1. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
1 - 1 ) судові накази;
{Частину першу статті 3 доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 }
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
{Пункт 7 частини першої статті 3 в редакції Законів № 3295-IX від 09.08.2023 , № 3585-IX від 22.02.2024 }
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень;
10) рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами;
{Частину першу статті 3 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 2597-IX від 20.09.2022 }
11) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.
{Частину першу статті 3 доповнено пунктом 11 згідно із Законом № 2849-IX від 13.12.2022 }
Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.
Полный текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Все права защищены.
Аналізуйте судовий акт: Постанова про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ВС КЦС №757/33742/19 від 07.12.2023 р.)
Допоки розглядався спір між батьками дитини про місце її проживання і порядок виховання, мати попросила вжити заходів забезпечення позову шляхом визначення місця та часу спілкування дитини, з нею до винесення судом рішення, шляхом щотижневих спілкувань без присутності батька та зобов`язати його передавати малолітнього сина матері за місцем її проживання згідно з визначеним судом часом спілкування.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва їй було відмовлено, проте в подальшому- після кількох оскаржень у вищих інстанціях - заяву було частково задоволено постановою Київського апеляційного суду. Іншою ухвалою, КАС привів постанову до вимог виконавчого документа у відповідність до Закону України «Про виконавче провадження» задоволено шляхом уточнення.
ВС КЦС у цій справі розглядав питання наявності у постанови про забезпечення позову статусу виконавчого документа, вказав:
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). Читати повністю