Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.02.2021 року у справі №500/1220/20

УХВАЛА

10 березня 2021 року

м. Київ

справа № 500/1220/20

адміністративне провадження № К/9901/3044/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Н. В. Коваленко,

суддів: Я. О. Берназюка, І. В. Желєзного,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо перерахунку відповідно до постанови КМУ від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" розміру його пенсії з 01 січня 2018 року, виходячи з розрахунку 70,63 процентів відповідних сум грошового забезпечення; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії в основному розмірі 80% сум грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, починаючи з 01 січня 2018 року до часу припинення відповідного права або зміни законодавства, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області виплатити йому заборгованість з виплати пенсії за 2018 рік у розмірі 7131,12
грн; за 2019 рік у розмірі 10696,80 грн; за 5 місяців 2020 року у розмірі 5942,65 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі № 500/1220/20 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 по 03 вересня 2019 року у розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 за період з 05 березня 2019 по 03 вересня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржником не надано доказів сплати судового збору чи доказів, які б свідчили про наявність у нього пільг щодо сплати судового збору. Окрім того, скаржником не було надано доказів отримання копії рішення суду апеляційної інстанції, яке б свідчило про поважність причин пропуску строку звернення із касаційною скаргою.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 04 лютого 2021 року про залишення касаційної скарги без руху до суду від скаржника надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

На підтвердження поважності причин пропуску звернення до суду із касаційною скаргою скаржником надано лист-відповідь Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року, в якому зазначено, що згідно Автоматизованої системи документообігу суду, копію постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 500/1220/20 отримано представником позивача ОСОБА_2 нарочно 22 грудня 2020 року.

Згідно із відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до суду 21 січня 2021 року.

Відповідно до частини 2 статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.

Також скаржником надано суду копію посвідчення серії НОМЕР_1 про те, що він є інвалідом ІІ групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Вказана обставина підтверджує наявність у скаржника пільги щодо сплати судового збору, передбаченої пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначене узгоджується також з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може будь також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Згідно з частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження розглядаються справи незначної складності.

За визначенням пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

За змістом пункту 3 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 3 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Предметом розгляду в цій справі є дії відповідача щодо перерахунку та виплати позивачу пенсії. Таким чином, спір у цій справі виник з приводу оскарження фізичною особою рішення та дій суб'єкта владних повноважень щодо виплати пенсійних виплат.

Встановлено, що судом першої інстанції справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, справа в силу пункту 3 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України віднесена до справ незначної складності.

Доведення обставин, передбачених підпунктами "а " - "г" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Твердження скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив в розрізі вимог частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України питання відповідності пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та положення постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки вказана обставина не спростовує невідповідність висновків суду апеляційної інстанції усталеній судовій практиці.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що вказана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. На думку скаржника ці умови роблять можливим перегляд оскаржених судових рішень в касаційному порядку.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що посилання скаржника на існування обставин, визначених підпунктом "а" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, є необґрунтованими, оскільки на поточний день ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.

Процесуальний закон передбачає умови, за наявності яких справи незначної складності можуть переглядатися в касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загального ряду.

Цих або інших подібних передумов допуску справи незначної складності до касаційного провадження касаційна скарга ОСОБА_1 не містить.

Скаржник вказує на існування різної судової практики у подібних правовідносинах.

Зокрема, у справах № 1540/4294/18, № 420/581/20, в яких пенсійний орган зобов'язаний був виплатити особам недоплачену частину пенсії з 01 січня 2018 року та у справі № 300/1871/19, в якій суд зобов'язав пенсійний орган здійснити виплату особі недоплаченої частини пенсії з 05 березня 2019 року Верховним Судом відмовлено у відкритті касаційного провадження, тоді як у справах № 580/3993/19, №1340/623/18 Верховний Суд відкрив касаційне провадження.

Проте, Суд не приймає до уваги вказані вище доводи скаржника, оскільки у справі № 580/3993/19 судами було відмовлено у задоволенні позовних вимог про перерахунок пенсії, а у справі № 1340/6235/18 суди зобов'язали здійснити перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року, що не узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у справі № 160/3586/19.

Мотиви суду апеляційної інстанції, якими він керувався при перегляді рішення суду першої інстанції у справі № 500/1220/20, відповідають правовій позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 березня 2020 року у справі №160/3586/19.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини п'ятої цієї статті у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.

Таким чином, оскільки оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні і обґрунтування щодо їх наявності не наведено, у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v.

Ukraine) від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності.

Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Керуючись статтями 248, 328, 329, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії.

3. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя І. В. Желєзний