Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.02.2021 року у справі №160/13396/19

УХВАЛА

15 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 160/13396/19

адміністративне провадження № К/9901/4151/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В. М.,

суддів: Чиркіна С. М., Шарапи В. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі № 160/13396/19 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна-Фінансова Група" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови,

УСТАНОВИЛ:

У 2019 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна-Фінансова Група" (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати припис відповідача про усунення виявлених порушень № ДН-3016/1809/АВ/П від 31.10.2019;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № ДН-3016/1809/АВ/ТД-ФС/585 від 27.11.2019 про накладення штрафу уповноваженими особами на ТОВ "Будівельна-фінансова група" у розмірі 1 126 710,00 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 позовну заяву задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його у апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.03.2020 апеляційну скаргу відповідача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі № 160/13396/19 залишено без руху.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.04.2020 апеляційну скаргу повернуто відповідачу.

Відповідач повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
02.03.2020 у справі № 160/13396/19.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.06.2020 поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження та залишено апеляційну скаргу без руху.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.08.2020 апеляційну скаргу повернуто відповідачу.

Відповідач втретє звернувся до апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 у цій справі.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.10.2020 апеляційну скаргу відповідача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі № 160/13396/19 залишено без руху.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.12.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі № 160/13396/19.

08.02.2021 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28.12.2020 та зобов'язати Третій апеляційний адміністративний суд прийняти до розгляду апеляційну скаргу відповідача.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд установив, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, з огляду на таке.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною 3 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Частиною 3 статті 328 КАС України, передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

При постановленні оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Єдиним посиланням, яке міститься у касаційній скарзі та причиною поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, відповідач мотивує відсутність фінансування на сплату судового збору.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Пропуск строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею.

Колегія Верховного Суду погоджується з посиланням суду апеляційної інстанції на те, що на момент подачі повторної апеляційної скарги, яка була подана майже через п'ять місяців після повернення первинної апеляційної скарги, оскаржуване рішення набрало законної сили, у зв'язку з чим заявник апеляційної скарги має навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі № 160/13396/19 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна-Фінансова Група" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В. М. Бевзенко

Судді С. М. Чиркін

В. М. Шарапа