Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.11.2020 року у справі №911/2316/19

УХВАЛА

20 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/2316/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М. - головуючого, Жукова С. В., Ткаченко Н. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г. Є.;

за участю представників:

АТ "НАК "Нафтогаз України" - Литвина П. В. (дов. № 14-331 від 22.12.2020; свідоцтво № 4197/10 від 17.06.2010),

АТ "Укртрансгаз" -Дудченко В. В. (дов. № 1-2525 від 10.12.2020),

ОСББ "Білицька перлина" - Мамаєва Д. Ю. (ордер КВ №408429 від 20.01.2021; свідоцтво КВ № 6127 від 12.07.2018),

АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" - Дмитренко О. О. (дов. №Др-141-1220 від 30.12.2020; свідоцтво КВ № 000466 від 11.03.2019),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020

та рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2020 в частині відмови у стягненні 119 550,64 грн

у справі № 911/2316/19

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білицька перлина",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство "Національна компанія "Нафтогаз України",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи Київоблгаз",

про зобов'язання повернути майно та стягнення 119 550,64 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз", позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Білицька перлина" (далі - ОСББ "Білицька перлина", відповідач) про зобов'язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в загальному обсязі 17,890тис. куб. м та стягнення 119 550,64 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в загальному обсязі 17,890 тис. куб. м.

В обґрунтування своїх вимог зазначило, що в березні 2017 року відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем, набув природний газ загальним обсягом 17,890 тис. куб. метрів, відтак зобов'язаний повернути позивачу вказане безпідставно набуте майно. При цьому, позивач стверджував, що у випадку, якщо буде встановлено відсутність у відповідача безпідставно набутих обсягів природного газу, останній на підставах, передбачених частиною 2 статті 1213 ЦК України, буде зобов'язаний відшкодувати вартість такого майна, яка визначається на момент розгляду справи судом та на даний час складає 119550,64 грн (за вартістю природного газу станом на липень 2019 року).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.10.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", третя особа на стороні позивача) та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" (далі - АТ "Київоблгаз", третя особа на стороні відповідача).

АТ "НАК "Нафтогаз України" підтримало позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що в березні 2017 року у зв'язку з порушенням відповідачем умов п. 17 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, НАК "Нафтогаз України" не здійснював постачання природного газу відповідачу.

АТ "Київобгаз" заперечило позовні вимоги, мотивуючи свою позицію тим, що АТ "НАК " Нафтогаз України" у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від
01.10.2015 № 758 від 20.03.2016 № 234, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017 року", була зобов'язана постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії та, відповідно, видати належні номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям згідно договорів, які між ними укладено, що виключає можливість застосування у даних правовідносинах положень статті 1212 ЦК України, та є підставою для відмови в задоволені позову в повному обсязі.

Розгляд справи судами

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.01.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішенням мотивоване тим, що ОСББ "Білицька перлина" має договірні відносини з АТ "НАК Нафтогаз України", у спірний період спожило природний газ на підставі укладеного з АТ "НАК "Нафтогаз України" договору постачання природного газу в обсязі, що не перевищує обумовлений договором. Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність умов, що є правовою підставою для застосування статті 1212 ЦК України.

Також суд вказав, що враховуючи положення договору, укладеного між відповідачем та третьою особою у справі, норми розпорядження Кабінету Міністрів України від
05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", подання чи неподання номінацій АТ "НАК Нафтогаз України" жодним чином не свідчить про безпідставне спожиття відповідного газу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2020 у справі №911/2316/19 залишено без змін.

Ухвалюючи постанову суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв'язку з їх необґрунтованістю, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами наявність умов, що є правовою підставою для застосування статті 1212 ЦК України з огляду на наявність договірних відносин відповідача з АТ "НАК "Нафтогаз України", на підставі яких й було спожито відповідачем природний газ у спірних період.

Оскаржувані судові рішеннях місцевого та апеляційного господарських судів прийняті з урахуванням приписів нормативних актів та правових позицій Верховного Суду, оцінка правомірності дій АТ "НАК "Нафтогаз України" не надавалась.

Крім того, суди зазначити, що пред'явлення позивачем у позові разом двох альтернативних вимог до відповідача - про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно та про стягнення вартості такого майна, не відповідає вимогам статті 1213 ЦК України.

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

21.10.2016 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник за договором) та ОСББ "Білицька перлина" (споживач за договором) укладено Договір № 1802/1617-ТЕ-17 постачання природного газу (далі - Договір № 1802/1617-ТЕ-17), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач - оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. п. 1.2,1.3 Договору № 1802/1617-ТЕ-17 природний газ, який постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України).

За умовами п. 2.1 Договору № 1802/1617-ТЕ-17 постачальник передає споживачу з
01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 150 тис. куб. метрів, в тому числі за місяцями, зокрема у березні 2017 року - 25 тис. куб. метрів.

Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (далі - планований обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п. 1.2 Договору (п. 2.2 Договору № 1802/1617-ТЕ-17).

Вказаним Договором сторонами погоджено наступні обсяги постачання та споживання природного газу, зокрема, у березні 2017 року - 25 тис. куб. м.

Положеннями п. 3.2 Договору № 1802/1617-ТЕ-17 сторони погодили, що споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу, належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватися плановими обсягами, зазначеними у пункті 2.1 Договору на відповідний місяць.

Обсяги постачання підтверджується постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділу 13 договору.

Відповідно до п. 3.4 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (п. 4.1 Договору №1802/1617-ТЕ-17).

Договір № 1802/1617-ТЕ-17 згідно п. 12.1 набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

31.01.2017 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець за договором) та ПАТ "Укртрансгаз" (покупець за договором) укладено Договір № 1701001564-ВТВ про закупівлю природного газу (далі - Договір № 1701001564-ВТВ), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві у січні-квітні 2017 року газ в загальному обсязі 1600000 тис. куб. м, в тому числі по місяцях: у січні - 610 000 тис. куб. м; у лютому - 490 000 тис. куб. м; у березні - 310 000 тис. куб. м; у квітні - 190000 тис. куб. м.

На виконання умов Договору № 1701001564-ВТВ від 31.01.2017 АТ "НАК "Нафтогаз України" передала, а ПАТ "Укртрансгаз" прийняло у березні 2017 року імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", для забезпечення виробничо-технологічних потреб, власних потреб та для забезпечення балансування, обсягом 143355,000 тис. куб. м., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу, підписаним 31.03.2017 між НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз".

Крім цього, матеріалами справи встановлено, що 01.01.2016 ОСББ "Білицька перлина" підписано заяву-приєднання № 094211JCFDFT016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

31.03.2017 між ПАТ "Київоблгаз" (третя особа на стороні відповідача, газорозподільне/газотранспортне підприємство за договором) та ОСББ "Білицька перлина" (відповідач, замовник за договором) складено та підписано акт наданих послуг з транспортування газу № 1201200372 про те, що з 01 по 31 березня 2017 року замовником прийнято, а газорозподільним/газотранспортним підприємство протранспортовано замовнику природний газ згідно з договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 094211JCFDFT016 в обсязі 17890 куб. м.

Відбір природного газу відповідачем в зазначеному обсязі підтверджено звітом про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Київоблгаз" за березень 2017 року.

В листах № 26-2425/1.2-17 від 03.03.2017 та № 26-6948/1.2-17 від 29.09.2017, адресованих ОСББ "Білицька перлина ", АТ "НАК "Нафтогаз України" посилалося на те, що у зв'язку з невиконанням умов п. 17 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 підприємству не підтверджено планові обсяги (номінації) природного газу на березень 2017 року. Таким чином, АТ "НАК "Нафтогаз України" не здійснювало постачання природного газу ОСББ "Білицька перлина" у вказаному періоді.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав про безпідставне споживання відповідачем в березні 2017 року із газотранспортної системи природного газу в загальній кількості 17,890 тис. куб. м, який належав йому, відтак просив повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 17,890 тис. куб. м, а у випадку встановлення відсутності у відповідача такого майна - стягнути з останнього 119 550,64 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 17,890 тис. куб. м.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Не погодившись з прийнятими у справі судовими рішеннями, АТ "НАК "Нафтогаз України" (скаржник) звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 в частині відмови у стягненні 119550,64 грн та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення вказаних коштів.

Підставами для касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме:

1) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах; оскаржувані рішення протирічать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду: від 18.05.2020 по справі №826/16697/17 стосовно умов, необхідних для встановлення факту постачання природного газу; від
10.06.2020 у справі № 904/4018/19 стосовно правомірності віднесення до договірних відносин будь-яких правочинів; від 28.04.2020 у справі №826/15568/16, від 10.04.2020 у справі № 808/954/17, від 06.03.2020 у справі № 803/13/16 щодо визначальної ознаки господарської операції; від 12.09.2017 у справі №826/10933/14, від 26.06.2018 у справі №803/1362/16 про те, що договір не є первинним обліковим документом;

2) необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 925/358/18 щодо правомірності застосування розпорядження Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для скаржника, оскільки питання встановлення фактичних обставин при несанкціонованому споживанні природного газу, питання власника фактично отриманого з газотранспортної системи газу має виключне значення для учасників ринку природного газу;

4) справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (у даній справі розглядається питання правомірності визнання факту постачання товару виключно з наявності укладеного договору).

Касаційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз України" подана на підставі пунктів 1, 2 частини 2 та підпунктів а, б, в пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Крім того, заявник касаційної скарги наголошує, що суди дійшли неправильного висновку про договірний характер правовідносин щодо відбору природного газу відповідачем; зробивши висновки про споживання відповідачем природного газу з ресурсу АТ "НАК "Нафтогаз України", суди вийшли за межі позовних вимог; не надали належної оцінки всім обставинам справи; порушили вимоги статей 1212, 1213 ЦК України та неправильно застосували норми статей 12, 13 Закону України "Про ринок природного газу", пункту 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, глави 1 розділу 8 Кодексу газотранспортної системи.

На думку, АТ "НАК "Нафтогаз України", суди, здійснивши висновки про споживання відповідачем природного газу з ресурсу АТ "НАК "Нафтогаз України", вийшли за межі доказування у даній справі, що підтверджується правовою позицією, викладеною постанови Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 904/2092/17, від
20.02.2018 у справі №911/653/17, від 22.06.2018 у справі №904/5621/17.

Скаржник також зазначає, що висновки судів щодо споживання природного газу з ресурсу АТ "НАК "Нафтогаз України" не гуртуються на фактичних обставинах та доказах.

Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

До Верховного Суду від АТ "Київоблгаз" надійшов відзив на касаційну скаргу АТ
"НАК "Нафтогаз України", в якому зазначає, що касаційна скарга не підлягає задоволення, а касаційне провадження підлягає закриттю. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що наявність договірних правовідносин між позивачем та відповідачем, а саме договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами між АТ "Укртрансгаз" та ОСББ "Білицька перлина", а також договору на постачання природного газу ОСББ "Білицька перлина" з АТ "НАК " Нафтогаз України", виключають можливість застосування у даних правовідносинах положення статті 1212 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

При цьому звертає увагу на сталу практику Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах з аналогічних правовідносин, а саме, №911/2386/19, №911/2267/19, № 911/2306/19, № 911/2268/19, № 911/2302/19, №911/2315/19.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Заслухавши присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про закриття касаційного провадження з наступних підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 300 ГПК України).

Отже, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегією суддів відхиляються доводи касаційної скарги щодо невідповідності висновків судів про договірний характер правовідносин щодо відбору природного газу відповідачем обставинам справи, не дослідження судами фактичних обставин справи, неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для справи та недоведеності таких обставин, виходу судами попередніх інстанцій за межі доказування у даній справі, оскільки вони фактично зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення та в цілому до заперечення результату розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Водночас, судова колегія визнає необґрунтованими доводи касаційної скарги стосовно того, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, оскільки незгода скаржника із рішенням суду попередньої інстанції не підтверджує його незаконність, не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом. Подані касаційні скарги фактично зводяться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржники вважають незаконним.

За змістом частини 1 статті 300 ГПК України перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій здійснюється судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі посилається на те, що суди в оскаржуваних рішеннях не врахували висновки Верховного Суду, викладені у низці постанов в подібних правовідносинах щодо застосування положень статті 1212 ЦК України.

Із приводу подібності правовідносин судова колегія звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/7, пункт 40 постанов від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт
6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від
16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

З матеріалів справи вбачається, що в оскаржуваних судових рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статей 1212, 1213 ЦК України.

Як було зазначено вище, АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі посилається на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки Верховного Суду, викладені у відповідних постановах: від 18.05.2020 у справі №826/16697/17; від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19; від 28.04.2020 у справі №826/15568/16, від 10.04.2020 у справі № 808/954/17, від 06.03.2020 у справі № 803/13/16; від 12.09.2017 у справі №826/10933/14, від 26.06.2018 у справі №803/1362/16.

Колегія суддів відхиляє вказані доводи скаржника, оскільки підстави позовів у даній справі №911/2316/19 та у вказаних справах, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

Так, зокрема, посилання скаржників на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 18.05.2020 у справі №826/16697/17, колегією суддів не приймаються, оскільки висновки, зроблені в постанові у адміністративній справі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень не можуть вважатися висновками у подібних правовідносинах у даній справі з огляду на різні предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини у цих справах.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №904/4018/19 як на наявність різної правозастосовчої практики Судом оцінюються критично, оскільки вказаною постановою справу № 904/4018/19 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області у зв'язку із тим, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Направлення справи на новий розгляд не означає вирішення спору, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з них.

У справах №826/15568/16, № 808/954/17, № 803/13/16 предметом позовних вимог було визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення ДПІ про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість з посиланням на реальність здійснених господарських операцій на виконання умов відповідних договорів, з яким Податковий кодекс України і пов'язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов'язань в податковому обліку платника податків.

За замістом наведених у касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" посилань на правові позиції суду касаційної інстанції, а саме постанови Верховного Суду України у справі № 826/10933/14 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень), у справі № 803/1362/16 (за позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень) вбачається, що вказані постанови є відмінними від даної справи, що розглядається, суб'єктним складом, предметом спору та правовим регулюванням таких відносин.

Таким чином, аналіз змісту наведених вище постанов свідчить, що визначальна відмінність предмету та підстав позову у даній справі та у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким із зазначених вище критеріїв, не дає підстав для касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" щодо обов'язку видати номінації теплогенеруючим та теплопостачальним організаціям на період споживання газу 2016/2017 років, касаційний суд вважає необґрунтованими, такими, що спростовані правовою позицією, висловленою касаційним судом у постанові Верховного Суду 25.02.2020 у справі №905/2248/18, прийнятій за подібних обставин (чинності договору між постачальником газу (третьою особою) та споживачем (відповідачем), встановлення факту незаконної відмови у видачі номінації постачальником газу).

При цьому, розглянувши доводи касаційної скарги в частині обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (п. 2 ч.2 ст. 287 ГПК України), колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №925/358/18 (щодо правомірності застосування розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р).

У постанові від 10.10.2019 у справі №925/358/18 Верховний Суд зазначив: "Окрім того, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" (пункти 1,2) для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 №357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії", та з дотриманням принципу недискримінації.

Операторам газорозподільних систем до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих і теплопостачальних організацій. Отже, на підставі вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" на ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та постачальників природного газу було покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону. При цьому, хоча у названому розпорядженні міститься вказівка на обов'язок надати номінації до початку опалювального сезону, але це не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки встановлений обов'язок полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону."

Виходячи з аналізу суб'єктного складу правовідносин, які досліджувались судами у зазначеній справі, однією з сторін у зазначених справах є АТ "НАК "Нафтогаз України". Водночас, суди, надаючи правову оцінку правовідносинам, які склались між АТ "НАК "Нафтогаз України" та іншими учасниками правовідносин, встановили, що такі правовідносини підлягають регулюванню положеннями розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року".

У справі №911/2316/19 одним з учасників правовідносин, які виникли щодо постачання газу, також є АТ "НАК "Нафтогаз України", а зазначені відносини виникли у період дії положень розпорядження Кабінету Міністрів України від
05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року".

Отже, застосовані апеляційним судом висновки у оскаржуваній постанові в частині аналізу Верховним Судом розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" є релевантними для цієї справи, а також узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові
25.02.2020 у справі №905/2248/18 про наявність обов'язку видавати номінації АТ
"НАК "Нафтогаз України", що є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах з аналогічних правовідносин № 911/2314/19, №911/2315/19, №911/2317/19.

Доводи скаржника про неправильне застосування статей 1212, 1213 ЦК України, статей 12, 13 Закону України "Про ринок природного газу", пункту 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, глави 1 розділу 8 Кодексу газотранспортної системи, положень статей 76, 77, 78, 79, частини 3 статті 238 ГПК України по суті зводяться до заперечення встановлених судами фактичних обставин справи, з одночасним тлумаченням скаржниками власної оцінки доказів та в цілому заперечення результату розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами.

Верховний Суд звертає увагу, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, №115, с. 22, п.56, рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, №212-A, с.15, п.31).

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд зазначив, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Також, Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v.

Ukraine"). Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Водночас, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (така правова позиція викладена в ухвалі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
27.11.2018 у справі №910/4647/18 про неможливість оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду про залишення без змін ухвали місцевого суду про відмову у застосуванні заходів забезпечення позову окремо від рішення суду).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Також, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Зазначені норми процесуального права спрямовані на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а їх застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Враховуючи, що доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження, перегляд судового рішення у справі №911/2316/19 здійснено відповідно до релевантних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, за відсутності підстав для відступлення від яких у даній справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "НАК " Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від
07.09.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2020 у справі №911/2316/19, підлягає закриттю на підставі пунктів 4, 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 ГПК України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2020 в частині відмови у стягненні 119 550,64 грн у справі № 911/2316/19.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Огороднік К. М.

Судді Жуков С. В.

Ткаченко Н. Г.