Постанова про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ВС КЦС №757/33742/19 від 07.12.2023 р.)

Фабула судового акту: Допоки розглядався спір між батьками дитини про місце її проживання і порядок виховання, мати попросила вжити заходів забезпечення позову шляхом визначення місця та часу спілкування дитини, з нею до винесення судом рішення, шляхом щотижневих спілкувань без присутності батька та зобов`язати його передавати малолітнього сина матері за місцем її проживання згідно з визначеним судом часом спілкування.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва їй було відмовлено, проте в подальшому- після кількох оскаржень у вищих інстанціях - заяву було частково задоволено постановою Київського апеляційного суду. Іншою ухвалою, КАС привів постанову до вимог виконавчого документа у відповідність до Закону України «Про виконавче провадження» задоволено шляхом уточнення.

ВС КЦС у цій справі розглядав питання наявності у постанови про забезпечення позову статусу виконавчого документа, вказав:

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Так, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (пункт 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів (частини перша, друга статті 157 ЦПК України).

Судовими рішеннями є: 1) ухвали, 2) рішення, 3) постанови, 4) судові накази. 2. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови (частини перша, друга та четверта статті 258 ЦПК України).

У частині першій статті 381 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.

Отже, у цій справі: Ключовим питанням, яке постало перед касаційними судом в цій справі є те, чи є постанова суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, ухвалена за наслідком перегляду ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, виконавчим документом.

Обміркувавши викладене з урахуванням принципу розумності касаційний ВС констатував, що:

• законодавець розмежовує такі поняття як судові рішення, що підлягають примусовому виконанню (і тому, відповідно, мають визнаватися підставою виконання), та виконавчі документи (що видаються для забезпечення можливості примусової реалізації підстави виконання);
• підставами виконання є визначені в законі акти юрисдикційних органів. Наприклад, підставою виконання є рішення суду першої інстанції у цивільній справі, а відповідним виконавчим документом - виконавчий лист, що видається судом на підставі такого рішення. Серед підстав виконання є рішення не тільки суду, а й інших органів. Перелік виконавчих документів, передбачений статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої одні з них за формою і змістом відрізняються від підстав виконання (наприклад, рішення суду першої інстанції як підстава виконання, а виконавчий лист, виданий на його виконання - як виконавчий документ; рішення комісії по трудових спорах як підстава виконання, а посвідчення комісій по трудових спорах, видані на підставі цих рішень - як виконавчий документ тощо), а інші одночасно виступають підставою виконання і виконавчим документом (зокрема, судовий наказ, виконавчий напис нотаріуса);
• відповідно до вимог процесуального закону оформлювати своє судове рішення щодо результатів перегляду питання про забезпечення позову апеляційний суд може тільки у вигляді постанови, ухвала з цього приводу апеляційним судом ухвалена бути не може. Хоча по своїй суті, постанова апеляційного суду складається, власне із частини, що присвячена скасуванню ухвали суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, та частини про постановлення нового судового рішення (ухвали) про забезпечення позову. При цьому таку процесуальну дію як забезпечення позову необхідно забезпечувати можливостями примусового виконання, незалежно від того чи втілена вона в ухвалі суду першої інстанції, чи за результатами апеляційного перегляду в постанові апеляційного суду. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати;

Отже:

• постанова суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, ухвалена за наслідком перегляду відповідної ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. У цьому випадку постанова апеляційного суду одночасно виступає і підставою виконання і виконавчим документом.

Аналізуйте судовий акт: Передача виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого не впливає на обчислення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання. (ВС КЦС, справа №2-2236/12 від 08.03.2023 р.);

У разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим, а отже і арешт НЕ знімається (ВС КЦС, справа №202/1182/22 від 29.03.2023 р.);

Нотаріус при вчиненні виконавчого напису має переконатися належним чином як у безспірності розміру заборгованості, так і у самому розмірі такої заборгованості. (ВС КЦС № 947/10174/21 від 15.02.2023 р.);

Після повернення стягувачу виконавчого документу, борг за яким згодом погашено боржником, знімати арешт з майна, як і скасовувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, доведеться через суд. (ВС КЦС, справа № 639/858/21 від 03.02.2023 р.).

Постанова

Іменем України

07 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 757/33742/19

провадження № 61-3730св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя, який оформив постанову), суддів: Дундар І. О., Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_2 ,

треті особи: Управління з питань захисту прав дітей міської ради міста Кропивницького, орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ? Управління з питань захисту прав дітей міської ради міста Кропивницького, про визначення місця проживання дитини.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог та просила визначити місце проживання малолітнього сина ? ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею, як матір`ю; відібрати дитину від батька без позбавлення його батьківських прав.

У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа ? Орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, в якому просив визначити місце проживання малолітнього сина ? ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про забезпечення позову, у якій просила вжити заходів забезпечення позову шляхом визначення місця та часу спілкування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею до винесення судом рішення, а саме: щотижня у будні дні з 10:00 кожної середи до 10:00 кожної суботи; щомісяця у вихідні дні з 10:00 кожної першої суботи до 20:00 кожної першої неділі та з 10:00 кожної третьої суботи до 20:00 кожної третьої неділі та, коли випадає, з 10:00 кожної п`ятої суботи до 20:00 кожної п`ятої неділі; зобов`язати ОСОБА_2 передавати малолітнього ОСОБА_3 матері за місцем її проживання згідно з визначеним судом часом спілкування.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року, з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року та ухвалено нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи місяця з 10:00 до 17:00 неділі без присутності батька. У задоволенні інших вимог заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Короткий зміст судового рішення суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 19 квітня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року та ухвалено нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожну другу суботу місяця з 10:00 до 12:00 у присутності батька. У задоволенні інших вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Короткий зміст судового рішення суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 22 червня 2022 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожну другу суботу місяця з 10:00 до 17:00 без присутності батька.

