Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.09.2020 року у справі №340/402/20

УХВАЛА

14 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 340/402/20

адміністративне провадження № К/9901/21588/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н. М.,

суддів - Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу Військової частини А2269 Національної гвардії України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі №340/402/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2269 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Суть справи

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини А2269 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Кіровоградський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 24 березня 2020 року, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року, позов задовольнив:

- визнав протиправною бездіяльність Військової частини 2269 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні;

- зобов'язав Військову частину 2269 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні (з 17 травня 2019 року до 30 січня 2020 року).

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Суди встановили, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із нездійсненням Військовою частиною 2269 Національної гвардії України позивачу виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, керувався приписами частини 1 статті 117 КЗпП України, якими встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в частини 1 статті 117 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У касаційній скарзі Військова частина А2269 Національної гвардії України просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі №340/402/20.

Ознайомившись з доводами касаційної скарги, Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас, за пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України не оскаржуються у касаційному порядку судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції вирішив здійснювати розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі судові рішення не оскаржуються у касаційному порядку, за винятком зазначених вище випадків.

Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес, або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд прийшов до висновку, що обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні й такі обставини не встановлені Верховним Судом з поданих матеріалів касаційної скарги.

До того ж, Верховний Суд ураховує, що питання обов'язку роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №821/1083/17. Приймаючи постанову від 26 лютого 2020 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не проведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Таким чином, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, на підставі статті 117 КЗпП України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини А2269 Національної гвардії України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у справі №340/402/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2269 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.........................................

Н. М. Мартинюк

А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко Судді Верховного Суду