Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.05.2019 року у справі №826/4573/18

УХВАЛА

25 квітня 2019 року

Київ

справа №826/4573/18

адміністративне провадження №К/9901/11461/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В., -

під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Шостий апеляційний адміністративний суду ухвалою від 11 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без руху у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження. Суд вказав, що копію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року апелянт отримав 08 грудня 2018 року.

Апеляційну скаргу надіслав до суду 11 січня 2019 року. Суд зазначив, що останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних та неробочих днів було 08 січня 2019 року. Причин пропуску строку не зазначив.

Ухвалою від 12 березня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Уповноваженої особи на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд визнав, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції від 05 листопада 2018 року подана після закінчення строку на апеляційне оскарження. Наголосив на тому, що апелянт не подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням поважних причин його пропуску.

ОСОБА_2 не погодився з цими рішеннями і 19 квітня 2018 року подав касаційну скаргу про їх скасування. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив доводів про поважність причин пропуску процесуального строку.

Наголошує на своєму праві на справедливий і публічний розгляд справи.

Колегія суддів перевірила наведене в касаційні скарзі обґрунтування на користь задоволення заявлених у ній вимог, дослідила додані до скарги матеріали і дійшла висновку про таке.

Касаційна скарга подана після закінчення строків, встановлених статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Скаржник подав клопотання про поновлення пропущеного строку. Посилається на те, що копію оскарженого рішення отримав 21 березня 2019 року. Оскаржене рішення суд апеляційної інстанції постановив та повний текст виготовив березня 2019 року.

Рішення суду апеляційної інстанції скаржник отримав 21 березня 2019 року.

Касаційна скарга подана (здана на пошту) 19 квітня 2019 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини 2 статті 329 КАС скаржник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Причини пропуску строку касаційного оскарження, на які покликається скаржник, з огляду на їх фактичний зміст і передумови виникнення можна визнати поважними для задоволення заявленого з цього приводу клопотання.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції ~law8~ суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Положенням пункту 2 частини другої зазначеної статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, суд другого рівня зважив на клопотання останнього від 25 лютого 2019 року про те, що повний текст оскарженого судового рішення було отримано 08 грудня 2018 року, але отримав його не сам позивач, а його батько, який не знав про звернення сина до суду.

Не залишив поза увагою суд й покликання скаржника, що у період з 07 по 14 грудня 2018 року він перебував у місті Харкові і про оскаржене рішення дізнався лише 14 грудня 2018 року після повернення до міста Києва, а також того, що його батько не зміг згадати дату отримання поштового відправлення, через що він не зміг з'ясувати точний час вручення копії оскарженого рішення суду першої інстанції.

У відповідь на описані причини пропуску строку апеляційного оскарження, які апелянт просив визнати поважними, апеляційний суд зазначив, що повний текст оскарженого рішення позивач отримав 08 грудня 2018 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відтак визнав, що останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних та неробочих днів було 08 січня 2019 року. Однак апеляційну скаргу, яка датована 10 січня 2019 року, позивач подав до відділення поштового зв'язку наступного дня - 11 січня 2019 року, тобто поза межами встановленого КАС України процесуального строку.

На доводи апелянта про те, що конверт із копією судового рішення отримав не він особисто, а його батько, який надалі не зміг пригадати, коли точно його отримав, суд апеляційної інстанції послався на положення пункту 3 частини 6 статті 251 КАС України про те, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, і визнав, що у розумінні процесуального закону саме день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення вважається днем вручення судового рішення.

Не погодився суд з твердженнями позивача про його неспроможність встановити точну дату отримання поштового відправлення, оскільки останній не був позбавлений права перевірити час вручення поштового відправлення №0315064115007 на інтернет-сайті АТ "Укрпошта".

Поряд з цим зазначив, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року було оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень 08 листопада 2018 року, що уможливлювало ознайомлення позивача з його змістом.

Відхиляючи доводи скаржника про те, що через значну кількість додаткових вихідних і святкових днів він схибив у визначенні терміну подання апеляційної скарги, апеляційний суд слушно зауважив, що за матеріалами справи інтереси позивача у суді апеляційної інстанції представляє адвокат, тобто фахівець у галузі права, який повинен бути обізнаний про особливості обрахування процесуальних строків оскарження судового рішення і міг донести їх до розуміння позивача.

Факт подання апеляційної скарги після закінчення встановленого процесуальним законом строку не заперечується.

Зміст оскаржуваного судового рішення, аргументи, покладені в основу його обґрунтування, обставини, на які посилається і фактично не заперечує скаржник, в своїй сукупності переконують в тому, що норми процесуального права застосовані правильно, реальних сумнівів відносно їх застосування чи тлумачення не має.

У зв'язку з цим касаційну скаргу слід визнати такою, що не містить підстав для відкриття касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 1 , пунктом 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі за його позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко