Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року Справа № 42/307

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2015 року у справі № 42/307 Господарського суду міста Києва за заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про відстрочку виконання рішення суду від 15.11.2011 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" м. Київ, до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", м. Київ, про стягнення 69 059 281,99 грн.,

за участю представників:

позивача - Кузуб Л.В. (дов. № 9/2015/05/12-1 від 12.05.2015),

відповідача - Рудик Д.С. (дов. №315 від 31.03.2015),

в с т а н о в и в:

У квітні 2014 року заявник ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернувся до господарського суду із заявою про надання відстрочки у виконанні судового рішення.

Вказував, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі № 42/307, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2012, позов ПАТ "Київенерго" до ПАТ "АК "Київводоканал" про стягнення 69 059 281,99 грн. задоволено частково та постановлено стягнути з нього на користь позивача 63 790 404,33 грн. боргу, 200 612,92 грн. інфляційних втрат, 544 117,73 грн. 3% річних, 2 748 807,34 грн. пені, 24 844,13 грн. витрат по сплаті державного мита та 229,93 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

27.03.2012 на виконання вказаного рішення суду Господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання рішення.

Зазначав, що 25.05.2012 постановою Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва №42/307 від 27.03.2012.

Вказував, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 було задоволено заяву ПАТ "АК "Київводоканал" та відстрочено виконання судового рішення від 15.11.2011 у даній справі строком до 01.01.2015.

Зазначав, що сума основного боргу погашена у повному обсязі в результаті проведення взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 №517.

Посилаючись на важкий фінансовий стан підприємства та надання субвенції з державного бюджету без урахування сум штрафних санкцій, що унеможливлює виконання на даний час рішення господарського суду в частині сплати інфляційних втрат, річних та пені, заявник просив відстрочити виконання зазначеного рішення строком на п'ять років.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 січня 2015 року (суддя Пінчук В.І.) у задоволенні заяви ПАТ "АК "Київводоканал" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі № 42/307 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2015 (колегія суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючого, Тищенко О.В., Іоннікової І.А.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 15 січня 2015 року у даній справі скасовано, заяву ПАТ "АК "Київводоканал" задоволено та постановлено відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі № 42/307 на п'ять років.

Постанова мотивована посиланнями на складне фінансове становище боржника, матеріальні інтереси позивача, стратегічну важливість боржника у забезпеченні нормальної життєдіяльності і екологічної безпеки міста Києва та наявність інших обставин, які відповідно до ст. 121 ГПК України є підставою до надання заявнику відстрочки на виконання рішення суду.

У касаційній скарзі ПАТ "Київенерго", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції приписів ст.ст. 32, 34, 35, 43, 121 ГПК України, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції у даній справі.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.12 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Обґрунтовуючи неможливість виконання рішення суду у даній справі, заявник посилається на збитковість підприємства, що підтверджується звітом про витрати виробництва та фінансові показники діяльності від надання послуг водопостачання та водовідведення ПАТ "АК "Київводоканал" за січень-вересень 2014 року, а також на те, що обставини, які спричинили виникнення заборгованості перед позивачем зумовлені несвоєчасними розрахунками населення і не пов'язані з волею суб'єкта господарювання.

Також в обґрунтування заяви заявник посилається на те, що негайне виконання рішення суду у даній справі призведе до неможливості виконання підприємством покладених на нього обов'язків із забезпечення послугами водопостачання та водовідведення установ та організацій. Крім того, заявник зазначив, що виконання судового рішення у примусовому порядку і блокування розрахункових рахунків ПАТ "АК "Київводоканал" призведе до екологічної катастрофи у місті Києві, оскільки на даний час ПАТ "АК "Київводоканал" несе значні фінансові затрати на ліквідацію аварії, що сталася у 2013 році на Бортницькій станції аерації в результаті інтенсивного танення великої маси снігу та високого підняття грунтових вод, що призвело до перенасичення дамби вологою та втрати нею стійкісних характеристик.

Положеннями ст.ст. 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Надавши правову оцінку вказаним заявником обставинам та наданим на їх підтвердження доказам, суд апеляційної інстанції, з врахуванням балансу інтересів сторін, дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для повторного надання заявнику відстрочки на виконання рішення суду відповідно до ст. 121 ГПК України.

Разом з тим, визначений апеляційним судом термін відстрочки виконання рішення суду строком на 5 років, не можна вважати розумним та таким, що відповідає встановленому приписами ст. 4-5 ГПК України принципу обов'язкового виконання рішення суду.

Зважаючи на те, що при вирішенні питання про надання відстрочки на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі № 42/307, судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено всі суттєві обставини, проте не дотримано розумності строків відстрочки та принципу обов'язкового виконання рішення суду, колегія суддів не вважає за необхідне передавати розгляд заяви на новий розгляд, тому оскаржену постанову суду апеляційної інстанції слід змінити шляхом зменшення строку відстрочки виконання рішення суду до 2 років.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113, 121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2015 року у справі № 42/307 змінити, виклавши пункти 3, 4 резолютивної частини в наступній редакції:

" 3. Заяву Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про надання відстрочки виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі № 42/307 задовольнити частково.

4. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у справі № 42/307 строком на 2 (два) роки."

3. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2015 року у справі № 42/307 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.І. Мележик

С.С. Самусенко