Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.03.2020 року у справі №710/1393/19

Ухвала

03 березня 2020 року

м. Київ

справа № 710/1393/19

провадження № 61-3734ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 09 грудня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду

від 11 лютого 2020 року в справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2019 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовними вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 21 серпня 2010 року № б/н у розмірі 53 921,64 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 21 серпня 2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1 200,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 %.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", та "Правилами користування платіжною карткою", затверджених наказом № СП - 2010-256 від 06 березня 2010 року і "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank. ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Позивач посилається у позові, що при укладенні договору, сторони керувалися частиною 1 статті 634 ЦК України. Відповідач у зв'язку з порушенням зобов'язання за кредитним договором має заборгованість станом на 30 вересня 2019 року в розмірі 53 921,64 грн, яку відповідач добровільно погашати не бажає, ухиляється від виконання своїх обов'язків, тому банк змушений звернутися до суду з даним позовом про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 09 грудня 2019 року позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором

від 21 серпня 2010 року № б/н на користь АТ КБ "ПриватБанк" в розмірі

1 222,32 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 09 грудня 2019 року залишено без змін.

25 лютого 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку з касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 09 грудня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами, пенею та штрафами та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги

АТ КБ "ПриватБанк" в цій частині задовольнити в повному обсязі.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 2 102,00
грн.

Предметом позовних вимог у справі № 710/1393/19 є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 53 921,64 грн.

Ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 100 = 210 200,00 грн).

Справа № 710/1393/19 є малозначною в силу вимог пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.

У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що справа є малозначною, однак касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України). Оскаржуваними судовими рішеннями було проігноровано положення постанови Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17 та постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 750/6058/17-ц щодо погодження сторонами розміру відсоткової ставки, пені та штрафів в підписаній відповідачем довідці про умови кредитування, що призвело до порушення формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявниками обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки посилання в касаційній скарзі на порушення судом норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваним судовим рішенням, та зводяться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Також АТ КБ "ПриватБанк" посилається на те, що дана справа має виняткове значення для Банку (підпункт "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України), оскільки невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором перешкоджає стабільній роботі АТ КБ "ПриватБанк".

Також, незгода АТ КБ "ПриватБанк" з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені.

Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 09 жовтня 2018 року у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine) зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи.

АТ КБ "ПриватБанк" реалізувало своє право на апеляційний перегляд справи № 710/1393/19.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа "Зубац проти Хорватії" (Zubac v. Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Леваж Престасьон Сервіс" проти Франції", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шамоян проти Вірменії" (Shamoyan v. Armenia).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК, оскаржені судові рішення прийнято у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 09 грудня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року в справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко