоди з її результатами, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права чи неправильно застосовані норми матеріального права.

Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Постановлені судові рішення, їх зміст і мотивування, а також доводи касаційної скарги, які по суті стосуються лише переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, свідчать про відсутність підстав вважати, що розгляд цієї справи в суді касаційної інстанції має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки неправильного застосування норм права не встановлено.

Так як правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович