Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Волкова О.Ф., суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (далі - управління юстиції), управління державної виконавчої служби управління юстиції (далі - управління ДВС, ДВС відповідно), Головного управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність посадових осіб відповідачів щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа, відшкодування моральної шкоди.

Суди встановили, що Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 25 жовтня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_9 до Хмельницького обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» (далі - Підприємство), яке набрало чинності 22 листопада 2011 року, постановив стягнути з Підприємства на користь ОСОБА_9: 74 802 грн 96 коп., з яких 26 543 грн 90 коп. - компенсація за невикористані щорічні відпустки, 11 013 грн 66 коп. - вихідна допомога та 37 245 грн 40 коп. - на оздоровлення за період з 3 лютого 2004 року по 26 січня 2011 року; моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

19 грудня 2011 року позивач звернулась із заявою та подала виконавчий лист № 2-4921/11 до відділу примусового виконання рішень управління ДВС про стягнення зазначених сум з Підприємства. 27 січня 2012 року постановою державного виконавця було відкрите виконавче провадження ВП № 30925643.

13 лютого 2015 року ОСОБА_9 звернулася зі скаргою до управління юстиції у порядку статті 82 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV) з вимогою визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень та заступника начальника цього ж відділу, просила скасувати постанову державного виконавця від 10 жовтня 2014 року про повернення виконавчого документа, забезпечити відновлення виконавчого провадження ВП № 30925643.

Листом від 26 лютого 2015 року за підписом начальника управління ДВС І.М. Наконечного ОСОБА_9 було повернуто виконавчий лист від 2 грудня 2011 року та повідомлено, що її звернення від 13 лютого 2015 року буде розглянуто у порядку та строки, визначені Законом України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР).

6 березня 2015 року ОСОБА_9 звернулася зі скаргою до начальника управління юстиції щодо неотримання відповіді на її скаргу, направлену відповідно до вимог статті 82 Закону № 606-ХІV, на яку 10 березня 2015 року отримала відповідь про те, що її звернення розглянуто відповідно до вимог Закону № 393/96-ВР, та роз'яснення, що вона має право пред'явити виконавчий документ у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 року № 440 «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою», до управління ДВС.

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 21 травня 2015 року позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність управління юстиції щодо відмови розглянути скаргу ОСОБА_9 від 13 лютого 2015 року відповідно до вимог Закону № 606-ХІV; постановив стягнути на користь позивача моральну шкоду у сумі 500 грн. У решті позову відмовив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 липня 2015 року постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 травня 2015 року скасував, а провадження у справі закрив.

Приймаючи таке рішення, суд виходив із того, що в цьому випадку виконавчий документ виданий місцевим судом загальної юрисдикції на підставі рішення в цивільній справі, прийнятого в порядку цивільного судочинства, тому скарга на дії та рішення державного виконавця мають розглядатись у порядку цивільного судочинства відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 серпня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неоднакове застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 11, 17, 18, 181 КАС, ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2015 року, а справу направити на розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

На підтвердження наведених у заяві доводів заявник надав рішення Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2015 року № К/800/15796/14 та 24 вересня 2015 року № К/9991/67479/12 (К/9991/66289/15).

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, погоджуючись з рішенням апеляційного суду про закриття провадження у справі, виходив із того, що в цьому випадку виконавчий документ виданий місцевим судом загальної юрисдикції на підставі рішення у цивільній справі, прийнятого в порядку цивільного судочинства, тому скарга на дії та рішення державного виконавця мають розглядатись у порядку цивільного судочинства відповідно до норм ЦПК.

У рішенні від 18 червня 2015 року, наданому заявником на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд дійшов висновку, що підставою для позову було невиконання управлінням ДВС судових рішень як у цивільних, так і в адміністративних справах; у рішенні від 24 вересня 2015 року, також доданому до заяви, касаційний суд дійшов висновку, що позивач оскаржує рішення органу ДВС, який є державним органом, а спір виник щодо виконання виконавчого напису нотаріуса про стягнення коштів за рахунок заставленого майна.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, рішення у яких додано до заяви, то у задоволенні заяви ОСОБА_9 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_9 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. ВолковСудді: М.І. ГрицівО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоІ.Л. СамсінО.О. Терлецький