Історія справи

Постанова ВГСУ від 26.11.2025 року у справі №642/4601/20
Постанова ВГСУ від 26.11.2025 року у справі №642/4601/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 642/4601/20

провадження № 51-4128 км 23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

засудженої ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 березня 2025 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Лейпциг Німеччина, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2024 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

2. Вирішено питання щодо речових доказів та інших заходів забезпечення кримінального провадження.

3. Харківський апеляційний суд ухвалою від 11 березня 2025 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 залишив без змін.

4. За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вечірню годину, після вживання спиртних напоїв, знаходилась за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де чекала на ОСОБА_9 , з яким вона спільно проживала, та який повернувся додому приблизно о 22 години, де у нього та ОСОБА_8 у ході спілкування виникла сварка на побутовому ґрунті, через яку у ОСОБА_8 розвинулись особисті неприязні відносини по відношенню до ОСОБА_9 і виник умисел, направлений на заподіяння йому смерті.

5. ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні житлової кімнати та стоячи обличчям до ОСОБА_9 , на відстані витягнутої руки, будучи у стані алкогольного сп`яніння, діючи на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, обумовлених сваркою, реалізуючи свій злочинний умисел, взяла зі стола в кімнаті ніж, та, передбачаючи реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_9 , що знаходяться у причинному зв`язку з діянням, а також бажаючи їх настання, нанесла потерпілому не менше 1 удару ножем у передню поверхню підборіддя, 8 ударів ножем у ділянку шиї, 1 удару ножем у ділянку передньої поверхні грудної клітини ліворуч, 1 удару ножем у ділянку передньої поверхні грудної клітини праворуч, 1 удару ножем у ділянку тильної поверхні лівої кисті, заподіявши, згідно висновку судово-медичної експертизи ХОБСМЕ № 10-12/2002-ДМ/20 від 15 серпня 2020 року, наступні тілесні ушкодження:

голови: різана рана на передній поверхні підборіддя;

шиї: 8 колото-різаних та різаних ран на шиї, із котрих одна колото-різана рана на передній поверхні шиї ліворуч супроводжується повним пересіченням лівого верхнього рогу щитоподібного хряща, рана на передній поверхні шиї праворуч є різаною, яка супроводжується ушкодженням правої зовнішньої сонної артерії;

грудної клітини: різана рана на передній поверхні грудної клітки ліворуч, колото-різана рана на передній поверхні грудної клітки праворуч, що проникає через шкіру, підшкірну жирову клітковину грудної клітки, із ушкодженням хрящової частини 5 правого ребра та тіла груднини в місці з`єднання, наскрізними ушкодженнями навколосерцевої сорочки та правого передсердя, проникаючи в праву плевральну порожнину та сліпо закінчується в товщі нижньої частки правої легені;

кінцівок: різана рана на тильній поверхні 1фаланги 3 пальця лівої кисті, різана рана на тильній поверхні 1 фаланги 4 пальця лівої кисті.

6. Зазначені тілесні ушкодження призвели до розвитку крововтрати, що і стало причиною смерті ОСОБА_9 , мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя, і знаходяться у причинному зв`язку з діянням, а решта різаних та колото-різаних ран на тілі носять ознаки легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

7. Після отриманих ушкоджень ОСОБА_9 впав та помер на місці, а ОСОБА_8 до 13:00 години 18 липня 2020 року переховувала його труп поки її злочинні дії були викриті співробітниками Національної поліції.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

8. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливості їх отримати.

9. На обґрунтування своїх доводів вказує на недоведеність поза розумним сумнівом вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, оскільки судом не встановлено єдиної переконливої версії обставин вбивства ОСОБА_9 саме ОСОБА_8 . Переконливих та допустимих доказів заподіяння останньою потерпілому смерті, прокурором під час судового розгляду не надано, а ті що наявні є недопустимими чи такими, що не підтверджують вину ОСОБА_8 . Захисник зазначає, що судом проігноровано доводи сторони захисту про те, що засуджена була не єдиною особою, яка перебувала в колі осіб, які могли вчинити вбивство.

