Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 903/176/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Ходаківської І.П., Бакуліної С.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 25.07.2016у справі№ 903/176/16 Господарського суду Волинської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз"доЛуцької міської радипровизнання укладеною додаткової угоди про продовження дії договору оренди землі від 21.10.2010,

за участю представників

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.06.2016 у справі № 903/176/16 (суддя Якушева І.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 (головуючий суддя - Петцхов М.Г., судді - Маціщук А.В., Гулов А.Г.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Концерн Галнафтогаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 06.06.2016 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі № 903/176/16 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована порушенням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.ч. 3, 4 ст. 181 Господарського кодексу України, ст. 33 Закону України "Про оренду землі", п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

25.10.2016 до Вищого господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки: по-перше, відповідно до ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи; по-друге, представники сторін не викликалися для участі в засіданні суду касаційної інстанції; по-третє, відкладення розгляду справи призведе до порушення строків розгляду касаційної скарги, передбачених ст. 111-8 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача та відповідача своїм процесуальним правом на участь у призначеному судовому засіданні не скористалися.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 15.09.2010 рішенням Луцької міської ради № 66/117 "Про надання земельної ділянки на умовах оренди ПАТ "Концерн Галнафтогаз" для будівництва та обслуговування торгово-сервісного комплексу на вул. Львівській, 75-а" вирішено надати ПАТ "Концерн Галнафтогаз" на умовах оренди строком на 5 років земельну ділянку (землі житлової та громадської забудови) загальною площею 0,4092 га на вул. Львівській, 75-а (кадастровий номер 0710100000:21:140:0002) для будівництва та обслуговування торгово-сервісного комплексу, згідно з додатком (п. 2 рішення).

На підставі вказаного рішення 21.10.2010 між Луцькою міською радою (орендодавець) та ПАТ "Концерн Галнафтогаз" (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться : м. Луцьк на вул. Львівській, 75-а (кадастровий номер 0710100000:21:140:0002).

Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 4 092 кв.м

Пунктом 8 договору сторони узгодили, що він укладений строком на 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 14 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування торгово-сервісного комплексу.

Згідно з п. 29 договору орендар має право при належному виконанні обов'язків відповідно до умов договору, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, на поновлення договору.

25.10.2010 вказаний договір було зареєстровано у Державному реєстрі земель про що вчинено запис за № 041007700440.

Господарськими судами встановлено, що 03.07.2015 ПАТ "Концерн Галнафтогаз" направило Луцькій міській раді клопотання про поновлення договору оренди землі разом з проектом додаткової угоди про продовження дії договору оренди земельної ділянки строком на 10 років, які були отримані радою 07.07.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

28.07.2015 Луцька міська рада у відповідь направила на адресу ПАТ "Концерн Галнафтогаз" лист №1.1-11/4418 "Про поновлення договору оренди землі", в якому вказала на необхідність подання орендарем у дозвільний центр департаменту "Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку" ряду документів та вказала про те, що подальший розгляд питання щодо поновлення договору оренди землі буде можливим лише після скасування рішення Луцької міської ради від 26.01.2012 № 20/85 "Про надання ПАТ "Концерн Галнафтогаз" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва АЗС з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів на вул. Львівській, 75-а".

20.08.2015 ПАТ "Концерн Галнафтогаз" направило на адресу Луцької міської ради відповідь на вищевказаний лист, в якій висловило свої заперечення щодо необґрунтованої вимоги Луцької міської ради про розгляд питання стосовно поновлення договору оренди землі лише після скасування рішення Луцької міської ради від 26.01.2012 № 20/85 "Про надання ПАТ "Концерн Галнафтогаз" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва АЗС з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів на вул. Львівській, 75-а".

11.09.2015 Луцька міська рада у відповідь на лист ПАТ "Концерн Галнафтогаз" від 20.08.2015 направила на адресу останнього лист № 1.1-11/5288 "Про поновлення договору оренди землі", в якому повідомила, що для вирішення питання оформлення права оренди земельної ділянки ПАТ "Концерн Галнафтогаз" необхідно надати у дозвільний центр департаменту "Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку" ряд документів.

09.09.2015 на виконання вимог Луцької міської ради та згідно із ст. 7 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" уповноваженим представником ПАТ "Концерн Галнафтогаз" було подано до Луцької міської ради через "Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку" заяву про поновлення договору оренди землі, до якої додано (на виконання вимог листа Луцької міської ради від 28.07.2015 № 1.1-11/4418) усі необхідні документи згідно з описом № П 43675.

Відповідно до витягу з офіційного сайту Луцької міської ради (lutskrada.gov.ua), 28.10.2015 на 80-ій сесії Луцької міської ради відбулось відкрите голосування питання № 82 "Про відмову ПАТ "Концерн Галнафтогаз" у поновленні договору оренди землі для будівництва та обслуговування торгово-сервісного комплексу на вул. Львівській, 75-а (площею 0,4092 га)". Однак, рішення не було прийнято, оскільки не набрало необхідної кількості голосів.

19.11.2015 Луцька міська рада листом № 1.1.-16/6764 повідомила ПАТ "Концерн Галнафтогаз" про своє заперечення у поновленні спірного договору оренди землі у зв'язку з тим, що з 25.10.2010 товариством не розпочато будівництво торгово-сервісного комплексу, що було передбачено п. 14 та пп. 4 п. 30 вказаного договору оренди; а також у зв'язку із систематичним невиконанням товариством п.п. 9, 11 договору оренди землі, відповідно до яких орендар зобов'язаний виконувати роботи із прибирання та благоустрою прилеглої території і наданої території (в тому числі санітарної зони) згідно з планом землекористування та утримувати орендовану територію у повній справності та у відповідності до вимог, правил, стандартів, норм, положень з охорони праці, невиробничому травматизму, дорожнього руху, виробничої та побутової санітарії, протипожежного захисту і охорони навколишнього середовища, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до витягу з офіційного сайту Луцької міської ради, 03.12.2015 на 1-ій сесії Луцької міської ради VII скликання відбулось відкрите голосування питання № 82 "Про відмову ПАТ "Концерн Галнафтогаз" у поновленні договору оренди землі для будівництва та обслуговування торгово-сервісного комплексу на вул. Львівській, 75-а (площею 0,4092 га)". Однак, рішення прийнято не було.

24.02.2016 листом № 1.1.-16/1262р Луцька міська рада направила ПАТ "Концерн Галнафтогаз" акти приймання-передачі земельної ділянки і просила їх підписати. Надсилання зазначеного листа ПАТ "Концерн Галнафтогаз" підтверджується реєстром відправленої кореспонденції за лютий 2016 року.

ПАТ "Концерн Галнафтогаз" відповіді на вказаний лист не надав.

Вважаючи, що Луцька міська рада за наявності клопотання орендаря всупереч вимогам Закону України "Про оренду землі" не прийняла рішення про поновлення спірного договору оренди землі, ПАТ "Концерн Галнафтогаз" звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Луцької міської ради про визнання укладеною додаткову угоду про продовження дії договору оренди землі від 21.10.2010, загальною площею 0,4092 га на вул. Львівській, 75-а у м. Луцьку, (кадастровий номер 0710100000:21:140:0002), яка була надана для будівництва та обслуговування торгово-сервісного комплексу в редакції, доданій до позовної заяви.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що чинним законодавством не передбачено автоматичного поновлення договору оренди землі у разі припинення його дії, якщо орендар пропонує укласти додаткову угоду про продовження дії договору на умовах, щодо яких не досягнуто взаємної згоди сторін. Норми ч.ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не надають орендареві право на продовження дії договору без погодження з орендодавцем (органом місцевого самоврядування), яке має бути реалізоване шляхом укладення додаткової угоди із погодженням усіх істотних умов договору оренди. При цьому, вказаним Законом не встановлено для міської ради обов'язку щодо прийняття рішення на сесії ради про відмову орендареві у поновленні договору оренди, такий обов'язок виникає лише у разі позитивної відповіді орендодавця на пропозицію орендаря щодо поновлення договору. Тобто, у разі відсутності волевиявлення у орендодавця (місцевої ради) щодо поновлення дії договору оренди відсутня потреба в оформленні відповідного юридичного акту органу місцевого самоврядування, який не компенсує по суті тих правових наслідків, що виникають за договором у разі припинення його дії. Право орендаря поновити договір оренди землі, встановивши інший строк його дії, який є істотною умовою вказаного договору, реалізується за наслідками розгляду листа-повідомлення з доданим до нього проектом додаткової угоди в процесі чого сторони узгоджують істотні умови договору оренди. Однак, сторонами не було досягнуто згоди щодо продовження дії спірного договору оренди на умовах, запропонованих орендарем, зокрема на інший строк, у зв'язку з неналежним виконанням останнім умов зазначеного договору. Крім того, поновлення строку дії спірного договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" також не відбулося з урахуванням надіслання відповідачем листа-повідомлення про заперечення щодо поновлення вказаного договору відповідно до умов зазначеної частини.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками господарських судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Таким чином, стаття 33 вказаного закону фактично об'єднує два випадки поновлення договору оренди землі.

У першому випадку орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами укласти договір оренди землі після його припинення. В цьому разі нормою покладено на орендаря обов'язок повідомити про такий свій намір орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, додати лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі з обов'язковим доданням проекту додаткової угоди, а на орендодавцеві лежить обов'язок у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевірити його на відповідність вимогам закону, узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), та укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. Таким чином, при продовженні договору оренди землі у спосіб реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, незмінними будуть залишатися лише сторони договору оренди землі (з урахуванням положень про правонаступництво), розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Інші ж умови можуть змінюватися.

У другому випадку поновлення договору відбувається на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. У цьому випадку передбачено обов'язкове укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, яке здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі.

Таким чином, за приписами ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" переважне право орендаря на укладення договору на новий строк (адже позивач листом від 03.07.2015 заявив про свій намір продовжити строк договору оренди на 10, а не на 5 років, як було узгоджено сторонами в п. 8 спірного договору) може бути реалізоване перед іншими особами, за умови надсилання орендодавцю проекту відповідної додаткової угоди, який підлягає перевірці ним на відповідність вимогам закону і узгодженню шляхом прийняття рішення про поновлення договору оренди та подальшого укладення про це додаткової угоди до вказаного договору. При цьому, зазначеним Законом не встановлено для міської ради обов'язку щодо прийняття рішення на сесії ради про відмову орендареві у поновленні договору оренди, такий обов'язок виникає лише у разі позитивної відповіді орендодавця на пропозицію орендаря щодо поновлення договору. Наявність заперечень орендодавця щодо поновлення вказаного договору та відсутності позитивного рішення ради унеможливлює визнання договору оренди поновленим.

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі ч.ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" звернувся до Луцької міської ради з клопотанням про поновлення спірного договору оренди землі на інший строк (10 років) разом з проектом додаткової угоди про продовження його дії, однак відповідач не погодив продовження дії вказаного договору на умовах запропонованих позивачем шляхом прийняття відповідного рішення та повідомив про заперечення у поновленні договору.

Отже, висновки господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання поновленим спірного договору оренди землі шляхом визнання укладеною додаткової угоди на підставі ч.ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у зв'язку з недосягненням сторонами згоди щодо продовження дії вказаного договору на умовах, запропонованих орендарем, зокрема на інший строк, є законними і обгрунтованими.

При цьому, слід зазначити, що договір оренди землі відповідно до чинного законодавства не є обов'язковим до укладення, а відтак, за відсутності волевиявлення сторін, не може бути примушений до укладення за рішенням суду.

Що стосується поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" на тих самих умовах та на той самий строк, то для вказаного поновлення договору необхідно, щоб орендар продовжував користування виділеною земельною ділянкою за відсутності письмового повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення його строку.

Як встановлено господарськими судами, відповідач відповідно до приписів ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" висловив свою позицію щодо спірного договору оренди та після закінчення строку його дії направив на адресу позивача лист № 1.1.-16/6764 від 19.11.2015, яким повідомив останнього про своє заперечення у поновленні вказаного договору у зв'язку з тим, що з 25.10.2010 товариством не розпочато будівництво торгово-сервісного комплексу, що було передбачено п. 14 та пп. 4 п. 30 спірного договору та у зв'язку із систематичним невиконанням товариством п.п. 9, 11 договору оренди землі.

Таким чином, висновки господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання поновленим спірного договору оренди землі на тих самих умовах та на той самий строк, відповідають обставинам справи і вимогам чинного законодавства. До того ж, як уже зазначалось, позивач змінив умови спірного договору, визначивши в додатковій угоді, яку просив визнати укладеною, інший строк дії, ніж той, що був передбачений вказаним договором.

Доводи касаційної скарги про те, що господарські суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми ч. 6 ст. ст. 33 Закону України "Про оренду землі", так як підставами позову позивачем було визначено ч.ч. 1 - 5 вказаної статті не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки поновлення договору оренди землі на підставі ч.ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає прийняття орендодавцем відповідного рішення про поновлення договору, яке, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, прийнято не було.

Що стосується доводів скаржника про відсутність рішення Луцької міської ради щодо відмови у поновленні спірного договору оренди землі, то, як уже зазначалося, Законом України "Про оренду землі" не встановлено для міської ради обов'язку щодо прийняття рішення на сесії ради про відмову орендареві у поновленні договору оренди, такий обов'язок виникає лише у разі позитивної відповіді орендодавця на пропозицію орендаря щодо поновлення договору. Тобто, у разі відсутності волевиявлення у орендодавця (місцевої ради) щодо поновлення дії договору оренди відсутня потреба в оформленні відповідного юридичного акту органу місцевого самоврядування, який не компенсує по суті тих правових наслідків, що виникають за договором у разі припинення його дії.

Посилання скаржника на положення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, також є необгрунтованим, оскільки вказана норма регулює правове положення саме законного власника відповідного майна та встановлює його безспірне право у реалізації правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження майном. У даному випадку, законним власником земельної ділянки, яка є об'єктом за договором оренди, виступає орган місцевого самоврядування, а відтак саме орган місцевого самоврядування першочергово реалізує своє право як власника по відношенню до земельної ділянки, яке не може бути піддане будь-якому обмеженню з боку землекористувачів.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки обставин справи, яким вже була дана належна правова оцінка господарськими судами попередніх інстанцій.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі № 903/176/16 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі № 903/176/16 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі № 903/176/16 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Бакуліна