Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року Справа № 922/4692/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Мачульського А.Г.перевіривши матеріали касаційної скаргипрокуратури Харківської областіна постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 у справігосподарського суду Харківської областіза позовомпрокурора Ленінського району м. Харкова до1.Харківської міської ради; 2.Споживчого кооперативу "Престиж"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДержавна інспекція сільського господарства в Харківській областіпровизнання незаконним рішенняв судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Попенко О.С. - посв. №042031 від 15.03.2016;від відповідачів:1)не з'явились; 2)Кучерявий О.П. - дов. від 06.06.2016;від третьої особи на стороні позивача: від Генеральної прокуратури України:Попенко О.С. - прокурор відділу, посв. №042031 від 15.03.2016;ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ленінського району м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів - Харківської міської ради та Споживчого кооперативу "Престиж", відповідно до якого просить суд визнати незаконним та скасувати п.8. додатку 2 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок будівництва" від 25.09.2013 за №1253/13. Крім того, прокурор просив суд покласти на відповідачів судові витрати у справі. Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуваним рішенням першим відповідачем надано другому відповідачу у власність спірну земельну ділянку, яка належала територіальній громаді міста Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови. Прокурор вважає таке рішення незаконним, оскільки СК "Престиж" створено з порушенням вимог ст.ст. 133, 135, 137 ЖК України та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

Рішенням від 13.10.2015 господарського суду Харківської області (суддя Денисюк Т.С.), залишеним без змін постановою від 19.10.2015 Харківського апеляційного господарського суду ( головуючий суддя Тихий П.В., судді: Гетьман Р.А., Россолов В.В. ) в позові відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що створення кооперативів, в тому числі житлово-будівельних, ґрунтується не тільки на нормах Житлового кодексу України та Примірного статуту, а й на акті більш вищої юридичної сили, а саме Закону України "Про кооперацію" від 10.07.2003 за № 1087-ІV, який не містить вимог до Житлово-будівльного кооперативу, які містяться у Примірному статуті.

Ухвалою від 27.05.2016 Вищого господарського суду України касаційну скаргу прокуратури Харківської області прийнято до провадження у складі колегії суддів: Божок В.С. - головуючий, судді Костенко Т.Ф., Сибіги О.М.

Розпорядженням Вищого господарського суду України №08.03-04/2002 від 13.06.2016, в зв'язку з перебуванням судді Сибіги О.М. у відпустці, відповідно п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у даній справі.

Згідно протоколу від 14.06.2016 автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №922/4692/15 визначено наступний склад колегії суддів: Божок В.С. - головуючий, Полянського А.Г., Костенко Т.Ф.

Ухвалою від 15.06.2016 Вищого господарського суду України відкладено розгляд справи №922/4692/15 господарського суду Харківської області на 22.06.2016 о 09 год. 35 хв.

Розпорядженням Вищого господарського суду України №08.03-04/2207 від 21.06.2016, в зв'язку з перебуванням судді Полянського А.Г у відпустці, відповідно п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у даній справі.

Згідно протоколу від 21.06.2016 автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №922/4692/15 визначено наступний склад колегії суддів: Божок В.С. - головуючий, Костенко Т.Ф., Мачульський Г.М.

Не погоджуючись з рішенням та постановою прокуратура Харківської області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить скасувати зазначені судові акти, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов прокурора у повному обсязі.

Як довід, скаржник посилається на те, що вказане вище рішення прийнято всупереч вимогам ст.41 земельного кодексу, ст.ст.133. 135. 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного Кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 за №186.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним задовольнити касаційну скаргу частково.

Господарськими судами встановлено, що рішенням 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва" від 25.09.2013 за № 1253/13 (п.8. додатку 2) СК "Престиж" надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,2945 за адресою м. Харків по вул. Єлізарова,16 для будівництва та подальшої експлуатації житлового комплексу.

Право власності на земельну ділянку площею 0,2945 за адресою: м. Харків, вул.Єлізарова,16 (кадастровий номер 6310137200:04:054:0007) СК "Престиж" не оформило, державна реєстрація не проведена, про що прокурором надана інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.

Господарські суди дійшли висновку щодо безпідставності доводів прокурора стосовно того, що рішення п.8. додатку 2 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про надання земельних ділянок для будівництва" від 25.09.2013 за № 1253/13 прийнято всупереч вимогам ст.ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 186, оскільки кооператив створено з порушенням вищезазначених норм ЖК УРСР.

Нормами ст. 133 Житлового Кодексу Української РСР встановлено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

Згідно ст. 135 Житлового кодексу Української РСР до членів ЖБК приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті, які потребують поліпшення житлових умов.

У відповідності до ст. 137 Житлового Кодексу Української РСР, житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях.

Рішення про організацію кооперативів при підприємствах, установах, організаціях приймаються з урахуванням пропозицій трудових колективів.

Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого у встановленому порядку.

Згідно ч.1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 за №186(зі змінами), житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Рішення про організацію кооперативів при підприємствах, установах, організаціях приймаються з урахуванням пропозицій трудових колективів.

До кооперативів, що організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, приймаються громадяни, які перебувають у відповідному виконавчому комітеті на обліку бажаючих вступити до кооперативу (у списку осіб, які користуються правом на вступ до кооперативу поза чергою).

Рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Житлово-будівельний кооператив діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до цього Примірного статуту і зареєстрованого виконавчим комітетом Ради народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу. Зміни і доповнення, що вносяться до статуту кооперативу, також підлягають реєстрації.

З дня реєстрації статуту кооператив набуває права юридичної особи.

Частиною 2 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу визначеною, що до членів кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і перебувають на обліку бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу або користуються правом позачергового прийому до членів кооперативу, а також громадяни, зазначені у пункті 37, абзаці першому пункту 43 і абзаці першому пункту 55 цього Примірного статуту.

Незалежно від проживання у даному населеному пункті до членів кооперативу приймаються громадяни, які в установленому порядку перебувають у цьому населеному пункті на обліку бажаючих вступити до кооперативу (у списку осіб, які користуються правом на вступ до кооперативу поза чергою).

Згідно п. 16 ч. З Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу житлово-будівельний кооператив має право одержати в установленому порядку в безстрокове користування земельну ділянку для будівництва житлового будинку (будинків) та надвірних будівель.

Крім того, положеннями ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено підстави та порядок відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, серед яких, зокрема, вказано невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону (установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом).

Господарські суди встановили, що згідно зі статутом СК "Престиж", затвердженим загальними зборами 10.07.2013, метою створення Кооперативу є задоволення потреби його членів та асоційованих членів у житлі, житлово-побутових та супутніх потреб членів та асоційованих членів Кооперативу шляхом будівництва та обслуговування (експлуатації) багатоквартирних житлових будинків, житлових та нежитлових приміщень у житловому будинку, підземно-наземних паркінгів, одноквартирних житлових будинків, іншого житла на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків та витрат.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.

Тобто, наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, принагідно враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.

Відповідно до п. 3 Примірного статуту ЖБК при будівництві жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше п'яти чоловік.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що передаючи безоплатно земельну ділянку у власність СК "Престиж" відповідна рада мала врахувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту.

З'ясування саме цих обставин при наданні земельної ділянки СК "Престиж", як спеціальному суб'єкту, передбаченому ст. 41 Земельного кодексу України, зобов'язує Раду з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові колегії суддів судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах від 17.06.2014 року у справі № 21-195а14.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що СК "Престиж" створено із порушенням вищевказаних норм.

Так, всупереч зазначеним положенням Закону та Примірного статуту рішення про створення кооперативу та список його членів, затверджений протоколом установчих зборів засновників, не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради.

Відповідно статуту СК "Престиж" не створений при виконавчому комітету місцевої ради народних депутатів, при підприємстві, установі чи організації, що суперечить ст. 137 Житлового кодексу Української РСР.

Докази того, що члени кооперативу на момент його створення потребували поліпшення житлових умов в матеріалах справи відсутні, що суперечить вимогам ст. 135 Житлового кодексу Української РСР та абз. І п.8 Примірного статуту.

Вимога щодо необхідності поліпшення житлових умов повинна бути передбачена у матеріалах реєстраційної справи та статутних документах.

Отже, матеріалами справи не доведено, що СК "Престиж" мав право на отримання безоплатно земельну ділянку, оскільки він створений всупереч вимогам ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту, які по відношенню до Законів України "Про кооперацію" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" є спеціальними нормативно правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі.

Доказів дотримання відповідачем-2 положень наведених норм під час його створення матеріали справи не містять.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши відповідно ч.2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не повно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що спричинило прийняття передчасного рішення.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

При вирішенні спору господарський суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні господарського суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Зважаючи на те, що відповідно ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.111-5, п.3 ст.111-9, ст.111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову від 02.03.2016 Харківського апеляційного господарського суду та рішення від 13.10.2015 господарського суду Харківської області зі справи № 922/4692/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

Г.М. Мачульський