Історія справи

Постанова ВГСУ від 25.10.2016 року у справі №916/4590/15
Постанова ВГСУ від 04.04.2017 року у справі №916/4590/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 916/4590/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кролевець О.А.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2016 року

у справі № 916/4590/15

господарського суду Одеської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт"

про стягнення 1 082 497,92 грн.

та за зустрічним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл"

про визнання недійсним договору та стягнення 51632,24 грн.

за участю представників

позивача - Армаш Г.А.

відповідача - Акінтінова І.М.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт" про стягнення 1082497,92 грн. пені та судових витрат, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачем порушені умови договору поставки від 01 червня 2011 року, а саме не був поставлений товар у визначений угодою строк.

У грудні 2015 року ТОВ "Винфорт" звернулося із зустрічною позовною заявою, в якій просило визнати пункт 8.1 договору поставки № 01/06/2011 від 01 червня 2011 року недійсним з моменту початку дії договору; розірвати зазначений договір з 04 серпня 2015 року; стягнути з ТОВ "Український рітейл" на користь ТОВ "Винфорт" 3 % річних у розмірі 14129,04 грн. та інфляційні збитки у розмірі 37503,20 грн., а також судовий збір в сумі 1218 грн.

Свої вимоги ТОВ "Винфорт" обґрунтовувало тим, що встановлення у договорі поставки пені у розмірі 5 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення суперечить законодавству, оскільки застосування пені передбачено за прострочення грошових зобов'язань, а не зобов'язань з постачання товару. ТОВ "Винфорт" також звертало увагу на те, що 14.07.2015 р. запропонувало розірвати договір у зв'язку із обтяжуючими та невигідними умовами, які ТОВ "Український рітейл" змінювало в односторонньому порядку.

Окрім цього, ТОВ "Винфорт" зазначало, що відповідно до п. 6.5 договору від 01 червня 2011 року на ТОВ "Український рітейл" було покладено зобов'язання з своєчасної оплати за поставлений товар, однак останнім ці обов'язки належним чином не виконувались та оплата здійснювалась, починаючи з березня 2013 року, із запізненням.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19 травня 2016 року (судді Петренко Н.Д., Желєзна С.П., Никифорчук М.І.) у задоволені позовних вимог ТОВ "Український рітейл" відмовлено. Зустрічний позов ТОВ "Винфорт" задоволено частково. Визнано недійсним пункт 8.1 договору поставки № 01/06/2011 від 01 червня 2011 року, укладеного між ТОВ "Український рітейл" та ТОВ "Винфорт". В решті зустрічних позовних вимог ТОВ "Винфорт" відмовлено. На користь ТОВ "Винфорт" з ТОВ "Український рітейл" стягнуто 1218 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2016 року (Лашин В.В., Величко Т.А., Воронюк О.Л.) рішення господарського суду Одеської області від 08 квітня 2016 року у справі № 916/4590/15 - скасовано, позов товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» задоволено; зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Винфорт» задоволено частково.

Стягнуто з товариства обмеженою відповідальністю «Винфорт» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» 1 082 497,92 грн. пені за прострочення поставки товару, а також 34098,49 грн. судового збору за розгляд справи .

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» на користь товариства обмеженою відповідальністю «Винфорт» 14129,04 грн. 3 % річних та 37503,20 грн. інфляційних втрат за порушення строків оплати та 2 557,8 грн. судового збору за розгляд справи.

В решті зустрічних позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Винфорт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2016 року та справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 червня 2011 року між ТОВ "Український Рітейл" (покупець) та ТОВ "Винфорт" (постачальник) був укладений договір поставки № В 01/06/2011 з протоколом розбіжностей, згідно умов якого ТОВ "Винфорт" зобов'язалось поставляти товар окремими партіями згідно замовлень на поставку, а ТОВ "Український Рітейл" приймати і оплачувати його на обумовлених договором умовах за найменуванням, цінами та асортиментом, зазначеним у додатку № 1 "Специфікація/прайс-лист".

Відповідними положеннями договору сторони погодили умови та порядок постачання (розділ 2, пункти 2.1-2.19), порядок приймання товару (п.п.3.1-3.10), вимоги щодо якості (п.п.4.1-4.10), вимоги до тари, пакування та маркування (п.п.5.1-5.7), визначення ціни товару та порядку розрахунків (п.п.6.1-6.10), умови та порядок повернення товару (п.п.7.1-7.5), взаємну відповідальність сторін (п.п.8.1-8.9), звільнення від відповідальності у разі настання форс-мажорних обставин (п.п.9.1-9.5), порядок вирішення спорів (п.п.10.1-10.2), строк його дії, порядок внесення змін та розірвання (п.п.11.1-11.4), зазначили додатки, які є невід'ємною частиною договору (всього 7: додаток № 1 "Специфікація/Прайс-лист", додаток № 2 "Порядок направлення та прийняття замовлень на поставку через платформу електронної комерції "еХіte", додаток № 3 "Зразок замовлення на поставку з повідомленням про вручення", додаток № 4 "Список представників постачальника, відповідальних за приймання замовлень та відправлення повідомолень про отримання", додаток № 5 "Форма заявки на участь в акції", додаток № 6 "Особливі (додаткові) умови поставки", додаток № 6).

Положеннями п. 2.3 протоколу розбіжностей до договору сторони погодили, що замовлення на поставку направляється постачальнику не менше ніж за 6 календарних днів до поставки з повідомленням про отримання. Зразок замовлення на поставку з повідомленням про отримання міститься в Додатку № 3 до договору. Список представників ТОВ "Винфорт", відповідальних за приймання замовлень і відправлення повідомлень про отримання, їх контактні телефони, зазначаються в Додатку № 4. У разі, зміни представників, відповідальних за прийом замовлень і відправлення повідомлень про отримання, ТОВ "Винфорт" зобов'язаний повідомити про це ТОВ "Український Рітейл", про що сторонами підписується Додаток № 4 в новій редакції.

13 серпня 2014 року між сторонами договору укладено додаткове погодження № 5, яким сторони узгодили внести зміни до п. 2.2 договору а саме: замовлення передаються покупцем нарочно, факсимільним або електронним зв'язком, а у разі відсутності таких - телефонограмою. При використанні сторонами способу передачі заявок шляхом електронного повідомлення (ЕDI-документа) через платформу електронної комерції, сторони підписують додаток № 2. Замовлення повинно містити наступну інформацію: номер та дату замовлення, номер та дату договору, найменування постачальника, найменування покупця, асортимент товару, кількість товару, дату доставки товару постачальником на склад або магазин, зазначений покупцем, адресу складу або магазину, зазначеного покупцем.

З 10 травня 2013 року ТОВ "Український рітейл" та ТОВ "Винфорт" працюють через платформу електронної комерції Comarch EDI (ТОВ "КомАрх").

Пунктом 2.8 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей за редакцією ТОВ "Винфорт") сторони визначили, що постачальник зобов'язується не менш ніж за 14 календарних днів повідомити покупця про неможливість поставляти товар, зазначений у специфікаціях. В інших випадках постачальник несе відповідальність за прострочення поставки товару і недопоставку товару згідно з умовами договору та чинного законодавства.

Згідно п 8.1 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей за редакцією ТОВ "Винфорт") відповідальність постачальника перед покупцем за невиконання зобов'язання з постачання товару в зазначений строк (день) встановлена у виді пені в розмірі 5 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення поставки.

Судами встановлено, що 10 липня 2015 року, 24 липня 2015 року, 31 липня 2015 року, 07 серпня 2015 року, 14 серпня 2015 року ТОВ "Український рітейл" через платформу електронної комерції були зроблені замовлення на поставку ТОВ "Винфорт" у строк до 16 липня 2015 року покупцю товару на загальну суму 28442,40 грн., у строк до 30 липня 2015 року товару на загальну суму 92666,16 грн., у строк до 06 серпня 2015 року товару на загальну суму 92666,16 грн., у строк до 13 серпня 2015 року товару на загальну суму 92666,16 грн., у строк до 20 серпня 2015 року товару на загальну суму 92666,16 грн. відповідно, місце доставки: Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 114, що підтверджується звітами ТОВ КомАрх" (т.1, а.с. 27-32).

Надсилання позивачем за первісним позовом вищезазначених заявок та несвоєчасна поставка вищезазначених замовлень і стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення пеню, розраховану у відповідності до п. 8.1 договору у розмірі 1082 497,92 грн. (109 503,24 грн. за 77 днів + 291 898,40 грн. за 63 дні + 259 465,25 грн. за 56 днів + 227 032,09 за 49 днів +194 598,94 грн. за 42 дні), на кожну партію не отриманого товару з дати очікуваної поставки до 30 вересня 2015 року, який задоволений судом апеляційної інстанції в цій частині.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції зазначив, що доказів повідомлення про неможливість поставки товару ТОВ "Винфорт" матеріали справи не містять.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає цей висновок передчасним з огляду на наступне.

У матеріалах справи (т. 1 ар. 127) міститься лист ТОВ "Винфорт" від 14 липня 2015 року адресований ТОВ "Український рітейл" у якому відповідач повідомляє про неможливість виконання договірних зобов'язань та ініціював розірвання договору № В01/06/2011 від 01 червня 2011 року з 17 липня 2015 року.

Оскільки, пунктом 2.8 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей за редакцією ТОВ "Винфорт") сторони визначили, що постачальник зобов'язується не менш ніж за 14 календарних днів повідомити покупця про неможливість поставляти товар, зазначений у специфікаціях, судам необхідно встановити чи надсилання листа від 14 липня 2015 року звільняє ТОВ "Винфорт" від відповідальність за прострочення поставки товару (п. 2.8 договору).

Крім того, судами попередніх інстанцій не надано оцінку наявним у справі замовленням:

від 24 липня 2015 року на загальну суму 92666,16 грн.,

від 31 липня 2015 року на загальну суму 92666,16 грн.,

від 07 серпня 2015 року на загальну суму 92666,16 грн.,

від 14 серпня 2015 року на загальну суму 92666,16 грн.,

а саме судами не встановлено чи вищезазначені замовлення є окремими замовленнями чи вони дублюють одне одного.

Статтями 193, 199 Господарського кодексу України, частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Заходами відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено частиною 1 статті 216 та частиною 1 статті 546 ЦК України.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.1 договору поставки № В 01/06/2011 від 01 червня 2011 року сторони передбачили можливість стягнення пені у розмірі 5 % від вартості несвоєчасно поставленого товару. Судам необхідно встановити чи можливе застосування ч. 3 ст. 549 ЦК України, оскільки пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а п. 6.5 цього договору сторони передбачили, що оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок поставщика протягом 45 календарних днів з дня поставки товару. Оскільки сторони погодили поставку товару на умовах відстрочення платежу, тому у поставщика перед покупцем не виникло жодного грошового зобов'язання.

Натомість ч. 2 ст. 549 ЦК України законодавець дає можливість до подібних правовідносин застосувати такий вид неустойки, як штраф, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В частині позовних вимог ТОВ "Винфорт" про розірвання договору з 04 серпня 2015 року колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з судами попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 11.1 договору строк його дії визначений до 31 грудня 2011 року. У раз якщо за 30 днів до дати закінчення строку дії договору не повідомить у письмовій формі про розірвання, то договір автоматично продовжує на кожний наступний рік.

Правовідносини за договором поставки пролонговані до 31 грудня 2015 року.

При цьому, ТОВ "Винфорт" не отримувало відповіді на лист від 14 липня 2015 року про розірвання договору, тоді як за приписами ст. 525 ЦК України, ст. 193 ГК України, а також умов договору поставки постачальник не вправі відмовитися від договору в односторонньому порядку. При цьому, виходячи з положень ст. 654 ЦК України та п. 11.3 договору поставки, будь-які зміни умов договору повинні оформлюватися письмово шляхом складання відповідних угод.

Сторонами не надано доказів досягнення згоди щодо розірвання договору поставки з 04 серпня 2015 року.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про неможливість задоволення позовних вимог ТОВ "Винфорт" про розірвання договору поставки з 04 серпня 2015 року, оскільки приписам ч. 3 ст. 653 ЦК України передбачено, що договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Крім того, у зв'язку з припинення правовідносин за договором поставки 31 грудня 2015 року (закінчення строку дії договору), відсутні правові підстави для розірвання договору з 04 серпня 2015 року за позовними вимогами ТОВ "Винфорт".

Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ "Винфорт" в частині стягнення 14 129 грн. 3 % річних та 37503,20 грн. інфляційних витрат.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з судом апеляційної інстанції про їх обґрунтованість з огляду на наступне.

Так, у відповідності до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно до ч. 2 ст. 625 названого Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Український рітейл" порушувалися строки виконання своїх зобов'язань з оплати за поставлений товар, визначені умовами договору поставки від 01 червня 2011 року, про що свідчать акти наданих послуг, рахунки на сплату та платіжні доручення.

ТОВ "Український рітейл" не спростовані розрахунки ТОВ "Винфорт".

Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що касаційна інстанція не має право встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, прийняті у справі рішення та постанова, оскільки не відповідають нормам чинного законодавства підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 08 квітня 2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2016 року в частині первісних позовних вимог скасувати.

3. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2016 року в іншій частині залишити без змін.

4. Справу № 916/4590/15 в частині первісних позовних вимог направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді О. А. Кролевець

С. С. Самусенко