Суд: Заборона користування індивідуальним банківським сейфом та обмеження доступу до нього при поділі майна подружжя є належним заходом забезпечення позову (Київський райсуд м. Одеси у справі № 947/1927/20 від 07.02.2020)

07.09.2020 | Автор: Кірюшин Артем Андрійович
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube
Суд: Заборона користування індивідуальним банківським сейфом та обмеження доступу до нього при поділі майна подружжя є належним заходом забезпечення позову (Київський райсуд м. Одеси у справі № 947/1927/20 від 07.02.2020) - 0_43535600_1599479109_5f561d456a4f3.jpg

Фабула судового акту: Нормами статті 150 Цивільного процесуального кодексу України визначено перелік заходів забезпечення позову.

Хочу відразу звернути увагу на те, що останній не є вичерпним, оскільки пунктом 2 частини першої вказаної статті визначено, що позов може забезпечуватись шляхом заборони вчиняти певні дії.

Отже законодавцем позивачу надано так би мовити «широке поле для маневру» відповідно до кожної конкретної ситуації.

На практиці трапляються досить екзотичні засоби забезпечення позову про один з яких і йдеться в ухвалі, яку запропоновано до уваги.

У даній справі колишня дружина вирішила поділити свою спільну сумісну зі своїм колишнім чоловіком власність, зокрема і готівкові грошові кошти, які зберігаються у банківських скриньках.

З метою забезпечення позову останньою до суду було подано заяву про забезпечення позову у якій позивач просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення відповідачу та будь-яким іншим особам, які наділені відповідними повноваженнями від його ім`я, заборони доступу та користування індивідуальними банківськими сейфами для зберігання грошових коштів та інших цінностей, що розташовані у банківській установі.

Мотивуючи таке прохання позивач послалась на те, що до розгляду справи по суті, відповідач має можливість доступу до банківських сейфів, за наслідком чого забрати готівкові кошти з вказаних сейфів, внаслідок чого буде відсутня можливість встановити таке майно, для подальшого його розподілу, чим буде зроблено неможливість розгляду зазначених вимог та ускладнить виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

Суд таке прохання задовольнив.

Приймаючи таке рішення суд послався на те, що згідно ч.3 ст.149 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

При цьому вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже вказані вимоги про забезпечення позову шляхом вжиття заявленого виду співрозмірним позовним вимогам, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист, оскільки до розв`язання виниклого між сторонами по справі спору по суті, відповідач має право зняти зі зберігання у вказаних банківських сейфах спірне майно, яке в свою чергу підлягає встановлення та розподілу і є предметом спору в цій справі, у разі доведеності сторонами по справі своїх вимог і заперечень, чим в свою чергу зробить не можливим розгляд справи та виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог позивача, у зв`язку з чим суд доходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому вжиття саме таких заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Аналізуйте судовий акт: Обеспечение иска как 100% вариант остановить продажу исполнительной службой имущества должника + судебный пример положительной юридической защиты обеспечения иска в апелляционном порядке

Немотивована ухвала про забезпечення позову має наслідок дисциплінарну відповідальність судді, який виніс таку ухвалу (ВП/ВС у справі № 9901/241/19 від 6 лютого 2020р.)

Особі, якій відомо про накладення арешту судом на спірне майно, заборонено цим майном розпоряджатись (в тому числі відчужувати) навіть якщо запис про арешт відсутній у відповідному державному реєстрі (ВСУ від 18 січня 2017р. у справі № 6-2552)

Справа № 947/1927/20

Провадження № 2-з/947/311/20

УХВАЛА

07.02.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

за участю секретаря Кирикової Н.Ю.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2020 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, в якій позивач просить суд поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 наступним чином:

- визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на Ѕ частину 3-кімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 38,7 кв. м., корисною площею 61,6 кв. м., загальною площею 65,5 кв. м., зареєстрованим КП «Одеське міжміське бюро технічної інвентаризації» 23.05.2002р. за номером 272-стр. 40-кн.446пр;

- визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на Ѕ частку будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , який складається з будівлі літ. «Б», площею забудови - 11,7 кв. м., будівлі «Ж», господарчої споруди №1, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 52140251108;

- визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,0622 га, кадастровий номер №5110800000:02:026:0063, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 25005351108;

- визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на Ѕ частку земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,0286 га, кадастровий номер: 5110136900:19:004:0032, РНОНМ: 1532200251101;

- визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на Ѕ частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 251 кв.м., житловою площею 2.5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1567837051101);

- визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1/2 частину грошових коштів, що зберігаються в індивідуальних банківських сейфах для зберігання грошових коштів та інших цінностей №713 та № 532, у філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Одесі, згідно договорів №00001105-68 від 26.04.2018 року та №00000976-01 від 27.12.2016 р.;

- визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на автомобіль легковий «Хюндай Санта Фе», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , залишивши в особистій приватній власності ОСОБА_3 автомобіль легковий «Вольво ХС 60», 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 .

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 05 лютого 2020 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

Також, позивачкою одночасно з позовною заявою надано до суду заяву про забезпечення позову, в якій остання просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам, які наділені відповідними повноваженнями від його ім`я, заборони доступу та користування індивідуальними банківськими сейфами №713 та №532, для зберігання грошових коштів та інших цінностей, що розташовані у філії Публічного акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» у місті Одесі відповідно до договорів №00001105-68 від 26.04.2018 року та №00000976-01 від 27.12.2016 року.

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що предметом позову є розподіл майна подружжя, у тому числі, майно яке зберігається у вказаних індивідуальних банківських сейфах, однак до розгляду справи по суті, відповідач має можливість доступу до нього, за наслідком чого забрати його з вказаних сейфів, внаслідок чого буде відсутня можливість встановити таке майно, для подальшого його розподілу, чим буде зроблено неможливість розгляду зазначених вимог та ускладнить виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України,заява про забезпечення позову подається: зокрема одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 05.02.2020 року було встановлено відповідність заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову вимогам і приписам встановленим ст. 151 ЦПК України, та призначено заяву до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.02.2020 року о 09 годині 30 хвилин, з повідомленням заявника.

У судовому засіданні 07.02.2020 року представник заявниці заяву підтримала та просила суд задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

забороною вчиняти певні дії;

встановленням обов`язку вчинити певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

У відповідності до ч.2 ст. 149 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.3 ст.149 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

ПленумВерховного Суду України«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№ 9 від 22 грудня 2006 року у п.4роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконанняможливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.

Так, перевіряючи надану до суду заяву та додані до неї документі вбачається, що між сторонами по справі виник спір стосовно розподілу майна, яке позивачка вважає спільним сумісним майном подружжя, а саме стосовно зокрема грошових коштів та інших цінностей, що зберігаються в індивідуальних банківських сейфах для зберігання грошових коштів та інших цінностей №713 та № 532, у філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Одесі, згідно договорів №00001105-68 від 26.04.2018 року та №00000976-01 від 27.12.2016 р.

Судом перевірено та встановлено з наданих до суду доказів, що дійсно 27 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у місті Одесі, був укладений договір №00000976-01 про надання у майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфу за №532, стосовно якого ОСОБА_3 надавав право на його користування ОСОБА_1 на підставі довіреності від 28 грудня 2016 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сорокою Л.З., зареєстрована в реєстрі за №750, зі встановленим строком дії до 28 грудня 2016 року.

26 квітня 2018 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у місті Одесі, був укладений договір №00001105-68 про надання у майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфу за №713, стосовно якого ОСОБА_3 надавав право на його користування ОСОБА_1 на підставі довіреності від 22 грудня 2018 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сорокою Л.З., зареєстрована в реєстрі за №564, зі встановленим строком дії до 22 грудня 2021 року.

Позивач вважаючи, що майно, а саме грошові кошти, які наявні у вказаних банківських сейфах є спільним майном подружжя, просить суд здійснити його розподіл, в рамках цієї справи, під час якої сторони зобов`язані здійснити дії з доведення і підтвердження належними доказами своїх вимог і заперечень стосовно позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог,самепересвідчитися, зокрема, в тому, щоміж сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 6Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року„Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспектіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідност. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно дост.124 Конституції Українисудові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Крім того судом враховується, що у відповідності дост. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ст. 1 Протоколу № 1 доЄвропейської Конвенції з прав людинивстановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду Українивід 2 листопада 2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір стосовно розподілу спільного сумісного майна подружжя, у тому числі стосовно грошових коштів, які як стверджує позивач також зберігаються в індивідуальних банківських сейфах для зберігання грошових коштів та інших цінностей №713 та № 532, у філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Одесі, які були відкриті та надані в оренди відповідачеві на підставі договорів №00001105-68 від 26.04.2018 року та №00000976-01 від 27.12.2016 року, у зв`язку з чим суд вважає вказані вимоги про забезпечення позову шляхом вжиття заявленого виду співрозмірним позовним вимогам, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист,оскільки до розв`язання виниклого між сторонами по справі спору по суті, відповідач має право зняти зі зберігання у вказаних банківських сейфах спірне майно, яке в свою чергу підлягає встановлення та розподілу і є предметом спору в цій справі, у разі доведеності сторонами по справі своїх вимог і заперечень, чим в свою чергу зробить не можливим розгляд справи та виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог позивача, у зв`язку з чим суд доходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд можевимагати відособи,яка звернуласяіз заявоюпро забезпеченняпозову,забезпечити відшкодуваннязбитків відповідача,які можутьбути спричиненізабезпеченням позову(зустрічнезабезпечення). Зустрічнезабезпечення застосовуєтьсятільки увипадку забезпеченняпозову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

З наданих до суду документів, вбачається, що позивач зареєстрований на території України, в матеріалах справа відсутні документи на підтвердження того, що майновий стан позивача або її дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, у зв`язку з чим, судом вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішується.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідач у відповідності до вимог ст. 134 ЦПК України, має право після застосуваннясудом заходівзабезпечення позовуна звернення до суду з відповідним клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149-153, 354, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі №947/1927/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, а саме:

- Встановити ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , та будь-яким іншим особам, які наділені відповідними повноваженнями діяти від його ім`я, заборону в доступі та користуванні індивідуальним банківським сейфом за №713, для зберігання грошових коштів та інших цінностей, який розташований у філії Публічного акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» у місті Одесі (місцезнаходження: 65000, м. Одеса, вул. Черняхівського, 8), та наданий в найм (оренду/користування) ОСОБА_3 відповідно до договору №00001105-68 від 26.04.2018 року.

- Встановити ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , та будь-яким іншим особам, які наділені відповідними повноваженнями діяти від його ім`я, заборону в доступі та користуванні індивідуальним банківським сейфом за №532, для зберігання грошових коштів та інших цінностей, який розташований у філії Публічного акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» у місті Одесі (місцезнаходження: 65000, м. Одеса, вул. Черняхівського, 8), та наданий в найм (оренду/користування) ОСОБА_3 відповідно до договору №00000976-01 від 27.12.2016 року.

Копію ухвали направити для виконання до філії Публічного акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк України» у місті Одесі (місцезнаходження: 65000, м. Одеса, вул. Черняхівського, 8).

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Повний текст ухвали суду складено 07.02.2020 року.

Судя

1783
Просмотров
1
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
ЕСПЧ
1