Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.08.2021 року у справі №160/6920/20

УХВАЛА

11 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 160/6920/20

адміністративне провадження № К/9901/28964/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Калашнікової О. В., Мартинюк Н. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі № 160/6920/20 за позовом ОСОБА_1 до Криворізького міського голови Вілкула Юрія Григоровича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Криворізького міського голови Вілкула Юрія Григоровича, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Криворізького міського голови Вілкула Юрія Григоровича, яка виявилася у порушенні права позивача на державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, у не визначеності способу соціального захисту інтересів позивача та способу захисту прав позивача на свободу пересування і свободу вибору місця проживання до правової позиції ст. 3, 33 Конституції України та постановити окрему ухвалу згідно 249 КАСУ;

- визнати протиправною бездіяльність Криворізького міського голови Вілкула Юрія Григоровича, яка виявилася у не підкоренні ст.3, 9, 19, 21, 33, 46, 48, 59, 92 Конституції України, ч. 1 ст. 11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права держави, ч.1 ст.12 Пакту про громадянські та політичні права ООН від 16.12.1966р. відповідно до звернення від 05.12.19p вх. С -12541;

- визнати протиправною бездіяльність Криворізького міського голови Вілкула Юрія Григоровича, яка виявилася у не винесенні за результатами розгляду скарги від
05.12.19р вх. С-12541 рішення, постанови, тобто правового акту;

- визнати протиправною бездіяльність Криворізького міського голови Вілкула Юрія Григоровича, яка виявилася у не прийнятті правового акту, яким визначено за позивачем право на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, належним оформленням трудових відносин з врахуванням права позивача на участь у процесі прийняття рішення на запит від 05.12.19р вх. С-12541.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Криворізького міського голови Вілкула Юрія Григоровича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачеві.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, позивачем подано касаційну скаргу, яка зареєстрована у Верховному Суді 06 серпня 2021 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених КАС України.

Частиною 2 статті 328 КАС України передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у Частиною 2 статті 328 КАС України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Оскаржуючи судове рішення про повернення позовної заяви, заявник касаційної скарги не зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає про невірне тлумачення та застосування судом першої інстанції норм Конституції України, КАС України, Закону України "Про судовий збір", практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору. Однак, скаржник не наводить доводів та аргументів щодо оскаржуваної ухвали про повернення позовної заяви у зв'язку із невиконанням вимог ухвали суду про залишення позову без руху, які б свідчили, що перегляд цієї ухвали про повернення заяви позивачеві може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.

На підставі викладеного, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Аналіз правових норм та обставин справи доводить про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі № 160/6920/20 за позовом ОСОБА_1 до Криворізького міського голови Вілкула Юрія Григоровича про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

М. В. Білак

О. В. Калашнікова

Н. М. Мартинюк,

Судді Верховного Суду