10. Вказує, що місцевий суд надав неналежну правову оцінку доводам сторони захисту щодо недопустимості доказів та необґрунтовано відхилив клопотання захисника про визнання недопустимими, зокрема:

- протоколу огляду місця події від 18 липня 2020 року (огляд приміщення квартири), що на думку захисника, проведений з порушенням вимог ч. 3 ст. 233 КПК, а саме без наявної об`єктивної підстави «безпосереднє переслідування особи»; порушенням ч. 1 ст. 233 КПК - без добровільної згоди на проникнення до житла; порушенням абз. 2 ч. 7 ст. 233 КПК - без залучення до проведення огляду понятого; порушенням абз. 2 ч. 1 ст. 107 та ч. 10 ст. 236 КПК - без обов`язкової відеофіксації. Також захисник вказує на неналежну правову оцінку ухвали слідчого судді Ленінського районного суду міста Харкова від 20 липня 2020 року на предмет наявності підстав для отримання відповідної ухвали;

- протоколу огляду місця події від 18 липня 2020 року (огляд трупа), як такого, що проведений з порушенням вимог ч. 1 ст. 255 КПК, а саме повторного вторгнення до квартири ОСОБА_8 з метою огляду місця події без отримання відповідної ухвали слідчого судді;

- протоколу затримання ОСОБА_8 від 18 липня 2020 року та похідних від нього доказів, як такого, що проведений з порушенням ст. 208 КПК, ст. 5 Конвенції, - у частині невідображення фактичного часу затримання, а також ч. 3 ст. 245, ч. 3 ст. 241 КПК, ст. 8 Конвенції - у частині порядку відібрання біологічних зразків;

- протоколу пред`явлення речей для впізнання по фото, як такого, що проведений в порушення ч. 4 ст. 95, ст. 229 КПК, ст. 6 Конвенції - в частині проведення його по фото та порушення права не свідчити проти себе;

- висновку судово-психіатричного експерта № 357 від 05 серпня 2020 року в частині не роз`яснення ОСОБА_8 ст. 63 Конституції України, а саме права не свідчити проти себе. З огляду на недопустимість вказаних доказів, усі похідні від них докази, як зазначає захисник також є недопустимими.

11. Апеляційний суд зазначених порушень не усунув, не надав доводам апеляційної скарги належної оцінки.

12. Вважає судові рішення такими, що не відповідають вимогам ст. 2, ст. 370, ст. 419 КПК.

Позиції інших учасників судового провадження

13. Захисник та засуджена підтримали подану касаційну скаргу. Прокурор просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

14. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

15. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

16. Отже, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки у судах першої та апеляційної інстанцій.

17. Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

18. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

19. Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, у тому числі аналогічні викладеним у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів уважає обґрунтованими й такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

20. Із положень ст. 94 КПК слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

21. Як убачається з матеріалів провадження, висновок суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.

22. Такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних у судовому засіданні свідків, зокрема ОСОБА_10 , яка у т.ч. повідомила суду, що ІНФОРМАЦІЯ_2 після того як її чоловік відвіз ОСОБА_8 з смт. Південне Харківської області додому за адресою АДРЕСА_2 , згодом виявилось, що ОСОБА_8 забула телефон, після чого свідок подзвонила на телефон ОСОБА_9 та попередила його, що її чоловік ввечері привезе телефон, але ОСОБА_8 не вийшла, після чого чоловік віддав телефон потерпілому, який вийшов з під`їзду і іншим чоловіком; ОСОБА_11 , який працював пожежником-рятувальником ДСНС України та приймав безпосередню участь у відкритті дверей до квартири ОСОБА_8 ; ОСОБА_12 , який, зокрема повідомив суду, що товаришував з засудженою, разом з нею та потерпілим вживали алкогольні напої, деякий час проживав у них; ОСОБА_13 , яка є сусідкою ОСОБА_8 , та яка у т.ч. пояснила суду, що після того як вони з чоловіком відчули нестерпний запах з сусідньої квартири, вона викликала поліцію; а також свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 показання яких детально викладені у вироку.

23. Також суд безпосередньо дослідив фактичні дані, які містяться у рапорті помічника чергового Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області від 18 липня 2020 року, протоколах огляду місця події та огляду трупа від 18 липня 2020 року, висновках судово-медичної імунологічної експертизи від 04 вересня 2020 року № 14/1619-Дм/20 та від 07 вересня 2020 року № 14/1617-Дм/20, висновках експертів від 27 серпня 2020 року № 15-12/688-ДМ/Ц/2020, від 01 вересня 2020 року № 17-283- МК/20, від 15 серпня 2020 року № 10-12/2002-ДМ/20, від 12 серпня 2020 року № 17-255-ИК/10-12/2002-ДМ/20, від 07 вересня 2020 року № 10-14/55/2002-ДМ/20, від 20 липня 2020 року № 09-2349/2020, а також інших письмових доказах, зміст яких детально відображено у вироку.

24. Виконуючи законодавчі положення, суд першої інстанції також допитав ОСОБА_8 , яка свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення не визнала та пояснила суду, що ІНФОРМАЦІЯ_2 вона повернулася додому від своєї матері з м. Південного, вхідні двері квартири були замкнуті на замок, ОСОБА_19 вдома не було, вона його набрала на мобільний телефон, на її дзвінок ОСОБА_19 не відповів. Міжкімнатні двері в його кімнату були відкриті, вона зазирнула в кімнату, оглянула її, ОСОБА_19 там не було. Вона займалася своїми справами, вигулювала своїх собак, а також кілька разів на півдня виїзджала у місто по справах. 15 липня 2020 року приблизно 0 14:00 годині вона зайшла в кімнату, де мешкав ОСОБА_19 , та побачила його лежачим на підлозі, головою до дверей. Біля тіла була подушка з дивану, слідів крові вона не бачила. Вона підійшла та доторкнулась до тіла, яке було холодне та жовтого кольору. Можливо вона чимось накрила тіло. Вона зрозуміла, що ОСОБА_19 був мертвий, після чого закрила двері в його кімнату. У поліцію про смерть ОСОБА_19 не повідомляла, оскільки була в ступорі, в розгубленому стані. Коли ОСОБА_19 повернувся до квартири вона не знає, трупного запаху не відчувала. В період з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 15 липня 2020 року вона виходила з дому кожен день на базар та на підробітки. В квартирі за час її відсутності нічого не змінювалось, як вона залишала квартиру так вона і виглядала після її повернення.

25. Разом із тим, позицію обвинуваченої щодо невизнання своєї вини у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення суд розцінив, як обраний нею спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення.

26. Таким чином, встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_8 інкримінованого їй кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК. При цьому всім наявним доказам суд надав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення.

27. Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370 КПК.

28. Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги, та визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви прийнятого рішення.

29. Доводи захисника викладені ним у касаційній скарзі були предметом ретельної перевірки судів попередніх інстанцій і визнані необґрунтованими.

29. Щодо доводів сторони захисту про недопустимість як доказів протоколу огляду місця події та протоколу огляду трупа від 18 липня 2020 року, то колегія суддів вважає їх неприйнятними. Так, огляд місця події необхідно відрізняти від такої слідчої дії, як обшук, який в свою чергу полягає в примусовому обстеженні приміщень, споруд, ділянок місцевості та інших об`єктів, які перебувають у віданні певних осіб з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду за наявності ймовірних даних про те, що розшукуване приховане в певному місці чи в певної особи.

30. У той же час огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів вчинення злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчих дій. Підставою для проведення огляду місця події є інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.

31. Як убачається з матеріалів провадження, підставою для проведення огляду місця події (житла) ОСОБА_8 у цьому кримінальному провадженні стало повідомлення 18 липня 2020 року в службу 102 від ОСОБА_13 про те, що з квартири сусідів АДРЕСА_2 вона відчуває трупний запах, сусіди зловживають алкогольними напоями, хвилюється чи нічого там не сталось, просила перевірити. І саме з метою перевірки вказаної інформації та з`ясування події, що відбулася, було здійснено огляд квартири в процесі якого виявлено труп потерпілого з ознаками насильницької смерті.

32. У матеріалах провадження є заява ОСОБА_8 від 18 липня 2020 року про згоду на проведення огляду житла. Добровільність такої згоди ОСОБА_8 підтвердила й у місцевому суді. Крім того, законність проведеної цієї слідчої дії була предметом судового контролю на стадії досудового розслідування та ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 20 липня 2020 року було надано дозвіл на проведення огляду 18 липня 2020 року квартири АДРЕСА_3 .

33. Відповідно до ч. 2 ст. 238 КПК огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події. Те, що за результатами огляду місця події виявлено труп ОСОБА_9 з ознаками насильницької смерті у касаційній скарзі не заперечується, як і не обґрунтовується захисником яким чином було істотно порушено права і свободи його підзахисної під час вказаної слідчої дії (огляду трупа).

34. Колегія суддів зауважує, що місце виявлення трупа завжди вважається місцем події незалежно від того, де настала смерть певної людини. Зазначена слідча дія була невідкладною, здійснювалася з метою перевірки отриманої інформації та не потребувала попереднього дозволу слідчого судді, з огляду на що доводи сторони захисту у частині неналежної правової оцінки ухвали від 20 липня 2020 рокуколегія суддів не бере до уваги.

35. У частині доводів захисника про те, що всупереч вимогам закону під час огляду місця події не проводилася відеофіксація, що, на його думку, вказує на недопустимість протоколу слідчої дії і доказів, зібраних в результаті її проведення, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що при проведенні огляду місця події законом не передбачено обов`язкового фіксування такої дії за допомогою аудіо- та відеозапису.

36. Крім того, як убачається з матеріалів провадження, 18 липня 2020 року проведено огляд місця події, а саме квартири ОСОБА_8 . Підставою для огляду місця події (житла) стало повідомлення служби 102 за заявою громадянки ОСОБА_13 про те, що з сусідньої квартири відчувається трупний запах. По прибутті поліції у вказаній квартирі було виявлено труп ОСОБА_9 з ознаками насильницької смерті. Хід цієї слідчої дії відповідно до протоколу було зафіксовано на фотоапарат, фотографії роздруковано та долучено до протоколів огляду місця події та трупу від 18 липня 2020 року у виді відповідних фототаблиць.

37. Також, захисник посилається як на підставу визнання протоколу огляду місця події недопустимим доказом через не залучення до проведення огляду понятого, разом з тим, як убачається з матеріалів провадження, в протоколі огляду місця події та протоколі огляду трупа зазначено, що вони проводилися в присутності понятих ОСОБА_18 та ОСОБА_20 , за результатами проведення вказаної слідчої дії було складено протокол огляду місця події, який відповідає вимогам статей 104 105 237 КПК, підписаний усіма учасниками слідчої дії, в тому числі й понятими, жодних зауважень чи клопотань від учасників слідчої дії не надходило. Крім того, свідок (понята) ОСОБА_18 , в суді першої інстанції, не повідомляла будь-яких даних про те, що відомості, зазначені у вказаних протоколах, не відповідають дійсності. Не ставіть під сумнім достовірність зафіксованих у протоколах відомостей і сторона захисту.

38. Щодо доводів сторони захисту про визнання недопустимим доказом протоколу затримання ОСОБА_8 та похідних від нього доказів, як такого, що проведений з порушенням ст. 208 КПК, колегія суддів зауважує, що як убачається з протоколу затримання ОСОБА_8 від 18 липня 2020 року він був складений відповідно до вимог статей 104 208-211 КПК, адже містить усі необхідні реквізити, зокрема згідно з ч. 4 ст. 208 КПК ОСОБА_8 було повідомлено підстави її затримання та у вчиненні якого злочину вона підозрюється, відповідно до ч. 3 ст. 42 КПК роз`яснені їй права, про її затримання повідомлено рідних, залучено захисника ОСОБА_21 , а також двох понятих. Також за змістом протоколу у ньому відображено фактичний час затримання підозрюваної, а саме 16:00 година та час складання протоколу - 18:55 година 18 липня 2020 року. Протокол підписаний усіма учасниками цієї процесуальної дії, зокрема обвинуваченою, захисником, понятими та слідчим, який його склав, будь-яких заяв, зауважень чи клопотань щодо процедури проведення цієї проуцесуальної дії не надходило. При цьому, колегія суддів зауважує, що положення ст. 208 КПК не вимагають складання протоколу затримання негайно в ході затримання. Такий протокол має бути складений, як тільки це стане практично можливим.

39. Складовою частиною затримання особи в порядку ст. 208 КПК є її особистий обшук. Як убачається з протоколу затримання під час особистого обшуку слідчим у ОСОБА_8 в присутності захисника та понятих вилучено три мобільні телефони, а також відібрані біологічні зразки - зрізи нігтів. З огляду на те, що відібрання таких зразків було здійснено без відповідної постанови прокурора, захисник стверджує про недопустимість як доказу протоколу затримання від 18 липня 2020 року та похідних від нього доказів. Колегія суддів зауважує, що порушення порядку відібрання біологічних зразків може мати вплив на допустимість лише тих доказів, які безпосередньо отримані через таке порушення. Разом із тим, у судових рішеннях щодо ОСОБА_8 відсутні будь-які посилання на біологічні зразки чи висновки експертиз за результатами їх дослідження, як докази на підтвердження винуватості ОСОБА_8 , з огляду на що доводи сторони захисту в цій частині є безпідставними.

40. Щодо доводів сторони захисту про визнання недопустимим доказом протоколу пред`явлення речей для впізнання за фотокарткою, то колегія суддів зауважує, що ст. 229 КПК урегульовано порядок пред`явлення речей для впізнання. При цьому, вказаним положенням хоча й не передбачена можливість проведення впізнання речі за її фотознімками, проте закон не містить й прямої заборони для цього. Потреба у проведенні такого впізнання може бути зумовлена відсутністю самої речі на час проведення цієї слідчої (розшукової) дії, але важливістю для розслідування отриманих у ході її проведення результатів. За умови дотримання загальних процесуальних правил пред`явлення речі для впізнання, її впізнання за фотокартками не зумовлює визнання такого доказу недопустимим.

41. Як убачається з матеріалів провадження, вказану слідчу дію проведено з дотриманням вимог ст. 229 КПК. Перед пред`явленням речі для впізнання слідчий з`ясував у ОСОБА_8 чи може вона її впізнати, речі було пред`явлено в числі інших однорідних речей у кількості не менше трьох, про що складено відповідний протокол від 20 липня 2020 року. Як убачається зі змісту вказаного протоколу ОСОБА_8 було роз`яснено положення ст. 63 Конституції України, ст. ст. 18 20 42 КПК. Слідчу дію було проведено за участі захисника ОСОБА_21 ОСОБА_8 та її захисник були ознайомлені зі змістом відповідного протоколу про що свідчать їхні підписи, зауважень та доповнень від них не надходило. З огляду на викладене, колегія суддів вважає також неприйнятними доводи захисника про порушення права ОСОБА_8 не свідчити проти себе під час проведення цієї слідчої дії.

42. Були предметом перегляду суду апеляційної інстанції й твердження сторони захисту про недопустимість висновку судово-психіатричного експерта від 05 серпня 2020 року № 357. У касаційній скарзі захисник, обґрунтовуючи свою позицію про недопустимість цього доказу, посилається на рішення Верховного Суду у справі № 135/1530/16-к, провадження № 51-447 км 17 та вказує, що він отриманий з порушенням права не свідчити проти себе. Разом із тим, таке посилання не є релевантним, оскільки у справі № 135/1530/16-к Суд установив, що місцевий суд у вироку послався як на доказ винуватості особи на пояснення, які останній давав під час проведення судово-психіатричної експертизи без роз`яснення ст. 63 Конституції України, що може розцінюватися, як його визнавальні показання. З огляду на що, суд дійшов висновку, що це суперечить вимогам ч. 4 ст. 95 КПК та за наслідком касаційного розгляду виключив із судових рішень посилання на такі пояснення засудженого. У цій справі, як слушно зазначив суд апеляційної інстанції, вказаний висновок судом не покладено в основу винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення. Ним лише підтверджується те, що вона могла усвідомлювати свої дії та керувати ними.

43. Колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. За змістом ч. 1 ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

44. Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.

45. Суд наголошує, що не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. Для вирішення питання, чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для визнання доказів недопустимими, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення, але й встановити його вплив на процес і характер отримання доказів.

46. У цьому кримінальному провадженні Судом не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи істотного порушення прав та свобод людини під час проведення слідчих чи інших процесуальних дій, які були б безумовними підставами для визнання отриманих доказів недопустимими. Крім того, матеріали провадження не містять будь-яких даних про те, що сторона захисту зверталась зі скаргами на дії чи бездіяльність органів досудового розслідування під час отримання доказів, не зазначив про наявність таких обставин й захисник у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

47. За змістом статей 7 404 419 КПК у їх взаємозв`язку вбачається, що суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зобов`язаний перевірити всі викладені у ній доводи, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, у своїй ухвалі дати на них вичерпну відповідь та зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

48. Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 , дотримався зазначених норм кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає положенням ст. 419 КПК.

49. Інші доводи касаційної скарги захисника висновків судів також не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених у справі фактичних обставин, що в силу вимог ст. 433 КПК не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

50. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставами для скасування судового рішення, про що йдеться в касаційній скарзі захисника, Верховний Суд не встановив.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2024 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 11 березня 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3