Історія справи

Ухвала ККС ВП від 12.05.2020 року у справі №727/8054/19

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року

м. Київ

справа № 727/8054/19

провадження № 51-2229 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Булейко О. Л.,

суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,

розглянувши касаційну скаргу захисника Колчанова Р. В., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 вересня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 4 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019260040000941,

встановив:

За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 вересня 2019 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Верхня Криниця Василівського району Запорізької області, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено покарання із застосуванням положень ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, котрий народився у Запорізькій області, зареєстрований на АДРЕСА_2, проживає на АДРЕСА_3, раніше не судимого,

засуджено за ч. 4 ст. 185 КК та призначено покарання із застосуванням положень ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими та засуджено за те, що вони 2 травня 2019 року, о 3 годині 14 хвилин, за попередньою змовою, з метою таємного викрадення чужого майна, перебуваючи на вул. Небесної Сотні, 10 у м.

Чернівці, шляхом зламу вхідних дверей, проникли до магазину "Skytex" та таємно викрали з торгівельного залу та підсобного приміщення товарно-матеріальні цінності, а саме: мобільні телефони, планшетні персональні комп'ютери, наручні смарт-годинники та аксесуари до електронних пристроїв, заподіявши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 427 234,29 грн. Після чого пішли з місця вчинення злочину та розпорядилися викраденим на власний розсуд.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 4 лютого 2020 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник Колчанов Р. В., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує на неналежне врахування судами всіх обставин, що пом'якшують покарання та даних про особу винного. Виправлення засудженого вважає можливим без відбування покарання у виді позбавлення волі із застосування положень ст. 75 КК.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до касаційної скарги, захисник порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Так, у ст. 65 КК визначено загальні засади призначення покарання, котрі наділяють суд правом вибору між альтернативами, кожна з яких є законною, як однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

За змістом ст. 75 КК рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа "Довженко проти України") зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Як убачається зі змісту доданих до касаційної скарги копій судових рішень, вказаних вимог суд дотримався.

Обираючи ОСОБА_1 покарання, суд повною мірою врахував обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини, щире каяття, сприяння слідству, відшкодування шкоди потерпілому, відсутність обставин, що його обтяжують, а також дані про особу винного, який раніше не судимий, характеризується позитивно, його молодий вік, та призначив засудженому ОСОБА_1 покарання за ч. 4 ст. 185 КК із застосуванням положень ст. 69 КК у виді позбавленням волі на строк 2 роки 6 місяців, яке є нижчим від найнижчої межі, встановленої в санкції вказаної норми.

Разом з тим, врахувавши тяжкість вчиненого ОСОБА_1 умисного, корисливого злочину, який згідно зі ст. 12 КК є тяжким та вчинений за попередньою змовою, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Отже, враховуючи принципи індивідуалізації, співмірності заходу примусу характеру вчинених дій та конкретні обставини справи, призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав вважати призначене покарання явно несправедливим через його суворість колегія суддів не вбачає. Відсутні такі підстави і в касаційній скарзі захисника Колчанова Р. В., оскільки він посилається на обставини, які вже були враховані судом при призначенні покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК, а інших доводів про можливість виправлення засудженого ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст. 75 КК, зі змісту касаційної скарги не вбачається.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині суворості призначеного покарання та з зазначенням докладних мотивів прийнятого рішення обґрунтовано залишив вирок без зміни.

Ухвала апеляційного суду достатньо мотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги захисника та копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Враховуючи викладене і керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Колчанова Р. В., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 вересня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 4 лютого 2020 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

О. Л. Булейко Г. М. Анісімов І. В. Іваненко