Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.05.2019 року у справі №175/4221/15

УХВАЛА

25 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 175/4221/15

провадження № 61-7423 ск 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного Дніпропетровського суду від 28 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2018 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в розмірі 168 654,72 грн за договором займу задоволено.

Не погодившись із цим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на це судове рішення.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 січня2019 року апеляційна скарга ОСОБА_4 була залишена без руху для усунення недоліків його апеляційної скарги, а саме - сплати судового збору в розмірі 2 504,77 грн за подання апеляційної скарги та надано строк для усунення вказаних недоліків шляхом подачі до суду апеляційної інстанції оригіналу квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2018 року відмовлено, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження його незадовільного матеріального становища, доказів щодо відсутності

будь-яких доходів та доказів неможливості оплатити судовий збір на момент подання ним апеляційної скарги.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2019 року відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про розстрочення сплати судового збору, визнано неподаною та повернуто ОСОБА_4 його апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2018 року.

Відмовляючи ОСОБА_4 у задоволенні його клопотання про розстрочення сплати судового збору, визнаючи неподаною та повертаючи його апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2018 року, апеляційний суд виходив з того, що наведені у клопотанні доводи заявника не дають підстав для його задоволення та розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, достовірно не свідчить про його тяжке матеріальне становище і про відсутність у нього доходів, що унеможливлює сплату судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому законодавством розмірі, тоді як безпідставне звільнення від сплати судового збору є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.

Крім того, апеляційний суд виходив також з того, що наведені заявником доводи не підтверджені ніякими доказами.

08 квітня 2019 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2019 року, у якій просив скасувати це судове рішення, а справу передати до суду апеляційної інстанції для розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку повертаючи його апеляційну скаргу з підстав несплати судового збору та не звернув уваги на його скрутне матеріальне становище, що відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" є підставою для відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору.

Також скаржник посилався на те, що копії судових рішень апеляційного суду він не отримував, а про їх існування дізнавався з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Як встановлено апеляційним судом, за рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2018 року, яким задоволено позов ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за невиконання грошового зобов'язання з відповідача ОСОБА_4 - стягнуто 168 654,72 грн.

Не погодившись з рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2018 року ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку та подав апеляційну скаргу на це судове рішення.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 січня2019 року апеляційна скарга ОСОБА_4 була залишена без руху, оскільки не була оплачена судовим збором за подання, розгляд його апеляційної скарги та надано строк для подання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору.

19 лютого 2019 року ОСОБА_4 подав до суду апеляційної інстанції клопотання, в якому зазначав, що ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2019 року не отримував, про її наявність дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень та просив звільнити його від сплати судового збору за розгляд його апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2018 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору за подачу ним апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2018 року відмовлено.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2019 року відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про розстрочення сплати судового збору, визнано неподаною та повернуто його апеляційну скаргу у зв'язку з неусуненням встановлених ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2019 року недоліків.

Верховний Суд у складі колегії суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності ухвали суду апеляційної інстанції.

Такого висновку Верховний Суд дійшов з огляду на таке.

Однією з основних засад судочинства відповідно до пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Згідно із частиною 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 357 ЦПК України, застосовуються положення частиною 2 статті 357 ЦПК України.

Зі змісту статей 185, 357 ЦПК України вбачається, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений строк, скарга вважається неподаною та повертається особі, яка її подала.

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, апеляційний суд зазначив про те, що копія ухвали Дніпровського апеляційного суду ухвалу від 20 лютого 2019 року була направлена на адресу ОСОБА_4, зазначену в апеляційній скарзі та наявною в матеріалах справи його адресою: АДРЕСА_1

27 березня 2019 року ОСОБА_4 надіслав до апеляційного суду клопотання, з якого вбачається про його обізнаність щодо ухвали Дніпровського апеляційного суду ухвалу від 20 лютого 2019 року про відмову у задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору. В клопотанні ОСОБА_4 просив відстрочити сплату судового збору за подання ним апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2018 року - до ухвалення судового рішення у справі, посилаючись на тяжке матеріальне становище, посилаючись на відомості від 12 березня 2019 року з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про відсутність у нього доходів за 3-4 квартали 2018 року та довідка Дніпровського обласного центру зайнятості № 399 від 11 березня 2019 року, які зазначені у додатку до вказаного клопотання.

Однак, зазначені у додатку копії документів до клопотання не були долучені, про що працівниками Дніпропетровського апеляційного суду 27 березня 2019 року було складено відповідний акт.

А тому, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки заявником, у встановлений судом строк, вимоги ухвали про усунення недоліків його апеляційної скарги не виконані та не усунуті, апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає поверненню, застосувавши положення статті 185 ЦПК України.

Крім того, апеляційним судом було зазначено, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню апелянта з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції після усунення вищезазначених недоліків.

Ураховуючи наведене, доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що апеляційний суд при вирішенні його клопотань про звільнення від сплати судового збору та розстрочення судового збору до ухвалення судового рішення по справі, не врахував тяжке матеріальне становище є необґрунтованими, оскільки апеляційним судом було враховано, що на підтвердження вказаних доводів, заявником не було додано належних доказів, які б свідчили про неможливість сплати судового збору.

Отже, оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного Дніпропетровського суду від 28 березня 2019 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. М. Сімоненко

А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв