11.02.2019 | Автор: Адвокатська сім'я Лисенко
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Скасування повідомлення- рішення про сплату земельного податку з фізичної особи

Все частіше податкова приймає рішення  на підставі п. 54.3 ст. 54 та п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України про визначення зобов’язання із земельного податку з фізичної особи. І як показує судова практика, в більшості випадків такі рішення є незаконними, а отже можуть бути визнані недійсними через суд.

Однією із підстав їх скасування є те, що фізична особа зареєстрована як підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування та використовує земельну ділянку у власній господарській діяльності, тому у нього відсутній обов’язок сплати земельного податку.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності — особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п. п. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої — третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Отже, умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб’єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою .осягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У свою чергу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч. 1 ст. 3 ГК України).

Відтак, операції з оренди є за своєю суттю операціями з надання послуг. Орендна плата включає в себе не лише компенсацію витрат, але і відповідний прибуток орендодавця.

Таким чином, операції з надання в оренду нежитлового приміщення підпадають під визначення підприємницької діяльності, а платник єдиного податку — орендодавець — звільняється від сплати земельного податку.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 24 листопада 2015 року у справі № 826/14703/13-а, Постанові Верховного Суду від 08.08.2018 р. у справі № 820/545/17, правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов’язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб’єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності», та наступне:

«Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб’єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної діяльності, на якій розміщена  перелічена нерухомість, не встановлена».

Автор статті:  Адвокатська сім'я Лисенко

1
Нравится
  
816 Просмотров
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення