Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року Справа № 916/2251/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Ходаківської І.П.суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В. за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 22.05.14у справі№916/2251/13 господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Панург"простягнення 471 293,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Панург" про стягнення 471293,50 грн. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на охорону об'єктів, що призвело до заподіяння шкоди (завдання збитків), та обґрунтовано приписами статей 224, 225 Господарського кодексу України, статей 22, 611, 978 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.11.2013 у справі №916/2251/13 (суддя Желєзна С.П.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2014 (судді: Савицький Я.Ф. - головуючий, Гладишева Т.Я., Ліпчанська Н.В.) у позові відмовлено. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що позивачем не доведено наявність усіх складових цивільного правопорушення, розмір збитків визначено позивачем самостійно та матеріалами справи не підтверджено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Заявник зазначає, що судами не була надана належна оцінка доказам, наявним в матеріалах справи, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.01.2012 між сторонами у справі було укладено договір на охорону об'єктів №010312, за умовами якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) приймає на себе зобов'язання організації і здійснення заходів щодо забезпечення збереження, цілісності визначеного замовником майна, охорона здійснюється співробітниками виконавця відповідно до умов цього договору, об'єктом охорони є майно ТОВ "Арсенал", розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Монтажна, 17А. Відповідно до пункту 4.1 договору виконавець несе повну матеріальну відповідальністю за збитки, заподіяні крадіжками товарно-матеріальних цінностей, здійснених за допомогою злому, на об'єкті, що охороняється, приміщень, замків, запорів, вікон, вітрин і огороджувань, іншими способами в результаті незабезпечення належної охорони або унаслідок невиконання співробітниками виконавця своїх обов'язків за даною угодою, а також розкраданнями, здійсненими шляхом грабежу або при розбійному нападі на об'єкти охорони. Повернення замовникові заподіяних з вини виконавця збитку здійснюється на підставі акта, який складається сторонами у момент виявлення ознак проникнення сторонніх осіб на об'єкт, що охороняється. Розмір збитків визначається замовником в інвентаризаційному акті, з вказівкою вартості викрадених, знищених або пошкоджених товарно-матеріальних цінностей і викрадених грошових коштів, відповідних бухгалтерським даним на момент складання акта. Згідно з пунктом 7.1 договір набуває чинності з 01.01.2012 і діє до 31.12.2012.

Додатковою угодою №1 до договору на охорону об'єктів та майна №010312 від 01.01.2012 сторони погодили, що під охорону в складі об'єкту Сімферопольської філії ТОВ "Арсенал" за адресою: м. Сімферополь, вул. Монтажна, 17 А, передається майно, про що під час передачі складається двосторонній акт приймання-передачі об'єктів під охорону, який є невід'ємною частиною даної угоди, та здійснюється фотофіксація об'єкту.

Згідно з актом приймання-передачі об'єктів під охорону від 01.10.2012, який підписано повноважними представниками сторін та скріплено відповідними печатками підприємств, з 01.01.2012 співробітниками охоронної фірми ТОВ „Панург" прийнято під охорону об'єкти та матеріальні цінності, що розташовані за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 17 А, відповідно до переліку.

Також, 01.01.2013 між сторонами було укладено аналогічний договір №010313 зі строком дії до 31.12.2013.

Установлено судами і те, що 04.06.2013, при відкритті об'єкту, що знаходиться за адресою: вул. Монтажна, 17а, було виявлено наступне: наявні сліди проникнення через цех крізь колишнє приміщення охорони; навісний замок не зламано; у вікні, яке виходить із приміщення охорони до цеху, розбите скло, залишки скла знаходяться всередині цеху; при первинному огляді виявлено факт зірвання пломб зі сторони цеху в адміністративну будівлю, а також на сходах, які ведуть на 2-3 поверх; при огляді виявлена відсутність електроавтоматів в електричній шафі, відсутній кабель з пультом керування електричною лебідкою, про що було складено акт за участю директора ТОВ „Арсенал - Центр" Струсь В.В. та охоронця - представника ТОВ „Панург" ОСОБА_6

Як вбачається з витягу з кримінального провадження від 22.07.2013, на розслідуванні Залізничного РВ Сімферопольського МУ ГУМВС України в АР Крим перебуває кримінальне провадження № 12013130410002598, відкрите за заявою Струсь Валерія Васильовича; фабула справи: в період з 22.05.2013р. по 04.06.2013р. невстановленою особою було таємно викрадене майно з території ТОВ „Арсенал", що розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Монтажна, 17а.

Також установлено, що 15.07.2013 позивачем було складено акт про заподіяння матеріальної шкоди за фактом проникнення на охоронюваний об'єкт (м. Сімферополь, вул. Монтажна, 17а), з якого вбачається виявлення наступних недоліків майна, прийнятого відповідачем під охорону: крани мостові, інвентарні номери №№ 000001365, 000001366, 000001367, 000001368, перебувають у неробочому стані у зв'язку із викраденням низки конструктивних елементів; викрадено електричне обладнання із електрощиту з силових щитків, електрошафи, електрощиту на головних сходах 3-го поверху, інвентарний номер № 000001220; викрадено кабелі для автоматичного відкриття-закриття воріт у кількості 50м погонних, які забезпечували роботу автоматичних воріт; у вікні приміщення кімнати охорони розбите скло. Крім того, на підставі наказу керівника ТОВ „Арсенал" від 19.07.2013 було проведено повну інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей на об'єкті, розташованому за адресою: м. Сімферополь, вул. Монтажна, 17а, за результатами якої було складено акт інвентаризації від 22.07.2013.

05.08.2013 позивач надіслав відповідачу претензію про відшкодування збитків, понесених у зв'язку з вчиненою крадіжкою, розмір яких, за розрахунком позивача, складає 471295,00 грн.

Відповідно до Параграфа 3 Глави 66 Цивільного кодексу України договір охорони є спеціальним видом зберігання. Статтею 978 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Панург" про стягнення 471293,50 грн завданої шкоди.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Приписами пункту 4 статті 611 вказаного Кодексу унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

За приписами статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, умислу або необережності, якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При цьому, розмір збитків має бути підтверджений документально.

За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток, втрачена вигода, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов'язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, факт порушення відповідачем його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Дослідивши матеріали справи, господарські суди попередніх інстанцій установили, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал" не доведено факту заподіяння йому збитків у заявленій сумі і того, що збитки заподіяні внаслідок протиправної поведінки відповідача. Не установили суди і причинного зв'язку між збитками та діями відповідача, як і вини відповідача в незабезпеченні схоронності майна. При цьому судами ураховано, що акт про заподіяння матеріальної шкоди за фактом проникнення на охоронюваний об'єкт від 15.07.2013, акт інвентаризації від 22.07.2013 та опис пошкоджень, складені позивачем в односторонньому порядку; обставини, на які посилається позивач, відповідними доказами не підтверджені.

Виходячи з того, що суди установили відсутність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що є обов'язковою умовою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, висновки судів про відмову у задоволенні позовних вимог визнаються законними.

Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вказаних висновків не спростовують.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.14 у справі №916/2251/13 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий І.Ходаківська

Судді Г.Фролова

О.Яценко