Історія справи

Постанова ВГСУ від 27.01.2015 року у справі №917/2096/13
Ухвала КГС ВП від 01.05.2019 року у справі №917/2096/13
Постанова ВГСУ від 22.12.2015 року у справі №917/2096/13
Постанова ВГСУ від 02.09.2014 року у справі №917/2096/13
Постанова ВГСУ від 02.09.2014 року у справі №917/2096/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2015 року Справа № 917/2096/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідача), Катеринчук Л.Й., Коваленка В.М.,за участю представників:

ТОВ "Тахтаївський граніт" - Овчаренка М.О. (дов. від 12.01.2015),

ОСОБА_5 - ОСОБА_6 (дов. від 27.01.2014),

розпорядника майна Пічугіна І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тахтаївський граніт"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2014

та ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.04.2014

(в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_5)

у справі № 917/2096/13 господарського суду Полтавської області

за заявою Приватного підприємства "Акватол"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тахтаївський граніт"

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.04.2014 (суддя Ореховська О.О.) затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Тахтаївський граніт", зокрема ОСОБА_5 в сумі 5001147,00грн., в тому числі: 5000000,00 грн. - заявлені вимоги (четверта черга); 1147,00 грн. - судовий збір (перша черга).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 (колегія суддів у складі: Білоусова Я.О. - головуючий, Пуль О.А., Хачатрян В.С.) апеляційну скаргу ТОВ "Тахтаївський граніт" залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.04.14 в частині визнання та включення до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Тахтаївський граніт" кредиторських вимог ФОП ОСОБА_12 в сумі 301147,00 грн., з яких 300000,00 грн. заявлені вимоги, 1147,00 грн. судовий збір, скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.09.2014 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 в частині кредиторських вимог ОСОБА_5 скасовано. Справу в частині кредиторських вимог ОСОБА_5 направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Постанова мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, в порушення приписів ст. 101 ГПК України, не перевірив та не надав належної правової оцінки доводам та вимогам апеляційної скарги щодо поданих кредиторських вимог ОСОБА_5 по суті, не з`ясував їх характер, підстави та момент виникнення, не надав оцінки письмовим доказам, що були подані кредитором в підтвердження грошових вимог до боржника та запереченням боржника.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 (колегія суддів у складі: Гетьман Р.А. - головуючий, Бородіна Л.І., Лакіза В.В.) ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.04.2014 в частині визнання та включення до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Тахтаївський граніт" кредиторських вимог ОСОБА_5 в сумі 5001147,00 грн., з яких 500000,00 грн. заявлені вимоги (4 черга), 1147,00 грн. судовий збір (1 черга) залишено без змін.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Тахтаївський граніт" просить скасувати вищевказані постанову суду апеляційної інстанції від 20.11.2014 та ухвалу суду першої інстанції від 18.04.2014 в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_5, прийняти нове рішення, яким відмовити у визнанні його кредиторських вимог. В обґрунтування посилається на порушення та невірне застосування норм матеріального та процесуального права, а також вказує про невірне та неповне дослідження доказів, що мають значення для справи.

Колегія суддів, розглянувши доводи касаційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляну на наступне.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.11.2013 порушено провадження у справі про банкрутство боржника - ТОВ "Тахтаївський граніт".

В газеті "Голос України" № 230 (5730) від 05.12.2013 розміщено оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Тахтаївський граніт".

В межах строку, визначеного ст. 23 Закону, до господарського суду надійшла заява ОСОБА_5 про грошові вимоги до боржника у розмірі 5000000,00 грн.

Місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав та включив до реєстру вимог кредиторів боржника вимоги ОСОБА_5 в повному обсязі, зазначивши, що вони підтверджуються рішенням третейського суду, створеного для розгляду конкретного спору від 07.12.2012 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до ТОВ "Тахтаївський граніт" та ФОП ОСОБА_12 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ТОВ "Тахтаївський граніт" до ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_12 про визнання недійсним договору поруки, яким присуджено до стягнення з ТОВ "Тахтаївський граніт" та ФОП ОСОБА_12 на користь ОСОБА_5 5000000,00 грн. заборгованості солідарно; в задоволенні зустрічного позову відмовлено; виданим на його виконання відповідним наказом від 19.06.2013, який пред'явлений стягувачем до виконання до Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області. Доказів погашення заборгованості за вказаним рішенням судам не надано.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарськими судами при розгляді справи достеменно не встановлено та не надано належної правової оцінки, в порушення приписів ст. 32-34, 43 ГПК України обставинам та доказам на які посилається кредитор у заяві про визнання кредиторських вимог.

Так, з матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, підставою заявлення кредиторських вимог до боржника ОСОБА_5 зазначив про прийняття 07.12.2012 третейським судом, створеним для розгляду конкретного спору у справі за позовом ОСОБА_5 до ТОВ "Тахтаївський граніт" та ФОП ОСОБА_12 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ТОВ "Тахтаївський граніт" до ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_12 про визнання недійсним договору поруки, яким присуджено до стягнення з ТОВ "Тахтаївський граніт" та ФОП ОСОБА_12 на користь ОСОБА_5 5000000,00 грн. заборгованості солідарно; в задоволенні зустрічного позову відмовлено. На виконання вказаного рішення 19.06.2013 видано відповідний наказ, який пред'явлений стягувачем до виконання до Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області. Доказів погашення заборгованості за вказаним рішенням не надано.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013) конкурсні кредитори зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

При цьому, вимоги кредиторів до боржника, щодо визнання яких розпорядником майна чи іншими кредиторами подані заперечення, розглядаються господарським судом з викликом боржника, кредитора, вимоги якого оспорюються та інших кредиторів, що заявили заперечення стосовно цих вимог.

Якщо господарський суд дійде висновку, що спірні вимоги кредитора обґрунтовані та підтверджені відповідними документами, такі вимоги визнаються судом; в іншому випадку у задоволенні таких вимог суд відмовляє повністю або частково.

Аналогічні положення закріплені в ч.1 ст. 23 Закону (в редакції з 19.01.2013), в якій закріплено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, за змістом частини другої статті 35 ГПК та частини десятої статті 38 Закону України "Про третейські суди" факти (обставини), встановлені рішенням третейського суду, не мають преюдиціального значення для господарського суду, в тому числі і у розгляді ним справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у третейському провадженні.

Отже, підтверджені рішенням третейського суду кредиторські вимоги мають розглядатись по суті, виходячи з правового аналізу підстав, за яких виникли такі вимоги (цивільно-правова угода тощо) та доказів, що їх підтверджують.

Однак, судами попередніх інстанцій фактично не досліджувалися обставини виконання ОСОБА_5 (позикодавець) та ФОП ОСОБА_12 (позивальником) зобов'язань за договором договору позики від 01.06.2011, в забезпечення виконання за яким між ОСОБА_5 з ТОВ "Тахтаївський граніт" було укладено договір поруки від 01.06.2011. Так, в п. 4.3. договору позики закріплено, що сторони підтверджують, що на момент підписання договору, грошові кошти передані позивальнику.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У рішенні третейського суду зазначено, що фактичне отримання ФОП ОСОБА_12 від ОСОБА_5 грошових коштів в розмірі 5 млн. грн. підтверджується розпискою ФОП ОСОБА_12 та письмовими поясненнями останнього, наданими під час розгляду справи.

Однак, ОСОБА_5 належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі ФОП ОСОБА_12 грошових коштів у розмірі 5 млн. грн. за договором позики від 01.06.2011 та отримання їх останнім судам попередніх інстанцій не надано.

Витребувані апеляційним господарським судом матеріали справи №207/2288/13-г третейського суду, створеного для розгляду конкретного спору складі судді Ковальова В.С., за позовом ОСОБА_5 до ТОВ "Тахтаївський граніт" та ФОП ОСОБА_12 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ТОВ "Тахтаївський граніт" до ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_12 про визнання недійсним договору поруки, не надійшли на вимогу суду та не були досліджені в судовому засіданні, в порушення статті 43 ГПК України, яка визначає принцип безпосередньої оцінки доказів в ході судового процесу.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання суду апеляційної інстанції на висновок експерта №906 від 14.11.2014 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління МВС України в Полтавській області, який є суперечливим за вказаними висновками, оскільки на вирішення експертизи було постановлено питання "Ким ОСОБА_17 чи іншою особою виконаний підпис у графі "поручитель ТОВ "Тахтаївський граніт" Полтавська область. Кобеляцький район, с. Світлогірське ЄДРПОУ 32807352" договору поруки від 01.06.2014, складеного у м. Дніпропетровськ", і експертизу було надано, як зазначено у висновку, договір поруки від 01.06.2014 (м.Дніпропетровськ) між ТОВ "Тааахтаївський граніт" в особі директора ОСОБА_17 (поручитель) та ОСОБА_5 (кредитор). В той час предметом спору у даній справі є кредиторські вимоги ОСОБА_5 за договором поруки від 01.06.2011.

Поза увагою суду залишитись вказівки Вищого господарського суду України, зазначені в постанові від 02.09.2014, які в силу приписів ст. 111-12 ГПК України є обов'язковими під час нового розгляду.

Таким чином, вказаним обставинам та нормам діючого законодавства не була надана належна правова оцінка при розгляді та визнанні кредиторських вимог ОСОБА_5, оскільки судами фактично не досліджувалися обставини прийнятого рішення третейським судом, створеним для розгляду конкретного спору складі судді Ковальова В.С., у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неповним з'ясуванням обставин справи та невірним застосуванням, зокрема, норм ст. 35 ГПК України. У зв'язку з цим, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а справа - направленню на новий розгляд суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції належить врахувати зазначені положення законодавства про банкрутство та господарського процесуального законодавства, дослідити обставини прийняття рішення третейським судом по предмету спору, надати оцінку відомостям, що містяться у витребуваних доказах, при необхідності витребувати нові докази, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійти обґрунтованого висновку про наявність чи відсутність правових підстав для задоволення заяви про визнання кредиторських вимог.

Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-12ПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тахтаївський граніт" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 та ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.04.2014 по справі №916/3347/13 в частині кредиторських вимог ОСОБА_5 скасувати.

Справу №916/3347/13 в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Катеринчук Л.Й.

Коваленко В.М.