Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.01.2018 року у справі №9901/385/18
Постанова ВП ВС від 10.05.2018 року у справі №9901/385/18

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

23.01.2018 Київ П/9901/385/18 9901/385/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Анцупової Т. О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про скасування ухвали та зобов'язання вчинити дії,

установив:

До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, як суду першої інстанції, 18 січня 2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя, в якій позивач просила: скасувати адміністративний акт (ухвалу) Вищої ради правосуддя від 12 вересня 2017 року № 3504/0/18-17 як протиправний; зобов'язати Вищу раду правосуддя вирішити питання про відкриття дисциплінарної справи на дисциплінарної скарги законного представника ГО "Трудова Співдружність" ОСОБА_2 від 17 червня 2015 року вих. № 482.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою Вищої ради правосуддя від 12 вересня 2017 року № 3504/0/18-17 скаргу голови ради Всеукраїнської спілки працівників торгівлі та послуг "Трудова Співдружність" ОСОБА_2 на дії судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 залишено без розгляду по повернуто скаржнику, з підстав, що скаргу подано від імені юридичної особи, у той час як відомості що ОСОБА_2 є адвокатом відсутні.

Однак, на думку позивача, таке рішення відповідача є помилковим, оскільки зі скаргою на дії судді вона звернулася як законний представник ГО "Трудова Співдружність", тобто фізична особа.

В обґрунтування права на оскарження вказаного рішення відповідача позивач звертається до Рекомендацій REC (2004)20 Комітету Міністрів, ст. 55 Конституції України, Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі-Закон № 1798-VII, Рішень Конституційного Суду України № 6-зп від 25 листопада 1997 року та № 1-29/2011 від 14 грудня 2011 року, в яких міститься офіційне тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у цій справі суд звертає увагу на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За змістом ч. 4 ст. 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачені ст. 266 КАС України.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25 грудня 1997 року; та пункт 1 резолютивної частини Рішення № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).

У рішенні № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Частиною 10 ст. 131 Конституції України установлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.

Пунктом 3 ч 1 ст. 131 Конституції України передбачено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульовано Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі-Закон №1402-VIII).

Згідно з ~law16~ право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа.

Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.

З матеріалів позовної заяви встановлено, що ОСОБА_2 реалізувала право на звернення до Вищої ради правосуддя зі скаргою на дії судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1, який, на думку позивача, вчинив дисциплінарний проступок.

Згідно зі ~law17~ дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному ~law18~, з урахуванням вимог ~law19~.

За правилами ~law20~ дисциплінарне провадження розпочинається за скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарна скарга), поданою відповідно до ~law21~, або за ініціативою Дисциплінарної палати чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Дисциплінарне провадження включає: 1) попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги; 2) відкриття дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне провадження здійснюється в розумний строк. Строки здійснення дисциплінарного провадження визначаються ~law22~ та регламентом Вищої ради правосуддя.

~law23~ встановлено, що член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач): вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та наявність підстав для залишення без розгляду дисциплінарної скарги чи відмови у відкритті дисциплінарної справи; за наявності підстав, визначених ~law24~, - повертає дисциплінарну скаргу скаржнику.

Отже статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя стосовно розгляду скарг та здійснення дисциплінарного провадження щодо судді визначаються Конституцією України, законами України "Про Вищу раду правосуддя" та "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно доданої до позовної заяви копії ухвали від 12 вересня 2017 року № 3504/0/18-17, постановленої членом Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_3, скаргу голови ради Всеукраїнської спілки працівників торгівлі та послуг "Трудова Співдружність" ОСОБА_2 стосовно судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 залишено без розгляду та повернуто як таку, що не відповідає вимогам ~law25~. Зміст цієї ухвали свідчить, що попередню перевірку скарги ОСОБА_2 проведено як дисциплінарної скарги.

З огляду на постановлення оскаржуваної ухвали за результатами попередньої перевірки скарги дії Вищої ради правосуддя щодо проведення попередньої перевірки не можуть бути самостійним предметом адміністративного позову, оскільки не породжують безпосередніх правових наслідків (не змінюють обсягу прав і обов'язків особи, у тому числі й позивача).

Крім того, ~law26~ визначено, що рішення про повернення дисциплінарної скарги оскарженню не підлягає.

Разом із ~law27~ № 1798-VII встановлено процедуру стосовно оскарження рішень, ухвалених Дисциплінарними палатами.

~law28~ встановлено, що скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження.

Згідно з положеннями ~law29~ до суду може бути оскаржене рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати.

Зі змісту цього позову випливає, що ОСОБА_2 заявила позовні вимоги, які зводяться до визнання протиправною бездіяльності Вищої ради правосуддя щодо невідкриття дисциплінарного провадження відносно судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача відкрити таке провадження, тобто фактично оскаржується діяльність щодо постановлення ухвали від 12 вересня 2017 року № 3504/0/18-17, постановленої членом Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_3

За такого правового врегулювання та матеріалів позовної заяви суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала щодо залишення без розгляду та повернення скарги позивача, а також діяльність органів Вищої ради правосуддя щодо її постановлення у спірних правовідносинах не підлягають оскарженню в судах.

З огляду на усе вищевказане суд дійшов висновку, що законних підстав для відкриття провадження у справі за заявленим позовом немає, а тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, у відкритті провадження у справі слід відмовити.

Керуючись ст. 22, 170, 248, 266 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про скасування ухвали та зобов'язання вчинити дії.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя Т.О. Анцупова