Історія справи

Ухвала ККС ВП від 23.11.2020 року у справі №488/458/19

Ухвала

09 березня 2021 року

м. Київ

справа № 488/458/19

провадження № 51-5549 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ємця О. П.,

суддів Білик Н. В., Щепоткіної В. В,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року щодо нього,

встановив:

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перевірку зазначених судових рішень у касаційному порядку.

Ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 23 листопада 2020 року касаційну скаргу засудженого було залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та надано десятиденний строк для усунення недоліків.

У вищевказаному рішенні суду касаційної інстанції зазначено про необхідність належного обґрунтування істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуло б за собою безумовне скасування судових рішень.

На виконання ухвали касаційного суду засуджений ОСОБА_1 подав уточнення до касаційної скарги, перевіривши які, суд установив, що зазначених в ухвалі Верховного Суду від 23 листопада 2020 року недоліків не усунуто.

Так, зі змісту уточненої касаційної скарги вбачається, що скаржник не обґрунтував у чому саме полягали істотні порушення процесуального закону, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судових рішень, і чому їх (ці порушення) слід відносити до безумовних підстав для їх скасування, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК, при цьому заперечує відповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, вказує на неповноту судового розгляду, недостовірність доказів, що згідно з вимогами статей 433, 438 КПК не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції є судом права, а не факту та відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, та переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. Тому відсутність у ній обґрунтування з підстав передбачених у ст. 438 КПК, про що було наголошено засудженому в ухвалі Верховного Суду, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Таким чином, зважаючи на те, що засуджений ОСОБА_1 недоліків касаційної скарги не усунув, суд приходить до висновку, що касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Корабельного районного суду м.

Миколаєва від 22 травня 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року щодо нього разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Ємець Н. В. Білик В. В. Щепоткіна