Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року Справа № 911/1418/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Борденюк Є.М., Кривда Д.С., Могил С.К. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 та рішення господарського суду Київської області від 21.07.2015 у справі № 911/1418/15 господарського суду Київської області

за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"докомунального підприємства "Баришівкатепломережа"простягнення 311 717, 54 грн.,за участю представників

позивача: Смакоти Н.І.,

відповідача: Зайченка С.С.,

(у судовому засіданні 08.12.2015 оголошувалась перерва до 22.12.2015),

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до комунального підприємства "Баришівкатепломережа" про стягнення 311 717, 55 грн., з яких: 92 689, 18 грн. пені, 176 577, 66 грн. інфляційних втрат та 42 450, 70 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3422-ТЕ-17 від 28.12.2012 в частині своєчасної оплати вартості природного газу.

Рішенням господарського суду Київської області від 21.07.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 175 239, 40 грн. інфляційних втрат, 42 346, 27 грн. 3% річних, 46 344, 59 грн. пені. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів в частині відмови у стягненні 46 344, 59 грн. пені, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх в цій частині скасувати і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 46 344, 59 грн. пені, а в іншій частині рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів - залишити без змін.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем) та комунальним підприємством "Баришівкатепломережа" (покупцем) 28.12.2012 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3422-ТЕ-17, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ відповідно до умов договору.

Пунктом 5.1 договору визначено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Відповідно до п. 5.2. договору, ціна за 1 000 м3 природного газу становить 1 091, 00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без податку на додану вартість. До сплати за 1 000 м3 природного газу - 1 091, 00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218, 20 грн., всього з ПДВ - 1 309, 20 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договору передбачено, зокрема, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору, останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов договору протягом січня - грудня 2013 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 270 705, 58 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, підписаними та скріпленими печатками сторін договору. Відповідач за поставлений газ вчасно не розрахувався, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з доведеності факту несвоєчасного розрахунку відповідачем за поставлений газ за договором, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 175 239, 40 грн. інфляційних втрат, 42 346, 37 грн. 3% річних та 46 344, 59 грн. пені. Крім цього, зменшуючи розмір штрафних санкцій, суди виходили з того, що заявлена позивачем до стягнення сума пені є надмірно великою та не співрозмірною із можливими збитками.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів передчасними, з огляду на таке.

В силу ст. 1 Господарського процесуального кодексу України звернення до господарського суду зазначених в цій статті юридичних осіб і громадян здійснюється за захистом їх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів відповідно до наведених ним предмету та підстав поданого позову. Господарські суди вирішують спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також норм права інших держав.

З урахуванням наведеного, господарські суди у вирішенні спорів повинні застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу, за винятком випадків, коли це змінює підстави позову.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того чи не виявлено в процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених в процесі розгляду справи та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Проте рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зазначеним вимогам не відповідають.

Апеляційним господарським судом встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської обласної державної адміністрації, Управлінням фінансів Баришівської районної державної адміністрації, Баришівською районною державною адміністрацією, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та комунальним підприємством "Баришівкатепломережа" укладено договори № 230/30 від 14.02.2014 та № 694/30 від 09.10.2014 про організацію взаєморозрахунків, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.

Згідно з умовами вказаних договорів сторони домовилися погасити заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором у розмірі 882 345, 69 грн. та 201 059, 89 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії.

Зазначені кошти перераховані позивачу 01.04.2014 та 28.10.2014.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справах № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, № 5011-1/1043-2012-42/528-2012 судова плата у господарських справах дійшла висновку, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків у аналогічних правовідносинах сторони тим самим змінили порядок та строк розрахунку за природних газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу. Таким чином, для застосування визначеної договором пені та передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України наслідків порушення грошового зобов'язання, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Разом з тим, суди не надали належної правової оцінки зазначеним договорам про організацію взаєморозрахунків, не дослідили відсутність або наявність зміни порядку і строків проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 13/3422-ТЕ-17 від 28.12.2012.

Крім цього, суди попередніх інстанцій не врахували, що для застосування санкцій, передбачених п. 7.2 договору та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків, у зв'язку з чим дійшли передчасного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 175 239, 40 грн. інфляційних втрат та 42 346, 37 грн. 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та 46 344, 59 грн. пені. на підставі п. 7.2 договору, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України.

Враховуючи, що відповідно до приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів у даній справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід врахувати наведене, визначити періоди прострочення оплати за поставлений природний газ і перевірити розрахунки заявлених до стягнення інфляційних втрат, 3% річних і пені та на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, вирішити спір.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 та рішення господарського суду Київської області від 21.07.2015 у справі № 911/1418/15 скасувати.

Справу № 911/1418/15 передати на новий розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Борденюк Є.М.Судді: Кривда Д.С. Могил С.К.