Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.11.2020 року у справі №926/2488/19

УХВАЛА

17 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 926/2488/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Пільков К. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни на постанову Західного апеляційного господарського суду від
09.09.2020 і рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.03.2020 у справі

за позовом Керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про стягнення заборгованості з орендної плати за землю - 337 026,76 грн,

ВСТАНОВИВ:

20.10.2020 Фізична особа - підприємець Шупеня Марія Степанівна звернулася з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 (колегія суддів: Желік М. Б., Галушко Н. А., Орищин Г. В. ) і рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.03.2020 (суддя: Гончарук О. В. ) з клопотаннями про поновлення строку на касаційне оскарження та зупинення виконання судового рішення.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
28.10.2020 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Пільков К. М.

Дослідивши матеріали касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей частиною 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини 7 статті 12 ГПК України для цілей частини 7 статті 12 ГПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102,00 грн.

Предметом позову, з у даній справі, є стягнення заборгованості з орендної плати за землю - 337 026,76 грн, а, отже, ціна позову у справі не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені підпунктами "а ", "б " та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що зазначена касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозахисної практики, він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи та справа має виняткове значення для учасників справи.

Скаржник зазначає, що дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме, "питання коли в часі зміни до договору оренди, в частині змін в розмірі орендної плати по договору оренди земельної ділянки, вступають в законну силу. З дати ухвалення судового рішення чи з дати державної реєстрації орендодавцем таких змін в реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень? ".

Колегія суддів звертає увагу на те, що наведене питання права, яке на думку скаржника, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастсоовчої практики, вже неодноразово вирішувалось у Верховному Суді та суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови врахував відповідні висновки суду касаційної інстанції, зазначивши, що аналогічні правові висновки щодо моменту набуття чинності змін до договору оренди землі викладено Верховним Судом у постановах 27.01.2020 у справі № 922/676/19, від 11.12.2019 у справі № 922/1298/19, від 31.10.2018 у справі № 916/170/18.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на правові висновки Верховного Суду щодо визначення повноважень прокурора на представництво інтересів держави в суді викладених у справах предметом позову яких є: визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки; визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання природного газу, укладеного між відповідачами та стягнення з відповідача на користь бюджету надмірно сплачених грошових коштів; та стягнення заборгованості за договором оренди землі (справи № 587/430/16-ц, 912/2385/18,922/2209/18).

Твердження скаржника щодо того, що він буде позбавлений можливості спростувати обставини покладені в основу мотивувальної частини оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи також відхиляються Судом, оскільки Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним і яке в подальшому може на законних підставах при наявності правових підстав, передбачених ГПК України, набути преюдиційного значення при розгляді інших спорів.

Касаційна скарга також не містить посилань на обставини, які б вказували, що справа має виняткове значення для її заявника та для учасників справи. При цьому саме лише посилання скаржника на наявність такої обставини, що не обґрунтована іншими доводами, автоматично не презюмує її існування.

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст судових рішень, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність судових рішень попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконними.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Саме власне твердження скаржника про те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи та справа має виняткове значення для учасників справи, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положень підпункту "а ", "б " та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.

В частині 4 статті 11 ГПК України зазначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", для цілей посилання на текст Конвенції суди використовують офіційний переклад Конвенції українською мовою, але у разі відсутності перекладу Рішення та ухвали ЄСПЛ чи ухвали Європейської комісії з прав людини, Суд користується оригінальним текстом.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі: " Levages Prestations Services v. France" № 21920/93, § 48,23.10.1996).

Враховуючи викладене, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці ЄСПЛ, та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 і рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.03.2020, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, підстав для розгляду клопотань скаржника немає.

Відповідно до положень частини 6 статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 12, 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Шупені Марії Степанівни на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 і рішення Господарського суду Чернівецької області від 20.03.2020 у справі № 926/2488/19.

2. Касаційну скаргу та додані до неї документи повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя К. Пільков