Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.04.2020 року у справі №810/4118/18

ф

УХВАЛА

27 квітня 2020 року

Київ

справа №810/4118/18

адміністративне провадження №К/9901/10748/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н. Є.,

суддів: Білоуса О. В., Желтоюрюх І. Л.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області (правонаступник Головного управління ДФС у Київської області) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіара-агро" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Джаст Агро" про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіара-агро" звернулось до суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати Рішення № 655686/37066439 від 18 квітня 2018 року Державної фіскальної служби України про відмову у реєстрації податкової накладної № 45 від 13 листопада 2017 р. та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 45 від 13 листопада 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДФС у Київської області подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року залишено без руху з підстав відсутності документа про сплату судового збору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київської області повернуто особі, яка її подала.

10 лютого 2020 року Головним управлінням ДФС у Київської області повторно подано апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що апеляційна скарга суб'єктом владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

15 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області (правонаступник Головного управління ДФС у Київської області) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та на правити справу для розгляду по суті до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При цьому скаржник зазначає, що за відсутності можливості сплачувати судовий збір та при зміні матеріального становища скаржник відповідно до вимог законодавства не позбавлений права на повторне звернення до суду зі скаргою, тому за наведених обставин пропущений строк повинен бути поновлений, оскільки його пропущено з поважних причин, що не залежали від відповідача.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, згідно з частиною 2 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.

Таким чином, за умови подання суб'єктом владних повноважень апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки) доводи щодо наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження не мають правового значення.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення Київського окружного адміністративного суду прийнято в порядку письмового провадження 13 листопада 2018 року, з апеляційною скаргою повторно звернувся 10 лютого 2020 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права.

Таким чином, подана Головним управлінням ДПС у Київській області касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області (правонаступник Головного управління ДФС у Київської області) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіара-агро" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Джаст Агро" про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач Н. Є. Блажівська

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх