Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.10.2018 року у справі №9901/816/18
Постанова ВП ВС від 20.03.2019 року у справі №9901/816/18

УХВАЛА

09 листопада 2018 року

Київ

справа №9901/816/18

адміністративне провадження №П/9901/816/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (01601, м. Київ, вул. Липська, буд.18/5) про визнання протиправним та скасування рішення від 23 липня 2018 року №1294/ко-18, визнання протиправними дій та бездіяльності,

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення від 23 липня 2018 року №1294/ко-18, визнання протиправними дій та бездіяльності.

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року дана позовна заява залишена без руху з наданням скаржникові строку у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

05.11.2018 року на адресу Суду надійшло клопотання позивача стосовно поважності причин пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом. Так, позивач зазначив, що оскаржуване рішення від 23 липня 2018 року він отримав лише
12.09.2018 року за місцем роботи в Господарському суді м. Києва, яке останній в свою чергу отримав від Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 22.08.2018 року. Позивач зауважив, що не міг отримати вказане рішення у серпні 2018 року, оскільки згідно наказу Господарського суду м. Києва від 31.07.2018 року знаходився у щорічній відпустці з 06.08.2018 року по 01.09.2018 року. Крім того, позивач вказував на те, що листом від 16.08.2018 року звертався до відповідача з проханням надати повний текст рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 23.07.2018 року, на який відповідь було надіслано на адресу Господарського суду м. Києва.

Згідно п. п.37,38 Розділу ІІІ рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.11.2016 № 143/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13.02.2018 № 20/зп-18), яким затверджено "Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення" (зі змінами, внесеними згідно з рішеннями Комісії від 16 лютого 2018 №22/зп-18 від 21 березня 2018 №57/зп-18) Рішення Комісії про невідповідність судді займаній посаді є підставою для внесення подання до Вищої ради правосуддя з рекомендацією про звільнення судді з посади. Вступна та резолютивна частини рішення Комісії оголошуються у засіданні Комісії відразу після його ухвалення. Копія рішення Комісії за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання надається судді (кандидату на посаду судді) за його заявою.

Отже, позивач був обізнаний про наявність оскаржуваного рішення у засіданні Комісії відразу після його ухвалення 23.07.2018 року. Також, на офіційному сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (https://vkksu.gov.ua/ua/news/16-suddiw-wiznano-takimi-shtcho-widpowidaiut-zajmanij-posadi-ta-troch-takimi-shtcho-nie-widpowidaiut-zajmanij-posadi-/) станом на 23.07.2018 року було оприлюднено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді Комісією ухвалено такі рішення, зокрема, стосовно ОСОБА_2, результат - не відповідає займаній посаді.

Натомість, копію повного тексту рішення за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання позивач мав можливість отримати у відповідача за заявою. Позивачем не зазначено підстави, з яких він не мав можливості отримати вказане рішення Комісії протягом липня - серпня 2018 року, тобто в передбачені ст.122 КАС України строки.

Крім того, не знайшли свого підтвердження вказані позивачем факти неодноразового звернення до відповідача із заявами про видачу копії рішення, оскільки на адвокатський запит представника позивача від 30.10.2018 року відповідачем було надано відповідь від 01.11.2018 року про те, що на запит позивача від 16.08.2018 року стосовно надання копії рішення Комісії від 23.07.2018 року було направлено копію вказаного рішення на адресу Господарського суду м. Києва за місцем його роботи.

Також, Суд зазначає, що позивачем не вказано підстав неможливості отримання спірного рішення Комісії за місцем роботи у Господарському суді м. Києва, після виходу з відпустки - 03.09.2018 року, який надійшов на адресу суду 22.08.2018 року.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" ( №3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) "..Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави".

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.1 ст.122 КАС України або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 КАС України).

Суд касаційної інстанції акцентує увагу на тому, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду в розумінні статей 118, 119, 120, 121, 122, 123 КАС України могли визнаватись лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулася до суду та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, беручи до той факт, що сторони по справі були обізнані про прийняте рішення 23.07.2018 року, Суд дійшов висновку про зловживання позивачем процесуальними строками, що зашкоджує самій суті права доступу до суду. Так, норми, що регулюють строки подачі позовів (скарг, тощо) спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності, а зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Суд зауважує, що позивачем не зазначено підстав та не надано доказів в підтвердження поважності пропуску звернення до адміністративного суду з вказаним позовом з моменту прийняття спірного рішення, строки на оскарження якого минули
23.08.2018 року, до 12.10.2018 року.

Узагальнюючи вищенаведене, Суд дійшов висновку, що позивачем не наведено будь-яких поважних причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали своєчасно звернутися до суду.

Відповідно до частини 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно пункту 9 частини 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, зокрема, у випадках, передбачених пункту 9 частини 4 ст. 169 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не можуть бути визнані поважними, а процесуальне обмеження відповідає пропорційності мети його застосування, у зв'язку з чим зазначена позовна заява підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення від 23 липня 2018 року №1294/ко-18, визнання протиправними дій та бездіяльності повернути позивачеві.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя Н.А. Данилевич