Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.08.2020 року у справі №140/411/20

УХВАЛА

26 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 140/411/20

адміністративне провадження № К/9901/20398/20

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І. А.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 у справі №140/411/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

14.08.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду м від 02.04.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
21.07.2020.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
17.08.2020 зазначена касаційна скарга розподілена на колегію суддів: Гончарову І. А.- головуючий суддя, Васильєву І. А., Пасічник С. С.

ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2019 №0001473302 та №0001483302.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020, позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДПС у Волинській області проведена документальна невиїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 30.08.2019 №17533/03-20-13-02/ НОМЕР_1 "Про результати документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1 дотримання вимог законодавства України з питань правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування та сплати митних платежів при оформленні товару за митною декларацією від 19.11.2018 №UA205040/2018/032458".

Документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення позивачем п.1 ст.49, п. 2 ч. 2 ст. 52, ч.1 ст. 257, ч.1 ст. 295 Митного кодексу України від
13.03.2012 № 4495-VІ зі змінами та доповненнями; п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, у результаті чого занижено податкове зобов'язання за митною декларацією ІМ40ДЕ UA205040/2018/032458 від 19.11.2018, які підлягають перерахуванню до Держбюджету України на загальну суму на загальну суму 19146,39 грн, в тому числі ввізне мито - 5983,25 грн, податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів - 13163,14 грн.

На підставі акту перевірки від 30.08.2019 №17533/03-20-13-02/ НОМЕР_1 контролюючим органом 04.10.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення №0001483302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на 7479,06
грн, в тому числі: за податковими зобов'язаннями - 5983,25 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1495,81 грн та №0001473302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ з ввезених на територію України товарів на 16453,93 грн, в тому числі: за податковими зобов'язаннями - 13163,14 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3290,79 грн.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прийняті Головним управлінням ДПС у Волинській області податкові повідомлення-рішення від
04.10.2019 №0001483302 у розмірі 7479,06 грн та № 0001473302 у розмірі 16453,93 є протиправними та підлягають скасуванню.

Головне управління ДПС у Волинській області, не погодившись з судовими рішеннями, звернулася до Верховного суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 у справі №140/411/20 скасувати та прийняте нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відпвідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз змісту наведених норм дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102

гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від
14.11.2019 № 294-IX).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 210200 грн, відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скаржник звертається до Суду з матеріальною вимогою, предметом позову у справі №140/411/20 є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.10.2019 №0001483302 у розмірі 7479,06 грн та № 0001473302 у розмірі 16453,93 грн.

За таких обставин, з огляду на положення пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 у справі №140/411/20 не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
21.07.2020 у справі №140/411/20 відмовити.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддіІ. А. Гончарова І. А. Васильєва С. С. Пасічник