Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.07.2019 року у справі №420/6176/18

УХВАЛА

25 липня 2019 року

Київ

справа №420/6176/18

адміністративне провадження №К/9901/19808/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желтобрюх І. Л.,

суддів - Білоуса О. В., Гімона М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ-2015" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі № 420/6176/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ-2015" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу,

встановив:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ-2015" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу.

Позивач із зазначеними судовими рішеннями не погодився, оскаржив їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі її заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування скарги посилається на те, що відповідачем не доведено правомірність включення ТОВ "РИМ-2015" до плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків, адже зі спірного наказу не вбачається за який період було проаналізовано діяльність підприємства та яким чином вираховувався ступінь ризику. Також з плану-графіку (наявний на сайті ДФС України) не вбачається, коли та ким він був затверджений, що, на думку позивача, свідчить про недотримання умов та порядку прийняття рішення про проведення перевірки. Крім того, скаржник стверджує, що суб'єктом владних повноважень допущено порушення п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, а саме: у спірному наказі не зазначено мету проведення перевірки, що є обов'язковою вимогою при складанні відповідних наказів.

При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Тобто, особи, які беруть участь у справі, можуть скористатися правом на їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених процесуальним законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Водночас, такий перелік не є вичерпним.

Так, зі змісту пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у зазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Системний аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави до висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, чітко передбачених КАС України.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у даній справі є вимоги про визнання протиправним та скасування наказу №8647 від 07.11.2018 року "Про проведення документальної планової виїзної перевірки" ТОВ "РИМ-2015".

Відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції, виходячи з наведених вище положень КАС України, відніс таку до категорії справ незначної складності, а відтак ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуваний в цій справі наказ містить мету проведення перевірки, яка полягає у тому, що документальна планова перевірка буде здійснюватися з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. В свою чергу, ТОВ "РИМ-2015", стверджуючи про порушення порядку включення його у план графік-перевірок, не намагалося до видання оскаржуваного наказу так і після його видання, у встановлений законодавством спосіб, з'ясувати підстави включення його у план-графік перевірок. Послання апелянта на практику Верховного суду у справі №№813/1946/17, спір у якій, на думку апелянта, є аналогічним даному спору, не прийнято до уваги судами першої та апеляційної інстанцій, так як обставини у цій справі є відмінними.

Правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо цього, а наведені у касаційній скарзі доводи позивача щодо підстав для скасування оскаржуваних судових рішень стосуються оцінки судами доказів і встановлення на підставі такої оцінки обставин у справі. Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 341 КАС України питання оцінки доказів знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

Передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини, за яких судові рішення у справі незначної складності підлягають касаційному оскарженню, судом не встановлені.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі.

Керуючись статями 248, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ-2015" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі № 420/6176/18.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

М. М. Гімон