Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.04.2021 року у справі №212/2950/20

Ухвала

09 червня 2021 року

м. Київ

справа № 212/2950/20

провадження № 61-6780ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.

розглянувши касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і просив стягнути з відповідача на її користь: середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня її звільнення 31 березня 2020 до дня прийняття судом рішення про поновлення роботі за 230 днів в розмірі 50 000,00 грн; 5 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 1 000,00 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2020 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ ФОП ОСОБА_1 "Про звільнення з роботи" від 31 березня 2020 року № 15 та поновлено ОСОБА_2 на роботі продавцем продовольчих товарів ФОП ОСОБА_1.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 середній заробіток в розмірі 37 087,79
грн з 31 березня 2020 року до 19 листопада 2020 року (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів).

Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 000,00 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Допущено негайне виконання рішення щодо поновлення на роботі ОСОБА_2 продавцем продовольчих товарів ФОП ОСОБА_1.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за один місяць.

У решті позову відмовлено.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2021 року рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2020 року залишено без змін.

У травні 2021 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати рішення Жовтневого районного суду м.

Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Положенням пункту 9 частини 3 статті 2 ЦПК України закріплено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Однак, таке право на касаційне оскарження не є абсолютним та безумовним, скаржник зобов'язаний обґрунтувати причини такого звернення, що дозволяють ініціювати проведення судового розгляду справи в третій раз.

Так, у положенні частини "с" статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, акцентується увага на тому, що скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages
Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.

Всі мотивування особи, яка подає касаційну скаргу, вже були предметом розгляду в судах двох інстанцій і не потребують додаткового перегляду.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Малозначна справа як справа незначної складності є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована у розділі "Загальні положення" частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судові рішення, які оскаржені, прийняті у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук

І. М. Фаловська