Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.02.2019 року у справі №826/5392/18

УХВАЛА

11 лютого 2019 року

Київ

справа №826/5392/18

адміністративне провадження №П/9901/65/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Стрелець Т.Г., суддів - Бевзенка В.М., Шарапи В.М., Данилевич Н.А., Желтобрюх І.Л. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_3 до Голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

установив:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2018 позовну заяву повернуто позивачеві.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2018 скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 27.12.2018 передав адміністративну справу № 826/5392/18 за позовом ОСОБА_3 до Голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, на розгляд Верховному Суду.

Проаналізувавши матеріали позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

У статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України встановлена виключна підсудність визначених у частинах першій і другій цієї статті категорій справ окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та адміністративному суду відповідно.

Частиною третьою статті 27 зазначеного Кодексу передбачено, що підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 4 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема частиною першою цієї статті, встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.

Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів є колегіальним органом, який відповідно до повноважень, передбачених частини 1 статті 73 Закону України "Про прокуратуру", визначає рівень фахової підготовки осіб, які виявили намір зайняти посаду прокурора, та вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності, переведення та звільнення прокурорів з посади.

Таким чином, Верховному Суду підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів - колегіального органу, а не її посадової особи (голови або члена).

Відповідно до першого речення статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Складовою цього права є вимога "законності суду" (суд, встановлений законом). "Законність суду" включає організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції) складову. Порушення під час визначення юрисдикції суду безумовно призводить до порушення права на справедливий суд.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Таким чином, повноваження кожного органу законодавчої, виконавчої та судової влади не є безмежними, а визначають Конституцією та законами України. Відтак, суди не мають права розглядати вимоги, які не належать до їх юрисдикції, визначеної законом.

Аналізуючи викладені вище норми, колегія суддів дійшла висновку, що позов ОСОБА_3 до Голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - не підсудний Верховному Суду, як суду першої інстанції, оскільки позивачем у даній справі виступає не Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів як колегіальний орган, а її посадова особа - голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Аналогічна правова позиція стосовно оскарження дій, рішень чи бездіяльності посадових осіб органів, зазначених у статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України, викладена в ухвалі Верховного Суду від 18 січня 2019 року по справі №9901/29/19.

Таким чином, Окружний адміністративний суд м. Києва невірно застосував норми процесуального права та дійшов помилкових висновків про наявність підстав для передачі даної справи на розгляд до Верховного Суду як суду першої інстанції.

Таким чином, у відповідності до положень частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява підлягає передачі для розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Керуючись статтями 22 27 29 171 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Адміністративну справу № 826/5392/18 за позовом ОСОБА_3 до Голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - передати на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала Верховного Суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалу може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя-доповідач Т.Г. Стрелець

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа

Н.А. Данилевич

І.Л.Желтобрюх