Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року місто Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Барбари В.П.,

суддів: Балюка М.І.,Берднік І.С.,Гуля В.С., Потильчак О.І.,Шицького І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДК «Газ України») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 9 вересня 2013 року у справі № 5011-35/1271-2012 за позовом ДК «Газ України» до публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго») про стягнення 20 338 926,78 грн,

встановила:

2 лютого 2012 року ДК «Газ України» звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Київенерго» про стягнення заборгованості за поставлений природний газ, зокрема

294 795 830,48 грн - основний борг, 21 973 663,28 грн - пеня,

2 465 204,84 грн - інфляційні втрати, 6 886 890,30 грн - 3 % річних.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого природного газу за договором поставки.

Не визнаючи позов, відповідач зазначив, що порушення строків оплати за поставлений позивачем природний газ відбулося не з вини ПАТ «Київенерго», оскільки розрахунки за природний газ на вироблення теплової енергії здійснюються за особливим алгоритмом розрахунків і регулюються державою, а заборгованість за договором поставки природного газу виникла у зв'язку з різницею у тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності її фактичної вартості тарифам, що затверджені НКРЕ і на відшкодування яких із державного бюджету не перераховувалися субвенції відповідно до статті 20 Закону України «Про теплопостачання».

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 11 квітня

2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 червня 2013 року, відмовлено ДК «Газ України» у задоволенні позову в частині стягнення 10 986 831,64 грн пені, 2 465 204,84 грн інфляційних втрат і 6 886 890,30 грн 3 % річних.

Постановою Вищого господарського суду України від 9 вересня 2013 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 червня 2013 року залишено без змін.

Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості внаслідок різниці між фактичною вартістю теплової енергії та послуг із централізованого водопостачання затвердженим органами державної влади тарифам, яка мала відшкодовуватися за рахунок субвенцій із державного бюджету на підставі статті 20 Закону України «Про теплопостачання».

ДК «Газ України» відповідно до статті 11119 Господарського процесуального кодексу України подала заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від

9 вересня 2013 року у справі № 5011-35/1217-2012 на підставі неоднакового застосування однієї і тієї самої норми матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, а саме статті 604 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції наведених норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України: від 9 квітня 2014 року у справі № 910/16351/13, від 13 травня 2014 року у справі № 902/950/13 та від

23 квітня 2014 року у справі № 922/2339/13, де висловлено позицію про те, що при укладенні договорів, якими змінено спосіб виконання зобов'язань за договорами про газопостачання (у справі № 922/2339/13 - про поставку електроенергії), в розумінні статті 604 ЦК України не відбулося новацій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

12 січня 2011 року між ДК «Газ України» (постачальник) і ПАТ «Київенерго» (покупець) було укладено договір № 06/11-5ТЕ-41 поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі - Договір).

За умовами пункту 1.1 Договору постачальник поставляє покупцеві, а покупець приймає та оплачує природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 Договору.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 4.1 Договору).

Згідно з пунктом 7.1, підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором. У разі порушення покупцем умов пункту 4.1 Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачеві протягом січня-вересня 2011 року 225 172,49 куб. м природного газу на суму 294 795 830,48 грн, що підтверджується актами передачі - приймання природного газу.

27 червня 2012 року та 30 листопада 2012 року відповідно до статті 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 11 червня 2012 року № 517 «Про затвердження порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» (далі - Постанова КМУ № 517) між територіальним органом казначейства у місті Києві та Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві, Головним фінансовим управлінням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням енергетики, енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Головним управлінням комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ПАТ «Київенерго», ДК «Газ України», Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України») укладено договори № 16/517-ГУ, № 308/517з-ГУ про організацію взаєморозрахунків на підставі Постанови КМУ № 517 (далі - Договори про організацію взаєморозрахунків).

Сторони узгодили, що на виконання пунктів 7, 11(2) Договорів про організацію взаєморозрахунків ПАТ «Київенерго» перераховує на рахунок ДК «Газ України» кошти, відповідно, у сумі 290 661 700,87 грн, у тому числі податок на додану вартість - 48 443 616,81 грн, та 4 134 129,61 грн, у тому числі податок на додану вартість - 689 021,60 грн. Сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до Договору.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача про визнання Договорів про організацію взаєморозрахунків новацією стосовно Договору в частині порядку та способу виконання зобов'язання і стягнення з відповідача штрафних санкцій на підставі частини 2 статті 625 ЦК України у зв'язку з порушенням умов Договору в частині оплати поставленого природного газу, який використовувався для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Приписами статей 526 ЦК України та 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частина 2 статті 604 ЦК України передбачає припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Отже, характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов'язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов'язання (новація), що і є підставою для припинення попереднього зобов'язання. Умовами Договорів про організацію взаєморозрахунків змінено лише умови та строки оплати поставленого природного газу за Договором, а не укладено нове зобов'язання про поставку природного газу, тому новації в розумінні частини 2 статті 604 ЦК України не відбулося.

Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом приписів статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

ПАТ «Київенерго» платіжними дорученнями від 7 вересня

2012 року № 8757 і від 30 листопада 2012 року № 12856 у встановлені Договорами про організацію взаєморозрахунків строки повністю розрахувалося з ДК «Газ України» за поставлений природний газ.

Наслідком виконання Договорів про організацію взаєморозрахунків згідно з пунктом 16 є відсутність у сторін жодних претензій одна до одної стосовно предмета цих Договорів.

Висновок суду касаційної інстанції в частині відсутності підстав для застосування відповідальності, передбаченої підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 Договору та частиною 2 статті 625 ЦК України до ПАТ «Київенерго» є обґрунтованим і правильним.

За таких обставин Судова палата у господарських справах Верховного Суду України відмовляє у задоволенні заяви ДК «Газ України» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 9 вересня 2013 року.

Керуючись статтями 11123- 11126 , 11128 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

постановила:

Відмовити у задоволенні заяви дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 9 вересня 2013 року у справі № 5011-35/1271-2012.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий В.П. Барбара

Судді М.І. Балюк І.С. Берднік В.С. Гуль О.І. Потильчак І.Б. Шицький