Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.03.2019 року у справі №761/21362/17

УХВАЛА

22 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 761/21362/17

провадження № 61-3145ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання добросовісним набувачем, залишення майна у власності та зняття з нього всіх обмежень,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якомупросив визнати його добросовісним набувачем транспортного засобу BMW Х5 2001 року випуску та залишити транспортний засіб у власності, зняти всі обмеження щодо використання права власності на транспортний засіб; визнати виконавчий лист від 26 листопада 2013 року №1-2/12, виданий Коростишівським районним судом Житомирської області таким, що не підлягає виконанню та закінчити виконавче провадження №1-2/12.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 30 вересня 2015 року придбав у ОСОБА_4 зазначений автомобіль.

15 травня 2017 року ОСОБА_1 під час керування цим автомобілем був зупинений працівниками поліції, які повідомили, що автомобіль знаходиться у розшуку та вилучили його для зберігання. В подальшому Шевченківським РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві автомобіль передано на зберігання ОСОБА_1

Згодом позивачу стало відомо, що автомобіль є речовим доказом у кримінальній справі, за наслідками розгляду якої прийнято рішення про конфіскацію автомобіля в дохід держави.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 серпня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання добросовісним набувачем, залишення майна у власності та зняття з нього всіх обмежень.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 серпня 2018 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

12 лютого 2019 року до Верховного Суду передано касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року, в якій він просив скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у даній справі є вимоги немайнового характеру про визнання добросовісним набувачем транспортного засобу та залишення транспортного засобу у власності; зняття всіх обмежень права власності на транспортний засіб; визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та закінчення виконавчого провадження.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Також ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що, виходячи з положень частини 9 статті 19 ЦПК України та статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", станом на 01 січня 2019 року становить 960 500,00 грн.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання добросовісним набувачем, залишення майна у власності та зняття з нього всіх обмежень.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя А. О. Лесько