Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року Справа № 914/2288/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Чернова Є.В.- головуючого, Корнілової Ж.О., Овечкіна В.Е.за участю представників: від позивача: від відпоівдача: від дп "Енергоринок" розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2015 рокуу справі№914/2288/15 господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Львівобленерго"доКомунального підприємства "Бориславтеплоенерго"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:1.Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області 2.Департамент фінансів Львівської обласної державної адміністрації 3.Державне підприємство „Енергоринок"простягнення 56799,78 грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.10.2015 р. (судді Артимович В.М., Гутьєва В.М., Цікало А.І.) позов публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" задоволено частково та стягнуто з комунального підприємства "Бориславтеплоенерго" 8,12 грн. пені, 0,48 грн. трьох процентів річних.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2015р. (судді Бойко С.М., Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) рішення господарського суду Львівської області від 29.10.2015 р. залишено без зміни.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, позов задовольнити повністю.

За доводами скарги суд порушив ст.ст. 525, 530, 549, 611, 625, 629, 654 ЦК України, оскільки відповідач в порушення умов договору не вчасно оплатив поставлену електроенергію та послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, тому повинен нести відповідальність у вигляді пені, річних та інфляційних. Висновки суду про позивач підписанням спільних протокольних рішень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" дійшов згоди про зміну порядку і строків взаєморозрахунків протягос спірного періоду, тому відсутні підстави вважати строки розрахунків порушеними, невірні, оскільки суди не врахували, що відповідні протоколи не містять строків здійснення оплати, ні відповідальності за несвоєчасне проведення розрахунків. Наявність відпоівдних протоколів не припиняє правовідносин сторін відповідно до умов договору, не звільняє боржника від втснаовлнеої договором відповідальності.

ДП "Енергоринок" у відзиві доводи скарги підтримує, вважає, що сторонами не погоджено зміни умов договору шляхом укладення додаткової угоди, Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 не змінює зобовязань сторін за договором та не звільняє від відповідальності за порушення його умов, тому просить оскаржувані рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд.

Відпоівдач у відзиві доводи скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення та постанову такими, що відпоівдають нормам законодавства, висновки суду про те, що відповідальність за порушення грошового зобовязання може бути застосована у випадку здійснення оплати за межами порядку і строків визначених спільними протокольними рішеннями обгрунтовані, тому просить рішення та постанову у справі залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, що взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у справі є стягнення пені, інфляційних та річних як відповідальність за несвоєчасність здійснення відповідачем розрахунків за поставлену активну електричну енергію за період зі січня по травень 2015 р. та за реактивну електроенергію за березень 2015р.

Як встановлено судом між сторонами укладено договір № 90337 від 07.12.2006 р. про постачання електричної енергії за умовами якого позивачем здійснено поставку електроенергії за період січня 2015 року по травень 2015 року на загальну суму 764221,50 грн.

Судами також встановлено, що у спірному періоді відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" Головним управлінням Державної казначейської служби України (сторона № 1), Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації (сторона № 2), енергопостачальною компанією ПАТ "Львівобленерго" (сторона № 3) та ДП "Енергоринок" (сторона остання) було підписано чотири спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету з бюджетної заборгованості перед підприємствами ЖКГ з одночасним погашенням заборгованості за спожиту електроенергію перед ПАТ "Львівобленерго" від 19.01.2015 р. (№20/150 на суму 215 000,00 грн.); від 17.02.2015 р. (№ 20/629 на суму 240000,00 грн.), від 18.03.2015 р. (№ 20/1010 на суму 222000,00 грн.) та від 17.04.2015 р. (№ 20/1477 на суму 106000,00 грн.) на загальну суму 768700,00 грн.

Задовольнивши позов частвово суд виходив з тих мотивів, що позивач та треті особи, уклавши вищезазначені спільні протокольні рішення про організацію взаємних розрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, а відповідач своїми діями погодивши такі спільні протокольні рішення, тим самим сторони спору дійшли згоди про зміну порядку і строків взаєморозрахунків за придбану електричну енергію протягом спірного періоду, поставлену відповідно до договору про постачання електричної енергії № 90337 від 07.12.2006 р., у якому виникли спірні правовідносини, а тому відсутні правові підстави стверджувати про порушення відповідачем строків оплати отриманої електричної енергії, що передбачені договором, та стягнення відповідно інфляційних нарахувань, процентів річних та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за вказаним договором.

Для застосування санкцій, зокрема пені, передбаченої п. 4.2.1 договору про постачання електричної енергії та наслідків порушення грошового зобов'язання, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями від 19.01.2015 р., від 17.02.2015 р., від 18.03.2015 р. та від 17.04.2015 р.

Касаційна інстанція вважає, що такі висновки не грунтуються на правильному застосуванні норм права, що регулює спріні відносини з таких мотивів.

Спірні відносини сторін врегульовано умовами договору № 90337 від 07.12.2006 р. про постачання електричної енергії (далі - Договір).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір між сторонами укладено в письмовій формі, тому його зміна, згідно з ст.654 ЦК України, має бути оформлена у такій самій формі, однак відповідачем не доведено, а судом не встановлено обставини зміни умов договору на яких грунтуються позовні вимоги.

В цьому контексті судам належало надати оцінку змісту спільних протокольних рішень (від 19.01.2015 №20/150, від 17.02.2015 №20/629, від 18.03.2015 №20/1010, від 17.04.2015 №20/1477), зокрема, чи містять такі посилання на договір та зміну його умов, які умови відповідних протокольних рішень вказуть, що сторони погодили інший порядок та строки проведення розрахунків, ніж той, що був визначений умовами договору, які умови свідчать про не застосування до сторони, яка неналежно виконала свої зобовязання за умовами договору обумовленої його умовами відповідальності.

Таким чином, судам належало надати оцінку спільним протокольним рішенням в контексті умов договору та норм законодавства, що регулює зміни умов договору. Врахувати те, що КП "Бориславтеплоенерго" не є стороною підписаного протоколу.

Для застосування до боржника штрафних санкцій, відповідно до умов договору, а так само стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних відпоівдно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України суду належало встановити факт порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання з оплати вартості спожитої електроенергії відповідно до умов договору, обставини, які свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно імперативних вимог ст.ст.111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене та вимоги ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 р. та рішення господарського суду Львівської області від 29.10.2015 р. у справі №914/2288/15 господарського суду Львівської області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий, суддя Є. Чернов

судді Ж.Корнілова

В. Овечкін