Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.12.2018 року у справі №2340/2946/18

УХВАЛА

08 січня 2019 року

Київ

справа №2340/2946/18

провадження №К/9901/68330/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправними та скасування актів, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_2 звернувсь до суду з позовом до Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати акт УМВС України в Черкаській області від жовтня 2015 року за формою Н-5* (без зазначення дати) розслідування групового нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 05 липня 2015 року зі старшим інспектором ДПС взводу № 2 (із забезпечення супроводження) роти ДПС відділу ДАІ з обслуговування міста Черкаси УМВС України в Черкаській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_2 за висновком якого груповий нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків;

визнати протиправним та скасувати акт УМВС України в Черкаській області № 4 від 21 жовтня 2015 року за формою НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру, що трапився з старшим інспектором ДПС взводу № 2 (із забезпечення супроводження) роти ДПС відділу ДАІ з обслуговування міста Черкаси УМВС України в Черкаській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_2, за висновком якого груповий нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків;

зобов'язати ліквідаційну комісію УМВС України в Черкаській області за фактом нещасного випадку, в наслідок якого отримав тілесні ушкодження старший інспектор ДПС взводу № 2 (із забезпечення супроводження) роти ДПС відділу ДАІ з обслуговування міста Черкаси УМВС України в Черкаській області старший лейтенант міліції ОСОБА_2, скласти акт за формою Н-1*, за висновком якого нещасний випадок трапився в період проходження служби і пов'язаний з виконанням службових обов'язків, та взяти означений випадок на облік.

Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 28 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року, позовну заяву ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправними та скасування актів, зобов'язання вчинити певні дії залишив без розгляду.

Вважаючи такі судові рішення постановленими з порушенням вимог процесуального закону, позивач подав касаційну скаргу.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами встановлено, що 28 березня 2018 року позивач отримав акт від жовтня 2015 року за формою Н-5* та акт № 4 від 21 жовтня 2015 року за формою НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру.

З цим позовом ОСОБА_2 звернувсь до суду 26 липня 2018 року.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що про порушення своїх прав у частині прийняття спірних актів дізнався 28 березня 2018 року, а тому, звернувшись до суду 26 липня 2018 року, пропустив установлений процесуальним законом місячний строк звернення до суду.

При цьому посилання ОСОБА_2, що спірні правовідносини та акти не тягнуть за собою зміни службово-правового положення позивача, а тому не відносяться до питань прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та строк звернення до суду з даним позовом становить шість місяців, суди не взяли до уваги, оскільки позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з 06 серпня 2010 року по 06 листопада 2015 року та в Національній поліції з 07 листопада 2015 року по 06 липня 2018 року, а нещасний випадок стався із позивачем саме під час виконання службових обов'язків.

З огляду на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав визнавати поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини справи.

За змістом частин 1 , 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частин 1 , 2 статті 122 КАС України або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частинами третьою та п'ятою цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи частин 1 , 2 статті 122 КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 цього ж Кодексу, за змістом якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції, позицію якого підтримав і апеляційний суд, дійшовши висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду й відсутності підстав для його поновлення, вірно застосував положення статей 122, 123 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 332, 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання протиправними та скасування актів, зобов'язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич