Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.05.2019 року у справі №420/96/19

УХВАЛА

02 липня 2019 року

Київ

справа №420/96/19

адміністративне провадження №К/9901/14337/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Стеценка С. Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання неправомірним не виконання вимог законів України, про зобов'язання провести перерахунок пенсії та виплату заборгованості, стягнення коштів для відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2019 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з недотриманням скаржником вимог п. 4 ч. 2 ст. 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: не наведено належних підстав для касаційного оскарження постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року та ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року, оскільки в ній не міститься належного обґрунтування порушення судами, при прийнятті оскаржуваних судових рішень, норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, а лише викладено позицію скаржника щодо порушення його прав. Скаржнику було встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником направлено до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в обґрунтування якої посилається на те, що Одеський окружний адміністративний суд неправильно застосував норму матеріального права, коли, незважаючи на розмір пенсії скаржника та на ст. 133 КАС України, ст. 8.1.3 Закону України "Про судовий збір" ухвалив позивача сплатити судовий збір. Крім цього, скаржником зазначено, що суд першої інстанції порушив норму процесуального права, коли відмовив у задоволенні клопотання про запит до Конституційного Суду України.

Перевіряючи заяву ОСОБА_1 про усунення недоліків, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 4 статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Отже, підставами касаційного оскарження можуть бути помилки судів першої та (або) апеляційної інстанцій лише в питаннях права (застосування норм матеріального та дотримання норм процесуального права), але не в питаннях факту.

В свою чергу, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається:

неправильне тлумачення закону;

застосування закону, який не підлягає застосуванню;

незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відтак, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен вказати конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Касаційна ж скарга в частині обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції наведеного не містить. Фактично скарга позивача в частині наведених обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи без зазначення підстав касаційного оскарження та, відповідно, деталізації в аспекті порушення чи неправильного застосування відповідних правових норм стосовно кожного оскаржуваного судового рішення окремо, а також доводи щодо помилковості висновків суду при ухваленні рішення без зазначення того, в чому конкретно полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вказані недоліки не були усунуті скаржником в поданій ним заяві, яка направлена ним до Верховного Суду на виконання вимог ухвали від 30.05.2019 про залишення касаційної скарги без руху.

Таким чином, станом на 02 липня 2019 року недоліки касаційної скарги не усунуто, підстав для касаційного оскарження постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року та ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року скаржником не наведено.

Відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ч. 2 ст. 332 КАС України, застосовуються положення ч. 2 ст. 332 КАС України.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року у справі № 420/96/19 повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С. Г. Стеценко