Історія справи

Постанова ВГСУ від 25.10.2016 року у справі №18/5026/1110/2012
Постанова ВГСУ від 16.07.2014 року у справі №18/5026/1110/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2016 року Справа № 18/5026/1110/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М., розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю фірма "Метон Трейдинг" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016у справі№ 18/5026/1110/2012 господарського суду Черкаської області за позовомПублічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Метон Трейдинг" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго" про звернення стягнення на предмет іпотеки

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Ігнатенко М.В., дов. б/н від 19.01.2016

- відповідача: Ткаченко Г.В., дов. б/н від 04.02.2015

- третьої особи: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У липні 2012 року Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Метон Трейдинг", третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго" про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг № CR 11-015/28-2 від 11.04.2011 в розмірі 1 615 345,51 дол. США, в тому числі 1 000 000 дол. США заборгованості по кредиту, 158 205,34 дол. США заборгованості по відсотках та 157 140,17 дол. США заборгованості по штрафних санкціях, а також 7 627 087,65 грн, з яких 5 575 780,00 грн заборгованості по кредиту, 1 176 998,61 грн заборгованості по відсотках та 874 309,04 грн заборгованості по штрафних санкціях (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 1,236 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.07.2013 у справі № 18/5026/1110/2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014, у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2014 у справі № 18/5026/1110/2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 та рішення господарського суду Черкаської області від 12.07.2013 у справі № 18/5026/1110/2012 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

При новому розгляді, рішенням господарського суду Черкаської області від 14.10.2014 у справі № 18/5026/1110/2012 (суддя Боровик С.С.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг № СR 11-015/28-2 від 11.04.2011 у розмірі 1 315 345,51 доларів США, що складається з: - 1 000 000 доларів США - заборгованість по кредиту; - 158 205,34 доларів США - заборгованість по відсоткам; - 157 140,17 доларів США - заборгованість по штрафним санкціям; 7 627 087,65 грн, що складається з: - 5 575 780,00 грн - заборгованість по кредиту; - 1 176 998,61 грн - заборгованість по відсоткам; - 874 309,04 грн - заборгованість по штрафним санкціям, за рахунок реалізації майна за Іпотечним договором № 11-028/28-2 від 11.04.2011, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Вінніченко Ж.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1421 (заборона відчуження зареєстрована за №1422), а саме: - нерухоме майно літ. № за планом земельної ділянки А-І, І, А-І, а - приміщення кафе з прибудовами загальною площею 389,40 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом на право власності на нерухоме майно (серія НОМЕР_1), виданого 08.11.2004 виконавчим комітетом Черкаської міської ради Черкаської області, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" та з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", з початковою ціною реалізації, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 07.06.2016 у справі № 18/5026/1110/2012 (у складі головуючого судді Руденко М.А., суддів Чорної Л.В., Дідиченко М.А.) рішення господарського суду Черкаської області від 14.10.2014 у справі № 18/5026/1110/2012 змінено в частині встановлення початкової ціни продажу предмета іпотеки та п.п. 2 п. 2 резолютивної частини викладено в наступній редакції: "шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження та дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", з початковою ціною реалізації в сумі 6 587 400 (шість мільйонів п'ятсот вісімдесят сім тисяч чотириста) гривень, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до закону України". В іншій частині рішення господарського суду Черкаської області від 14.10.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ТОВ фірма "Метон Трейдинг" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 593 Цивільного кодексу України, ст.ст. 35, 79 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 та рішення господарського суду Чернівецької області від 14.10.2014 у справі № 18/5026/1110/2012 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до укладеного між ПАТ "ОТП Банк", ТОВ "Концерн Нафтаенерго" та громадянином ОСОБА_7 договору поруки № SR 11-027/28-2/1 від 07.03.2012 з 22.06.2012 відбулось переведення боргу ТОВ "Концерн Нафтаенерго" на іншу особу - ОСОБА_7 Окрім того, скаржник посилається на неправильність визначення розміру заборгованості заявленої до стягнення з ТОВ "Метон Трейдинг".

Представник позивача у судовому засіданні 25.10.2016 заперечив проти доводів касаційної скарги, вважав їх необґрунтованими, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ТОВ "Концерн Нафтаенерго" надало письмові пояснення стосовно кримінального провадження № 12013250040001217 по факту підроблення договору поруки № SR 11-027/28-2/1 від 07.03.2012.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 11 квітня 2011 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "Концерн Нафтаенерго" (клієнт) було укладено договір про надання банківських послуг №СR 11-015/28-2, за умовами якого банк зобов'язався надати на вимогу клієнта банківську послугу (кредит), а клієнт зобов'язався прийняти банківську послугу та належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку (п. 3 договору).

11.04.2011 в забезпечення виконання клієнтом зобов'язань за договором про надання банківських послуг № CR 11-015/28-2, між банком (іпотекодержателем) та ТОВ Фірма "Метон Трейдинг" (іпотекодавцем) був укладений іпотечний договір PL 11-028/28-2, згідно якого іпотекодавець передав в іпотеку нежитлову будівлю, що розташована під АДРЕСА_1 та земельну ділянку за вказаною адресою площею 1,236 га.

07.03.2012 між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "Концерн Нафтаенерго" було укладено договір про зміну № 1, яким було змінено графік повернення траншів кредиту.

Банком на виконання кредитного договору було надано клієнту кредит у сумі 1 700 000 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями кредитних заявок та копіями меморіальних ордерів.

Пунктом 9 кредитного договору сторони погодили, що банк вправі вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому, або у визначеній банком частині за умови наявності/настання випадку невиконання умов договору. В таких випадках виконання боргових зобов'язань повинно бути здійснене клієнтом протягом 3 банківських днів з дня пред'явлення банком клієнту відповідної письмової вимоги про це.

На виконання пункту 9 кредитного договору, 08.06.2012 позивач направив клієнту (третій особі) досудову вимогу вих. №08-12-12-4/4325 про погашення заборгованості за кредитним договором, у якій позивач вимагав від клієнта погасити всю заборгованість за кредитним договором протягом семи календарних днів з дня пред'явлення даної вимоги.

Однак в порушення умов кредитного договору ТОВ "Концерн Нафтаенерго" не погасило всієї суми заборгованості у встановлені договором строки.

Згідно пункту 15 кредитного договору за невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором, клієнт несе відповідальність у порядку та на умовах, обумовлених у договорі, а саме: за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) будь-яких із взятих на себе платіжних (грошових) зобов'язань в обумовлені договором строки, клієнт зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент (протягом строку) такого порушення, від суми таких порушених зобов'язань за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується додатково до процентів та комісійних винагород, що підлягають сплаті відповідно до договору.

22.06.2012 ПАТ "ОТП Банк" листом № 08-12/4629 повідомив іпотекодавця про порушення клієнтом своїх грошових зобов'язань, вимагав виконати порушене зобов'язання у тридцятиденний строк з дня направлення зазначеного повідомлення та попередив про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Оскільки вимоги кредитора виконані не були, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги при новому розгляді справи, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Статтею 520 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 ст. 575 Цивільного кодексу України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча вимога, що не суперечить законодавству України. При цьому, застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Приписами ст.ст. 589, 590 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу", ч. 1 ст. 12 та ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що заставодержатель (іпотекодержатель) має право звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, у встановлений строк (термін), якщо інше не передбачено договором або законом.

Частинами 1, 3 ст. 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, майновий поручитель несе відповідальність перед кредитором за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави. До майнового поручителя, який виконав забезпечене заставою зобов'язання, переходять усі права кредитора за цим зобов'язанням в тому обсязі, в якому він сам виконав вимоги кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, предметом іпотечного договору від 11.04.2011 №PL 11-028/28-2 є нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: приміщення кафе з прибудовами літ. А-ІІ, А-І, а, площею 389,4 кв.м та земельна ділянка площею 1,236 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Заставна вартість предмета іпотеки складає 5 322 000 грн, що в перерахунку за валютним курсом НБУ на дату укладення договору іпотеки становить 688 198,43 дол. США (п. 25 договору іпотеки).

На підставі пункту 15 договору іпотеки, 22.06.2012 позивач надіслав відповідачу повідомлення про порушення №08-12/4629, в якому вимагав від відповідача виконати порушене зобов'язання у тридцятиденний строк з моменту направлення відповідачу зазначеного повідомлення та попередив про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Окрім того, 07.03.2012 між ПАТ "ОТП Банк" (банк), громадянином ОСОБА_7 (поручитель) та ТОВ "Концерн Нафтаенерго" (боржник) було укладено договір поруки №11-027/28-2/1, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, та прийняти на себе права та обов'язки боржника в повному обсязі таких зобов'язань на умовах визначених в цьому договорі (пункт 1.1. договору поруки).

За умовами вищезазначеного договору, порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку як встановлено у кредитному договорі. (п.2.1 договору поруки). У випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, кредитор має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині. Кредитор має право вимагати від поручителя прийняти на себе всі права та обов'язки клієнта за кредитним договором в порядку та на умовах визначених цим договором.(п. 3.1 договору поруки). Поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому кредитором, протягом 1-го (одного) банківського дня з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора, якщо інше не передбачено цим договором. Погашення здійснюється поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок кредитора, який буде повідомлено поручителю у вимозі. За вимогою кредитора погашення боргових зобов'язань може бути здійснено на рахунок боржника (пункт 3.2 договору).

Пунктами 3.6 та 3.7 договору поруки передбачено, що обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від кредитора відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителем, якщо кредитор надіслав її поштою за адресою вказаною в цьому договорі чи вручив вимогу особисто поручителю, що підтверджується підписом поручителя про отримання (пункт 3.6. договору). Після отримання повідомлення про порушення поручитель зобов'язаний виконати вказану вимогу у зазначений в повідомленні строк або підписати отримане повідомлення і повернути його кредитору, що свідчить про прийняття на себе прав та обов'язків клієнта за кредитним договором.

01.08.2012 боржник (ТОВ "Концерн Нафтаенерго") отримав від ПАТ "ОТП Банк" копію повідомлення від 22.06.2012 року про порушення, підписане громадянином ОСОБА_7 (поручитель) та ПАТ "ОТП Банк".

Згідно вимог до банківських документів, які встановлено правилами ПАТ "ОТП Банк", останні в тому числі повідомлення про порушення, мають бути підписані двома посадовими особами банку, тоді як повідомлення про порушення від 22.06.2012 року підписане лише однією посадовою особою - ОСОБА_8.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" уповноважена особа банку - особа, яка на підставі статуту чи угод має повноваження представляти банк та вчиняти від його імені певні дії, що мають юридичне значення.

Пунктом 15.1 ст. 15 Статуту "ОТП Банк" встановлено, що в своїх відносинах з третіми особами банк повинен бути офіційно представлений двома членами Правління (включаючи Голову Правління) або Головою Правління, який діє спільно з посадовою особою, уповноваженою Правлінням ставити підпис від імені Банку.

Якщо це не забороняється законодавством, Банк також може бути представленим двома службовцями, які мають спільне повноваження щодо підпису документів Банку, надані Правлінням.

Банк також може бути представлений особою (юридичною або фізичною) на підставі відповідної довіреності, виданої згідно окремого рішення Правління.

Пунктом 15.2 статті 15 Статуту передбачено, що надання одноособового права підпису або довіреності на всю господарську діяльність Банку забороняється.

Також на копії повідомлення про порушення від 22.06.2012 року, адресованому ОСОБА_7, стоїть печатка "Для договорів №1" регіонального відділення в м. Черкаси. Проте, дана печатка знищена ще в грудні 2010 року, що підтверджується Актом №191 прийому-передачі від 20.12.2010 та квитанцією №14130 від 29.12.2010 Головного Управління МВС України в м. Києві.

Враховуючи викладене вище, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що повідомлення про порушення від 22.06.2012 не має для сторін юридичного значення, не створює будь-яких наслідків. Таким чином, ОСОБА_7 не прийняв на себе права та обов'язки клієнта за договором про надання банківських послуг № СR 11-015/28-2 від 11.04.2011, обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання не виник, переведення боргу ТОВ "Концерн Нафтаенерго" за договором про надання банківських послуг № СR 11-015/28-2 від 11.04.2011 на іншу особу - ОСОБА_7 не відбулося.

Окрім того, судами встановлено, що оскільки ТОВ фірма "Метон Трейдинг" як іпотекодавець згідно іпотечного договору від 11.04.2011 № 11-028/28-2, після отримання від ПАТ "ОТП Банк" повідомлення про порушення від 22.06.2012 №08-12/4629, не виконав порушене зобов'язання, у позивача виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що 03.11.2009 ОСОБА_9 та ОСОБА_8 були видані довіреності якими вказаним службовим особам банку надано право укладати, підписувати від імені банку будь-які правочини в межах повноважень права підпису категорії "Б".

Проте цей довод вже належним чином спростований судом апеляційної інстанції, яка з'ясувала, що у зазначених довіреностях передбачено, що особа має право укладати та підписувати від імені банку будь-які правочини (договори) в межах повноважень права підпису категорії "Б", як ця категорія визначена у Рішення Правління Банку №40 в новій редакції від 21.11.2007, у наступному порядку: - спільно з однією з уповноважених осіб, що мають повноваження права підпису категорії: "А", "Б", "В" і "Г" як ці категорії визначені у рішенні Правління Банку №40 в новій редакції від 21.11.2007 року - в межах повноважень визначених для кожної із зазначених категорій.

Відповідно до ст. 5 Рішення Правління банку №40 в редакції від 21.11.2007 року підписування (укладання) договорів (правочинів) або інших документів, як вони визначені в п.4.1. цього Рішення у сумі, що не перевищує за один договір/правочин/документ: "Б" - 10 000 000 грн (або еквіваленту в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ, що діє на дату підписання (укладання) відповідного договору/правочину/документу).

Щодо доводу скаржника стосовно посилання судів попередніх інстанцій, що в рамках кримінального провадження № 12013250040001217 було встановлено факт підроблення договору поруки № SR 11-027/28-2/1 від 07.03.2012, то як вірно було зазначено судом апеляційної інстанції, матеріали кримінального провадження №12013250040001217 (пояснення, протоколи допиту свідків тощо), не є належними та допустимими доказами у господарській справі № 18/5026/1110/2012 в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на дату розгляду господарським судом справи № 18/5026/1110/2012, за матеріалами наведеного кримінального провадження відсутній вирок суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 591 Цивільного кодексу України реалізація предмету застави на яке звернуто стягнення проводиться шляхом його продажу с публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації публічних торгів встановлюється Законом України.

Статтею 5 закону України "Про іпотеку" передбачено, що вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмету іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

При цьому ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішення суду, зокрема, зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом іпотечного договору від 11.04.2011 №11-028/28-2 є нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: приміщення кафе з прибудовами літ. А-ІІ, А-І, а, площею 389,4 кв.м та земельна ділянка площею 1,236 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В наслідок незначного перепланування, яке не потребує погодження з архітектурою загальна площа змінилась з 389,4 кв.м на 390,5 кв.м.

Сторонами на момент звернення стягнення на предмет іпотеки не було досягнуто згоди щодо ціни його продажу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 по справі № 18/5062/110/2012 було призначено експертизу для визначення початкової ціни предмета іпотеки.

Згідно висновку судової експертизи № 666/15-23, № 1314/15-23, № 1315/15-23 від 11.02.2016 ринкова вартість предмета іпотеки, а саме нерухомого майна: нежитлова будівля, приміщення кафе з прибудовами, А-ІІ, А-І, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, ТОВ Фірма "Метон Трейдинг" що передано в іпотеку ПАТ "ОТП Банк", згідно договору іпотеки № PL 11-028/28-2 від 11.04.2011, складає: - площею 389,40 кв.м, що вказана в ухвалі суду по справі № 18/5026/1110/2012 - 6 568 800 грн; - загальна площа 390,5 кв.м вказаної в інвентаризаційній справі № 1789 від 20.01.2011 року, становить 6 587 400 грн.

Отже відповідно до вищевказаного висновку експертизи вартість початкова вартість предмета іпотеки визначена у розмірі 6 587 400 грн.

Оскільки суд першої інстанції при винесені рішення, відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про іпотеку", не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, судом апеляційної інстанції правомірно змінено рішення в частині визначення початкової вартості предмета іпотеки, та встановлено початкову ціну реалізації в сумі 6 587 400 грн.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 18/5026/1110/2012.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метон Трейдинг" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 та рішення господарського суду Черкаської області від 14.10.2014 у справі № 18/5026/1110/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова