Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.11.2020 року у справі №160/12224/19

УХВАЛА

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 160/12224/19

адміністративне провадження № К/9901/6889/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О. В.,

суддів: Білак М. В., Губської О. А.,

перевіривши касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року

у справі №160/12224/19

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відділ примусового виконання рішень

про визнання протиправною та скасування постанови

установив:

Зазначена касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишено без руху з підстав пропуску скаржником строку на касаційне оскарження Скаржнику надано строк десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтованого клопотання на поновлення строку на касаційне оскарження, надання до суду належного доказу на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.

На усунення недоліків касаційної скарги скаржником подано клопотання, в якому просить поновити скаржнику строк звернення до суду.

В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року первісна касаційна скарга повернута скаржнику в зв'язку з не зазначенням підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

30 грудня 2020 року скаржник повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, проте ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року скарга повернута скаржнику, як така, що не містить підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

Копію зазначеної ухвали Верховного Суду від 19 січня 2021 року скаржник отримав 25 січня 2021 року, що, як зазначає скаржник, підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції відповідача.

24 лютого 2021 року Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повторно звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року.

Скаржник зазначає, що оскільки касаційна скарга була двічі повернута судом касаційної інстанції, то зазначена обставина свідчить про те, що справа №160/12224/19 має складний характер.

На думку скаржника, причина, за якою відповідачем було пропущено строк на касаційне оскарження у даній справі полягає у складності адміністративної справи, що об'єктивно не залежить від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження.

Проаналізувавши вказане клопотання, суд касаційної інстанції прийшов до наступних висновків.

Суд повторно наголошує, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Однак, зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим, тому що неодноразове невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sаndеrs S.А. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини "Устименко проти України" ( №32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Таким чином, при належному добросовісному відношенні касатор не був позбавлений можливості подати касаційну скаргу в межах строку звернення до суду касаційної інстанції, або в найкоротший строк після отримання ухвали Верховного Суду про повернення касаційного оскарження, проте таким правом не скористався.

Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведене в клопотанні скаржника не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Пунктом 1 частини 4 статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі №160/12224/19.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі №160/12224/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відділ примусового виконання рішень про визнання протиправною та скасування постанови.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

СуддіО. В. Калашнікова М. В. Білак О. А. Губська