Стаття 27. Виконавчий збір

Про виконавче провадження (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие законы

15698

Просмотров

Просмотров

Добавить в избраное

1. Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

2. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

{Частина друга статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018 }

3. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

4. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов’язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування.

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

{Частина четверта статті 27 в редакції Закону № 2475-VIII від 03.07.2018 }

5. Виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

{Пункт 1 частини п'ятої статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018 }

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

{Частину п'яту статті 27 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 1730-VIII від 03.11.2016 ; в редакції Закону № 1639-IX від 14.07.2021 }

6. У разі наступних пред’явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

7. У разі закінчення виконавчого провадження у зв’язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

{Частина сьома статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018 }

8. Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

9. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2 - 3, 2 - 4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9 - 15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".

{Частина дев'ята статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1072-IX від 04.12.2020 , № 1617-IX від 01.07.2021 }

10. Виконавчий збір не стягується, якщо інше не передбачено угодою про врегулювання спору (мировою угодою), укладеною між іноземним суб’єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулюваня спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, відповідно до якої виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов’язання підлягають припиненню.

За наявності обставин, визначених абзацом першим цієї частини, виконавче провадження, відкрите на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у тому числі до дати укладення такої угоди, підлягає закінченню відповідно до пункту 19 - 1 частини першої статті 39 цього Закону.

{Абзац другий частини десятої статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3048-IX від 11.04.2023 }

{Статтю 27 доповнено частиною десятою згідно із Законом № 1662-IX від 15.07.2021 }

27/80

Добавить в избраное

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: З 28.08.2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню. Крім того, повернення викон.документа (в т.ч. без реального виконання) не заперечує стягнення виконавчого збору (ВС КАС, справа №640/23271/21 від 11.08.2022 р.)
Боржник оскаржував дії районного відділу державної виконавчої служби та просив скасувати постанову державного виконавця про стягнення з нього виконавчого збору. Позивач вважав, що після відкриття виконавчого провадження - державним виконавцем не вчинялись дії по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, але після повернення виконавчого документа стягувачу, за заявою стягувача (без подальшого виконання), держвиконавець все одно виніс постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 2 654 174,63 грн.

Рішенням суду першої інстанції - з посилання на те що стягнення виконзбору є обов’язковою стадією виконавчого провадження - у позові було відмовлено. Проте це рішення не підтримала апеляція, яка позов задовольнила, вказавши що на час винесення постанови про виконзбір була відсутня обов’язкова умова до його стягнення - фактичне стягнення основної суми боргу хоча б частково.

Розглядаючи справу,ВС КАС, все ж таки не підтримав доводи апеляції, вирішивши що постанова про виконавчий збір у цьому випадку була цілком правомірною. ВС КАС мотивував наступним:

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606; він був чинний на дату відкриття виконавчих проваджень - березень 2011 року) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Для уникнення виконавчого збору слід оскаржувати постанову про стягнення САМЕ виконавчого збору, а не постанову про відкриття виконавчого провадження (ВС /КАС у справі справа № 360/4369/19 від 26 серпня 2020 р.)

Виконавчий збір штука неприємна. Особливо для добросовісного боржника.

У попередньому ЗУ «Про виконавче провадження» від 1999 року боржнику після відкриття виконавчого провадження, а саме отримання ним відповідної постанови, надавався строк на добровільне виконання рішення суду до 7 днів, а по деяким рішенням суду до 14 днів.

Діючий закон «Про виконавче провадження» такої можливості не передбачає. Боржник повинен встигнути добровільно виконати рішення суду у період часу між датою вступу рішення суду в законну силу та датою винесення постави про відкриття виконавчого провадження. Інакше виконавчий збір – за майновими вимогами 10 % від суми стягнення.

Так , відповідно до ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець разом із відкриттям виконавчого провадження, тобто винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі заяви стягувача, відразу виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

У цій справі після відкриття виконавче провадження тривало рік. У підсумку на підставі ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв’язку із отриманням заяви від стягувача державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документу.

Проте залишилося питання виконавчого збору, який стягується в бюджет. Ціна питання – майже 1 мільйон доларів. Після повернення виконавчого документу стягувачу д/в виокремив постанову про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження, тобто виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постави про стягнення виконавчого збору.

Чомусь саме цю постанову д/в вирішив оскаржувати боржник, який звернувся до адміністративного суду із вимогою про визнання її протиправною та скасування. Але це була помилка.

Суди трьох інстанцій відмови у задоволенні позову. ВС підкреслив, що в таких випадках слід оскаржувати САМЕ постанову про стягнення виконавчого збору і дійсно окремим позовом за правилами адміністративного судочинства.

Аналізуйте судовий акт: У виконавчому провадженні щодо виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір НЕ стягується, якщо таке рішення НЕ може бути виконане без участі боржника (СУД у справі № 802/354/17-а від 20.06.2017р.)

Постанова адміністративного суду апеляційної інстанції із серії «ми вже давно загрались з правами та забули про обов’язки». Скасовуючи відмовне рішення суду першої інстанції та ухвалюючи постанову про скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору апеляційний суд мабуть зовсім забувся, що рішення суду, особливо рішення суду немайнового характеру, повинні виконуватись боржником ДОБРОВІЛЬНО у встановлений д/в строк у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Так, судом у справі ухвалене рішення, яке набрало законної сили, про зобов’язання органу поліції видати позивачу довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням вимог Постанови КМУ №988. І чому би органу поліції ДОБРОВІЛЬНО не видати таку довідку стягувачу ще до його звернення у виконавчу службу та відкриття виконавчого провадження. Це його прямий обов’язок, який не потребує бюджетних коштів. Ні – цього не відбувається.

Надалі державний виконавець відкриває виконавче провадження, надає строк на добровільне виконання рішення та попереджає боржника, що у випадку невиконання з нього буде стягнутий виконавчий збір на підставі ч.3 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» в сумі 12 800,00 грн. Проте, замість того щоб видати стягувачу довідку, боржник починає оскаржувати стягнення виконавчого збору і пропускає строк на добровільне виконання.

Звичайно така дурня притаманна державним службовців мабуть буде завжди. Водночас ця дурня всіляко заохочується судами, які ухвалюють подібні рішення.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначає, що обов’язковими умовами для стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень. Проте, не враховує, що при примусовому виконанні немайнових рішень, які можуть бути виконані лише боржником саме накладення на боржника штрафів в порядку, передбаченому ст. 75, 76 ЗУ «Про виконавче провадження» і є єдиними примусовими заходами, які може вчинити державний виконавець у такому випадку.

Натомість, суд приходить до парадоксального висновку, що якщо рішення немайнового характеру неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець жодних примусових заходів не здійснює, тому немає підстав для стягнення виконавчого збору. І це незважаючи на ч.3, ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження». На практиці отримавши таке рішення суду апеляційної інстанції орган поліції звичайно не видасть довідку стягувачу, і рішення суду не буде боржником виконане взагалі.