У задоволенні іншої частини вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Короткий зміст судового рішення суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року закрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Маліцької І. О. як представника ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року. Касаційні скарги ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Оскарженою ухвалою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року заяву ОСОБА_1 про приведення виконавчого документа у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження» задоволено.

Зазначено у постанові Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року після останнього абзацу резолютивної частини наступні відомості:

«стягувачем є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ;

Боржником є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Строк пред`явлення до виконання по 03 жовтня 2025 року».

Оскаржена ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

відповідно до статті 269 ЦПК суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала;

ухвала про забезпечення позову за формою та змістом має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Згідно пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія; строк пред`явлення рішення до виконання;

після дослідження матеріалів справи, судом установлено, що в тексті постанови Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року, яка відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, не зазначено дані стягувача і боржника, їхні реєстраційні номери облікової картки платника податків та строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, у зв`язку з чим, суд доходить висновку, що постанова суду підлягає уточненню шляхом зазначення в ній таких даних. Тому заява ОСОБА_1 про приведення виконавчого документу у відповідність до вимог Закону України «Про виконавче провадження» підлягає задоволенню.

Аргументи учасників справи

06 березня 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про приведення виконавчого документа у відповідністю з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».

Касаційну скаргу мотивовано тим, що:

оскарженою ухвалою незаконно доповнено судове рішення і фактично змінено суть резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року. Оскаржена ухвала постановлена відповідно до вимог статті 269 ЦПК України, тоді як текст постанови Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року не містив жодних описок, а резолютивна частина відповідала приписам пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України;

оскаржена ухвала постановлена з порушенням правил інстанційної юрисдикції, оскільки питання приведення виконавчого документа у відповідність до закону вирішувалось не Печерським районним судом міста Києва та без видачі ним як судом першої інстанції виконавчого листа на виконання постанови апеляційного суду;

у порушення вимог частини четвертої статті 183 ЦПК України апеляційний суд не повернув ОСОБА_1 заяву про приведення виконавчого документа у відповідність до вимог закону, незважаючи на те, що до вказаної заяви не було додано доказів направлення вказаної заяви ОСОБА_2 , у зв`язку з чим його позбавлено права надати пояснення та заперечення з цього питання, порушено принцип рівності сторін у цивільному процесі.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про розгляд справи за участю сторін.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 19 квітня 2023 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (пункт 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частини перша, друга статті 149 ЦПК України).

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (частини сьома, восьма, одинадцята статті 153 ЦПК України).

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів (частини перша, друга статті 157 ЦПК України).

Судовими рішеннями є: 1) ухвали, 2) рішення, 3) постанови, 4) судові накази. 2. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови (частини перша, друга та четверта статті 258 ЦПК України).

У частині першій статті 381 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.

Ключовим питанням, яке постало перед касаційними судом в цій справі є те, чи є постанова суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, ухвалена за наслідком перегляду ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, виконавчим документом?

Обміркувавши викладене з урахуванням принципу розумності касаційний суд зауважує, що:

законодавець розмежовує такі поняття як судові рішення, що підлягають примусовому виконанню (і тому, відповідно, мають визнаватися підставою виконання), та виконавчі документи (що видаються для забезпечення можливості примусової реалізації підстави виконання);

підставами виконання є визначені в законі акти юрисдикційних органів. Наприклад, підставою виконання є рішення суду першої інстанції у цивільній справі, а відповідним виконавчим документом - виконавчий лист, що видається судом на підставі такого рішення. Серед підстав виконання є рішення не тільки суду, а й інших органів. Перелік виконавчих документів, передбачений статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої одні з них за формою і змістом відрізняються від підстав виконання (наприклад, рішення суду першої інстанції як підстава виконання, а виконавчий лист, виданий на його виконання - як виконавчий документ; рішення комісії по трудових спорах як підстава виконання, а посвідчення комісій по трудових спорах, видані на підставі цих рішень - як виконавчий документ тощо), а інші одночасно виступають підставою виконання і виконавчим документом (зокрема, судовий наказ, виконавчий напис нотаріуса);

відповідно до вимог процесуального закону оформлювати своє судове рішення щодо результатів перегляду питання про забезпечення позову апеляційний суд може тільки у вигляді постанови, ухвала з цього приводу апеляційним судом ухвалена бути не може. Хоча по своїй суті, постанова апеляційного суду складається, власне із частини, що присвячена скасуванню ухвали суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, та частини про постановлення нового судового рішення (ухвали) про забезпечення позову. При цьому таку процесуальну дію як забезпечення позову необхідно забезпечувати можливостями примусового виконання, незалежно від того чи втілена вона в ухвалі суду першої інстанції, чи за результатами апеляційного перегляду в постанові апеляційного суду. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати;

постанова суду апеляційної інстанції про забезпечення позову, ухвалена за наслідком перегляду відповідної ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. У цьому випадку постанова апеляційного суду одночасно виступає і підставою виконання і виконавчим документом.

Суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки (частина перша статті 269 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2022 року скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року та ухвалено нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково;

апеляційний суд, при задоволенні заяви ОСОБА_1 про приведення виконавчого документа відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», зробив обґрунтований висновок, що постанова про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_2 не свідчать про порушення апеляційним судом норм процесуального права при вирішення наведеного процесуального питання, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду апеляційної інстанції.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Тлумачення частини другої статті 410 ЦПК України свідчить, що: правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення; оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції; правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року по справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним касаційний суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржене судове рішення - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 409 410 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Коротенко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук