Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.10.2018 року у справі №401/2164/17

УХВАЛА

28 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 401/2164/17

провадження № 61-44468 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - товариство з додатковою відповідальністю "Об'єднання Дніпроенергобудпром",

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 09 липня 2018 року у складі колегії суддів Черненко В. В., Авраменко Т. М., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги та судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задоволено, стягнуто з ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 23 189,1 грн.

Постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 09 липня 2018 року апеляційну скаргу ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" задоволено частково, змінено рішення Світловодського міськрайонного суду. Кіровоградської області від 27 лютого 2018 року в частині розміру стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Стягнуто з ТДВ "Об'єднання Дніпроенергобудпром" на користь ОСОБА_1 5481,06 грн.

У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Стаття 129 Конституції Українисеред основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на день подання касаційної скарги) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України (в редакції, чинній на день подання касаційної скарги) малозначними є справи, в яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову в даній справі станом на 01 січня 2018 року не перевищувала ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762 грн х 100 = 176 200
грн).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу закону.

Позивач посилається на те, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки апеляційним судом вчинені грубі порушення норм матеріального та процесуального права, вважає, що дана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього, оскільки нехтування правами простих громадян призводить до втрати авторитету суду у суспільстві та довіри до судової системи в цілому.

Наведені позивачем доводи є загальними та необґрунтованими, а також суперечать встановленим судом першої інстанції обставинам, який дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК Українисуддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року), Azyukovska v. Ukraine (Азюковська проти України) від 09 жовтня 2018 року.

З урахуванням наведеного, відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на судове рішення в малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, необхідно закрити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України (в редакції, чинній на день подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 09 липня 2018 року закрити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук