Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.07.2020 року у справі №460/2414/19

УХВАЛА

20 липня 2020 року

м. Київ

справа № 460/2414/19

адміністративне провадження № К/9901/16768/20

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С. Г.,

суддів: Бучик А. Ю., Тацій Л. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2020 по справі №460/2414/19 за позовом ОСОБА_1 до Костопільської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, стягнення моральної шкоди, -

УСТАНОВИЛ:

У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Костопільської районної державної адміністрації (далі відповідач), в якому просив: визнати бездіяльність Костопільської районної державної адміністрації протиправною, що полягає у затягуванні процесу нарахування збитків, ненаданні обґрунтованих відповідей у встановлений строк відповідно до ст.15, 16, 17, 18, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян" та стягнути з Костопільської районної державної адміністрації 44070 (сорок чотири тисячі сімдесят) гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної її протиправною бездіяльністю; визнати бездіяльність Костопільської районної державної адміністрації протиправною, що полягає у не нарахуванні збитків, завданих УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" на земельній ділянці кадастровий номер - 5623482000:05:004:0050 згідно постанови Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 "Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" та стягнути з Костопільської районної державної адміністрації 13495 (тринадцять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) гривень на відшкодування шкоди, заподіяної її протиправною бездіяльністю; визнати бездіяльність Костопільської районної державної адміністрації протиправною, що полягає у не нарахуванні збитків, завданих УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" на земельних ділянках кадастровий номер - 5623482000:05:004:0049 та кадастровий номер - 5623482000:05:004:0050 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1098 "Про визначення розміру збитків, завданих унаслідок не проведення робіт з рекультивації порушених земель" та стягнути з Костопільської районної державної адміністрації 18435 (вісімнадцять тисяч чотириста тридцять п'ять) гривень на відшкодування шкоди, заподіяної її протиправною бездіяльністю.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Костопільської районної державної адміністрації щодо відмови у нарахуванні збитків, завданих УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" на земельній ділянці з кадастровим номером 5623482000:05:004:0050, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" від 19.04.1993 №284 та постановою Кабінету Міністрів України "Про визначення розміру збитків, завданих унаслідок непроведення робіт з рекультивації порушених земель" від 17.12.2008 №1098, оформлене Протоколом засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Костопільської районної державної адміністрації від 20.03.2019 №1 та листом від 22.03.2019 за вих. №1029/01-31/19. Зобов'язано Костопільську районну державну адміністрацію повторно розглянути заяви позивача від 06.02.2019 №45 та від 20.02.2019 №46 щодо нарахування збитків, завданих УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" на земельній ділянці з кадастровим номером undefined, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" від 19.04.1993 №284 та постановою Кабінету Міністрів України "Про визначення розміру збитків, завданих унаслідок непроведення робіт з рекультивації порушених земель" від 17.12.2008 №1098, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2020 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 залишено без змін.

Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про задоволення його позову.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.

Частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина 3 статті 12 КАС України).

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії справ незначної складеності за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Предметом розгляду в цій справі є оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо відмови у нарахуванні компенсації за збитки, завдані особі.

Суд, за результатами оцінки елементів спору: категорію та складність справи, обраний позивачем спосіб захисту і значення справи для сторін, дійшов висновку про те, що така справа є справою незначної складності.

Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин 3 та 4 статті 12 КАС України, а також випадки, які би виключали можливість застосування положень частини 2 статті 328 КАС України, відсутні.

Будь - які обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а " - "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене також у пункті 7 частини 3 статті 2 та частини 1 статті 13 КАС України, а також частини 1 статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, розглядає спори, що мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.

Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Крім того, Суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09.10.2018 (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 3, 328, 333, 359 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2020 по справі №460/2414/19 за позовом ОСОБА_1 до Костопільської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, стягнення моральної шкоди.

Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС. Г. Стеценко А. Ю. Бучик Л. В. Тацій