Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року Справа № 911/1528/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Міщенка П.К., Погребняка В.Я., за участю представників:

Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області -Пушенко Н.В.,

ТОВ Виробничо-будівельний комбінат "Моноліт" - Деркача С.С.,

Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Трипільська брама" - Червоняка С.П..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельний комбінат "Моноліт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 та рішення господарського суду Київської області від 27.05.2014 по справі № 911/1528/14 за позовом Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-будівельного комбінату "Моноліт", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Трипільська брама" про розірвання договору, -

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Київської області від 27.05.2014 року (суддя Ярема В.А.) позов Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області про розірвання договору задоволено, розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений 13.01.2004 року між Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області та ТОВ Виробничо-будівельний комбінат "Моноліт".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 (колегія суддів: Федорчук Р.В. - головуючий, Лобань О.І., Майданевич А.Г.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельний комбінат "Моноліт" залишено без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 27.05.2014 року залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельний комбінат "Моноліт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 та рішення господарського суду Київської області від 27.05.2014 скасувати та прийняти нове рішення, яким припинити провадження по справі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13.01.2004 року між Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області (орендодавець) та ТОВ ВБК "Моноліт" ( орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки б/н, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області №1440 від 16.12.2003 року надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,9 га під будівництво житлового комплексу з прибудованою школою мистецтв в м. Обухові біля будинку №22 по вул. Лермонтова (п. 1.1. договору).

У зв'язку з порушенням відповідачем умов вказаного договору щодо систематичного невиконання обов'язків в частині щомісячної сплати орендної плати, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.01.2004 року, який укладений між Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області та ТОВ Виробничо-будівельний комбінат "Моноліт".

Приймаючи рішення про задоволення позову та розірвання договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції врахував встановлення факту істотного порушення відповідачем умов вказаного договору у розумінні ст. 651 ЦК України, наявність якого є підставою для його розірвання.

Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статей 13, 21, 24 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п.п. 3.1. та 6.1. договору земельної ділянки плата за користування земельною ділянкою становить 2,5% від грошової оцінки земельної ділянки - 13 619,88 грн. в рік та сплачується щомісячно в рівних долях протягом року.

Відповідно до п. 6.1. договору сторонами передбачено, що цей договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами їх зобов'язань, передбачених у договорі, а також з підстав, визначених ст. 26 Закону України "Про оренду землі".

Підписання відповідачем спірного договору, як і користування орендованою земельною ділянкою, свідчить про погодження останнього з умовами договору та, відповідно, породжує для відповідача обов'язок щодо належного виконання своїх договірних зобов'язань в частині щомісячної сплати орендної плати у погодженому сторонами розмірі та строки.

Як встановлено судами, позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином з огляду на те, що протягом строку дії договору відповідач безперешкодно користувався орендованим майном.

Крім цього, належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується також відсутністю з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення орендодавцем (позивачем) умов договору.

Відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної сплати орендної плати не виконав, внаслідок чого станом на 22.04.2014 року за ним утворилось заборгованість у розмірі 4 491,40 грн.

Наявність даної заборгованості підтверджується довідкою Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області №1098/9/10-16/15-04 від 22.04.2014 року.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не здійснив оплату орендних платежів, що свідчить про істотне порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором і, як наслідок, позбавляє позивачів того, на що вони розраховували при укладенні договору, а саме своєчасне отримання орендної плати у встановленому розмірі.

Статтями 31, 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, судам потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, встановивши факт істотного порушення відповідачем умов договору оренди землі у розумінні ст. 651 ЦК України та врахувавши доведеність позивачем належними та допустимими доказами цього факту, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність законних підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 13.01.2004 року між Виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області та ТОВ Виробничо-будівельний комбінат "Моноліт".

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та вважає, що він зроблений з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судом апеляційної інстанції правомірно відхилено доводи ТОВ Виробничо-будівельний комбінат "Моноліт" щодо вирішення спору про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.01.2004 в інших судових справах, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, підстави розірвання спірного договору оренди землі в даній справі та в зазначених заявником судових справах відрізняються.

Крім цього, колегія суддів вважає безпідставними посилання заявника скарги на те, що ТОВ Виробничо-будівельний комбінат "Моноліт" перебуває в процедурі банкрутства, оскільки вказана обставина не впливає на розгляд даної справи.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вищезазначеного, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили всі обставини, що мають значення для справи, надали їм належну правову оцінку, тому постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 та рішення господарського суду Київської області від 27.05.2014 є законними та обґрунтованими і підстав для їх скасування немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельний комбінат "Моноліт" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 та рішення господарського суду Київської області від 27.05.2014 по справі № 911/1528/14 залишити без змін.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Міщенко П.К. Погребняк В.Я.