Історія справи

РІШЕННЯ

іменем україни

15 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Кафідової О.В., Умнової О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Деталі-сервіс», ОСОБА_6 про визнання правочинів недійсними, припинення права власності на об'єкт нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права спільної сумісної власності подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 5 грудня 2016 року,

встановила:

У липні 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з указаним позовом, мотивуючи тим, що ОСОБА_3, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, 2 вересня 2005 придбала у власність квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 95,90 кв. м, меблі та зробила у квартирі ремонт вартістю 600 000 грн. 17 листопада 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_3 відчужила спірну квартиру на користь ОСОБА_5 Вказували, що даний договір був укладений

ОСОБА_3 під збігом тяжких обставин, крім того, він не відповідає загальним і вимогам дійсності правочинів, встановлених законом та був укладений без згоди другого із подружжя ОСОБА_4 У подальшому, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2010 року, вказаний договір купівлі-продажу був визнаний дійсним, право власності ОСОБА_3 було припинене, та право власності на спірну квартиру було визнане за ОСОБА_5 Рішенням апеляційного суду м. Києва від 6 березня

2012 року наведене вище рішення суду скасовано, позов ОСОБА_5 залишено без задоволення. Проте, 5 березня 2012 року ОСОБА_5 відчужив вказану квартиру на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Деталі-сервіс» (далі - ТОВ «Деталі-сервіс»), який, в свою чергу, відчужило спірну квартиру на користь ОСОБА_6

Позивачі вважали, що ОСОБА_5 не набув права власності на спірну квартиру та не мав достатніх правових підстав розпоряджатись нею, у зв'язку з чим, нерухоме майно, яке вони вважають спільною сумісною власністю подружжя, вибуло з власності поза їх волею. Крім того, в квартирі залишились всі меблі та обладнання, що були придбані позивачами та були відчужені відповідачем ОСОБА_5

Ураховуючи наведене, просили: витребувати з незаконного володіння та стягнути в натурі з ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 95, 90 кв. м; припинити право власності ОСОБА_6 на вказану квартиру та визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як подружжя, на спірну квартиру; витребувати з незаконного володіння та стягнути в натурі з ОСОБА_6 меблі та устаткування, що були придбані позивачем ОСОБА_3 для обладнання спірної квартири, а саме: меблевий гарнітур спальню Vittoria SPA, Дзеркало BUSATO, Столик BUSATO, Диван Litter, корпусні меблі TOSKA, Диван VALENTINO з кріслом, журнальний столик «Доміно», кухню ARIA зі столом та стільцями, телевізор LG, шафу в кладовій, шафу у ванній, пенал кутовий, змішувач умивальника, двері міжкімнатні, двері вхідні, кондиціонер 2 шт., телефонний апарат, вікна на балконі в спальні, другі вхідні двері, сантехнічні прилади (згідно з рахунком 072 від 2 грудня

2005 року), пральну машину BOSH, холодильник ARISTON, витяжку AIR, електроплиту ELEKTROLUX, посудомийну машину, сантехнічні прилади GROHE, постільні приналежності, килим в спальні кольоровий, праску, гладильну дошку, корзину для білизни, халати махрові білі, набір каструль BERGOF, кришталеві фужери, рюмки, вази, чайний сервіз, столовий набір (в чемодані): вилки, ножі та інше, електрочайник BERGOF, люстри 3 шт., штори, картини, карнизи, покривала на дивани та крісла, сейф металевий; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 5 березня 2012 року вказаної квартири, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Деталі-сервіс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. 5 березня 2012, зареєстрований в реєстрі за № 415; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 4 грудня 2012 року спірної квартири, укладений між ТОВ «Деталі-сервіс» та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Макаренко В.М. 4 грудня 2012, зареєстрований в реєстрі за № 2321.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня

2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва

від 5 грудня 2016 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та

ТОВ «Деталі-сервіс» від 5 березня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. за реєстровим номером № 415, з моменту його вчинення - 5 березня 2012 року.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ТОВ «Деталі-сервіс» та ОСОБА_6, від 4 грудня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко В.М. за реєстровим номером № 2321, з моменту його вчинення - 4 грудня 2012 року. Припинено право власності ОСОБА_6 на вказану квартиру, загальною площею

95,90 кв. м.

Визнано право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 95,90 кв. м.

Витребувано від ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наведену вище квартиру.

У задоволенні позовних вимог в частині щодо витребування з незаконного володіння та стягнення в натурі меблів та устаткування відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Установлено, що з 30 березня 1994 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу

від 2 вересня 2005 року ОСОБА_3 придбала у власність квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 95,90 кв. м.

Згідно умов договору купівлі-продажу від 17 листопада 2008 року, укладеного у простій письмовій формі, ОСОБА_3 відчужує вказану вище квартиру на користь ОСОБА_5

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня

2010 року визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 17 листопада

2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, припинено право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру та визнано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_5

За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу

від 5 березня 2012 року ОСОБА_5 відчужив спірну квартиру

ТОВ «Деталі-сервіс», яке в свою в свою чергу відчужило її на користь на ОСОБА_6 шляхом укладення 4 грудня 2012 року нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 6 березня 2012 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 січня 2010 року скасовано та відмовлено ОСОБА_5 у задоволенні позову про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 17 листопада 2008 року у повному обсязі. Крім того, цим же рішенням було встановлено, що договір купівлі-продажу є неукладеним, у зв'язку з чим відповідач ОСОБА_5 не може бути визнаний власником спірної квартири.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (п. 3 ч. 1

ст. 388 ЦК України).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що оспорені договори купівлі-продажу укладені всупереч вимогам закону, а відтак відповідно до ст. 203 ЦК України є всі підстави для визнання їх недійсними. Встановивши, що спірна квартира вибула з володіння власників не з їхньої волі, була відчужена третім особам, суд прийшов до висновку про її витребування від останнього власника.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, встановлених ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

За положенням ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до закріпленого у ст. 387 ЦК України загального правила власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, зокрема від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову, з підстав, передбачених ч. 1

ст. 388 ЦК України.

Таким чином, положення ст. 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

За змістом зазначеної норми майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

У справі, яка переглядається встановлено, що спірна квартира вибула з власності позивачів на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано. За час дії судового рішення та після його скасування мало місце відчуження спірного майна шляхом укладення нотаріального посвідчених договорів купівлі-продажу 5 березня 2012 року між ОСОБА_5 і

ТОВ «Деталі-сервіс» та 4 грудня 2012 року між ТОВ «Деталі-сервіс» та ОСОБА_6

Проте, ухвалюючи рішення про визнання недійсними наведених вище договорів купівлі-продажу, суди не врахували, що якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший та витребувати майна в останнього набувача.

За викладених обставин та керуючись положеннями ст. 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладених 5 березня 2012 року між ОСОБА_5 і

ТОВ «Деталі-сервіс» та 4 грудня 2012 року між ТОВ «Деталі-сервіс» та ОСОБА_6 не підлягають задоволенню.

Крім того, не може бути задоволено і позовна вимога про припинення права власності ОСОБА_6 на спірне майно, оскільки не ґрунтується на законі.

З обставини справи, встановлених судом, убачається, що спірна квартира була придбана 2 вересня 2005 року ОСОБА_3, яка з 30 березня

1994 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України).

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За викладених обставин, судові рішення в частині визнання права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на спірну квартиру ґрунтується на законі, оскільки дана квартира була придбана за час зареєстрованого шлюбу останніх.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнитичастково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня

2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 5 грудня 2016 року змінити.

Відмовити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у задоволенні позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладених березня 2012 року між ОСОБА_5 і товариством з обмеженою відповідальністю «Деталі-сервіс»«Деталі-сервіс» та 4 грудня 2012 року між 4 грудня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Деталі-сервіс» та ОСОБА_6.

Відмовити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про припинення права власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1.

У іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 5 грудня

2016 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО.С. Ткачук Судді:В.С. Висоцька М.К. Гримич О.В. Кафідова О.В. Умнова