Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.04.2018 року у справі №911/2216/17

УХВАЛА

29 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/2216/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Військової частини 3078 Національної гвардії України

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Іоннікової І.А. - головуючого, Тарасенко К.В., Тищенко О.В. від 26 січня 2018 року та рішення Господарського суду Київської області у складі Яреми В.А. від 02 жовтня 2017 року

за позовом Військової частини 3078 Національної гвардії України

до товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Ком-Сервіс"

про стягнення 722 986,51 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина 3078 Національної гвардії України 27 лютого 2018 року звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року у даній справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги на відповідність вимогам параграфу 1 глави 2 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), Суд зазначає, що подана скарга встановленим вимогам не відповідає з огляду на таке.

За приписами пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.

За приписами ~law12~ (в редакції чинній на час звернення з даною касаційною скаргою) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

При цьому ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки спір, що виник між сторонами у даній справі є майновим, а саме стягнення коштів, належною суму судового збору, що мала бути сплачена і була сплачена позивачем при поданні такого позову є 10 844,78 грн., а тому належний розмір судового збору для касаційного оскарження судових рішень, що прийняті за результатами розгляду таких вимог, з урахуванням приписів ~law13~ (в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою), становить 20 567,90 грн.

В порушення наведених вимог до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору, однак разом з цим скаржником заявлено клопотання про відстрочення такої сплати.

Дане клопотання не може бути розглянуте Судом, оскільки за приписами ~law14~ (в редакції Закону чинній на день звернення з касаційною скаргою) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Таким чином аналіз наведеної норми свідчить про те, що її дія в даному випадку на скаржника не поширюється і клопотати перед Судом про відстрочення сплати судового збору він не може.

Крім цього, відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскаржувана постанова прийнята Київським апеляційним господарським судом 26 січня 2018 року, а повний текст постанови було виготовлено 31 січня 2018 року.

Таким чином останнім днем строку на касаційне оскарження постанови від 26 січня 2018 року, було 20 лютого 2018 року.

Як вже зазначалося, з даною касаційною скаргою скаржник звернувся лише 27 лютого 2018 року, тобто з пропуском, встановленого процесуального строку на касаційне оскарження і при цьому клопотання про поновлення такого строку з наведенням підстав поважності пропуску, не заявив.

Виявлені та описані вище недоліки могли б стати підставами для залишення касаційної скарги без руху в силу приписів частин 2 та 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), однак Судом також встановлено, що не відповідає подана касаційна скарга й положенням пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), який вимагає, що у касаційній скарзі має бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.

Зміст поданої скарги фактично зводиться до висловлення незгоди із прийнятими судовими рішеннями, проханням про повторний перегляд матеріалів справи, переоцінку доказів та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, є джерелом права в Україні, неодноразово вказував, зокрема і у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

За приписами пункту 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункту 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) такими підставами є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Якщо частини 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) надають право скаржнику на виправлення допущених при поданні касаційної скарги недоліків, то частина 4 цієї ж статті є імперативною, не передбачає такого права і застосовується Судом у разі виявлення недоліків, що підпадають під її дію.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про застосування до поданої касаційної скарги наслідків, передбачених пунктом 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) у вигляді повернення скарги без розгляду.

Керуючись статтями 287, 288, 290, пунктом 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Військової частини 3078 Національної гвардії України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 січня 2018 року та рішення Господарського суду міста Києва від 02 жовтня 2017 року у справі № 911/2216/17 разом з доданими матеріалами повернути скаржникові без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.