ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року Справа № 904/2578/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Погребняка В.Я., Удовиченка О.С.розглянувши касаційну скаргуПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировичана постанову та ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2017у справі Господарського суду № 904/2578/14 Дніпропетровської області за заявою ТОВ "Житлобудінвест"доТОВ "Житлобудінвест"про визнання банкрутомліквідаторМорозов І.А.за участю в судовому засіданні представника ПАТ "Дельта Банк" - Арбузова О.О. (довіреність від 31.08.2017),

В С Т А Н О В И В :

у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа №904/2578/14 про банкрутство ТОВ "Житлобудінвест" (далі - боржника), порушена ухвалою від 06.05.2014 за заявою голови ліквідаційної комісії ТОВ "Житлобудінвест" Морозова І.А. за особливостями провадження відповідно до статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011) (далі - Закон про банкрутство) (том 2, а.с. 37).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2014, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії ТОВ "Житлобудінвест" Морозова І.А. (том 2, а.с. 40 - 41).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2014, з урахуванням додаткової ухвали від 07.10.2014, затверджено реєстр вимог кредиторів боржника з вимогами ПП "Універсал-Л" на суму 1 074 696 грн. у четверту чергу та на суму 1 218 грн. у першу чергу; ПАТ "Дельта Банк" на суму 18 767 281, 01 грн. як вимоги, забезпечені заставою, та на суму 710 900, 01 грн. у шосту чергу; із заборгованістю по заробітній платі перед працюючими та звільненими працівниками банкрута на загальну суму 64 689, 26 грн. у першу чергу, з яких 40 279, 35 грн. - сума до виплати, 7 496, 01 грн. - податок з доходів фізичних осіб та 16 913, 90 грн. єдиний соціальний внесок (том 2, а.с. 115 - 116, 157 - 158).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2014 залучено до участі у справі організатора аукціону - Товарну біржу "Катеринославська" (том 2, а.с. 148 - 149).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2014, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 29.12.2014, за клопотанням ліквідатора надано згоду на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення вимог ПАТ "Дельта Банк" у складі цілісного майнового комплексу із визначенням початкової вартості майна в розмірі, що дорівнює сукупності визнаних у встановленому Законом порядку вимог кредиторів, на таких умовах: лот №1 - цілісний майновий комплекс ТОВ "Житлобудінвест" за початковою вартістю 20 618 784, 28 грн., до складу якого входять також майнові права на нерухоме майно, що є предметом іпотеки згідно іпотечного договору №ВКЛ-2003335/S1 від 04.07.2013 (із змінами та доповненнями) та іпотечного договору №38/Zkip-07 від 12.06.2007 (із змінами та доповненнями) (том 3, а.с. 36 - 37, 41 - 42).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015, залишеною без змін постановою апеляційного суду від 22.06.2015, погоджено проведення повторного аукціону з реалізації майна банкрута, що є предметом забезпечення вимог ПАТ "Дельта Банк", а саме: цілісного майнового комплексу, до складу якого входять також майнові права на нерухоме майно, що є предметом іпотеки згідно іпотечного договору №ВКЛ-2003335/S1 від 04.07.2013 (із змінами та доповненнями) та іпотечного договору №38/Zkip-07 від 12.06.2007 (із змінами та доповненнями) (том 3, а.с. 100 - 103, 174 - 176).

Постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2015 ухвалу місцевого господарського суду від 17.03.2015 та постанову апеляційного суду від 22.06.2015 в частині погодження судом проведення першого повторного аукціону з реалізації майна банкрута, що є предметом забезпечення вимог ПАТ "Дельта Банк", скасовано з огляду на попереднє погодження судом продажу майна у складі цілісного майнового комплексу при організації першого аукціону, який не відбувся. Касаційний суд зазначив про те, що Закон про банкрутство не вимагає окремої згоди суду на проведення кожного аукціону з продажу майна банкрута, така згода надається судом або заставодержателем один раз, а способи реалізації майна в ході ліквідаційної процедури обираються ліквідатором з дотриманням балансу інтересів кредиторів та боржника, з дотриманням вимог розділу ІV Закону про банкрутство (том 4, а.с. 103 - 109).

Строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора банкрута неодноразово продовжувався ухвалами місцевого господарського суду (том 2, а.с. 160-161, том 4, а.с. 19-20, том 5, а.с. 54-55, 77-78, 114-115, том 7, а.с. 38, 43-44, том 8, а.с. 61-62).

Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2015 та від 28.01.2016 за клопотанням ліквідатора звільнено активи боржника з-під арештів, заборон та інших обмежень щодо розпорядження майном (том 5, а.с. 121-137, том 6, а.с. 9-11).

23.02.2016 до місцевого господарського суду надійшла заява ПАТ "Дельта Банк" за вих. №18.5/970 від 17.02.2016 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, в якій забезпечений кредитор просив визнати недійсними результати аукціону, проведеного 04.08.2015 Товарною біржею "Катеринославська", з реалізації майна ТОВ "Житлобудінвест" з підстав порушення ліквідатором та залученим ним організатором аукціону вимог законодавства про банкрутство щодо порядку продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі; також, банк-іпотекодержатель подав заяву про забезпечення вимог кредитора шляхом накладення арешту на майно боржника, що було предметом продажу на спірному аукціоні (вх. №11003/16) (том 6, а.с. 24 - 62).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2016 залучено до участі у справі переможця спірного аукціону - ОСОБА_7 (том 7, а.с. 6-7).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2016, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016, відмовлено у задоволенні заяв ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону з реалізації майна ТОВ "Житлобудінвест", проведеного 04.08.2015 Товарною біржею "Катеринославська", та про вжиття заходів із забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ "Житлобудінвест", яке було реалізовано з аукціону від 04.08.2015 (том 7, а.с. 32 - 36, том 8, а.с. 46 - 50).

Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016 скасовано результат розгляду судами попередніх інстанцій заяви забезпеченого кредитора про визнання недійсними результатів аукціону від 04.08.2015 з продажу майна ТОВ "Житлобудінвест" відповідно до ухвали суду першої інстанції від 21.04.2016 та постанови суду апеляційної інстанції від 29.06.2016, справу в цій частині передано на новий розгляд до місцевого господарського суду з підстав неповноти дослідження судами обставин справи на предмет відповідності положенням цивільного законодавства та законодавства про банкрутство порядку формування ліквідатором ліквідаційної маси банкрута та включення до складу цілісного майнового комплексу, який було реалізовано з аукціону від 04.08.2015, майнових прав на спірні квартири в об'єкті будівництва, а не самих квартир як об'єктів цивільних прав; нез'ясування на якому праві спірне нерухоме майно обліковувалось за боржником та на підставі яких документів боржник визнавав себе власником предмета іпотеки (майнових прав), які були включені ним до складу цілісного майнового комплексу банкрута, що був предметом продажу на спірному аукціоні (том 9, а.с. 89 - 101).

За результатами нового розгляду справи ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2017 (суддя Камша Н.М.) відмовлено у задоволенні заяв ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними аукціону, проведеного 04.08.2015 Товарною біржею "Катеринославська", з реалізації майна ТОВ "Житлобудінвест" (том 11, а.с. 6 - 16).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, забезпечений кредитор ПАТ "Дельта Банк" (далі - скаржник) звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 10.03.2017 як таку, що винесена з порушенням вимог законодавства про банкрутство щодо порядку продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі, та прийняти нове рішення про задоволення заяви ПАТ "Дельта Банк" та визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 04.08.2015 Товарною біржею "Катеринославська", з реалізації майна ТОВ "Житлобудінвест".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чередко А.Є., судді: Коваль Л.А., Верхогляд Т.А.) апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2017 у даній справі залишено без змін (том 11, а.с. 122 - 126).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями про розгляд заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 25.04.2017 та ухвалу суду першої інстанції від 10.03.2017, справу в частині розгляду заяви ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 04.08.2015 Товарною біржею "Катеринославська", з реалізації майна ТОВ "Житлобудінвест" передати на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суду, обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 20, 42 - 44, 58, 59, 61, 85, 98 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 та статей 47, 43, 11112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів про відмову у визнанні недійсними результатів аукціону від 04.08.2015 з продажу майна банкрута, що перебувало в іпотеці ПАТ "Дельта Банк", з посиланням на обставини порушення ліквідатором банкрута та організатором аукціону порядку продажу майна банкрута в ліквідаційній процедурі, що полягало у проведенні спірного аукціону як повторного аукціону з реалізації майна банкрута цілісним майновим комплексом, що не узгоджується з вимогами частини 5 статті 44 Закону про банкрутство про поділ майна банкрута та його продаж частинами (окремими лотами), якщо його не вдалося продати як цілісний майновий комплекс; реалізації спірного нерухомого майна за ціною 2,6 млн. грн., що значно нижча від його ринкової вартості (19,8 млн. грн.); включення до складу цілісного майнового комплексу майнових прав на квартири, тоді як їх продаж окремими лотами забезпечив би їх відчуження за вищою ціною, ніж їх було продано зі спірного аукціону; недодержання організатором аукціону вимог статті 58 Закону про банкрутство щодо розміщення на нерухомому майні оголошення про його продаж в ліквідаційній процедурі банкрута; реалізації спірного нерухомого майна, обтяженого іпотекою банку, на інших умовах, ніж були погоджені із заставним кредитором, що свідчить про відсутність згоди банку-іпотекодержателя на продаж спірного майна банкрута в ліквідаційній процедурі.

Розглядаючи касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" по суті, колегія суддів Вищого господарського суду України керується висновками Верховного Суду України відповідно до Постанови №17/008 від 14.12.2016 у справі №904/9284/14 про те, що за змістом статті 8 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 не вбачається встановлення заборони щодо касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатами апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду про розгляд заяви забезпеченого кредитора про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, оформленого протоколом про проведення аукціону.

У судовому засіданні 19.09.2017 оголошувалася перерва до 20.09.2017 13 год. 50 хв.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 25.04.2017 та ухвалу суду першої інстанції від 10.03.2017 на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ПАТ "Дельта Банк" - Арбузова О.О., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011, чинній з 19.01.2013, передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що 06.05.2014 порушено дану справу про банкрутство боржника. Отже, в ході ліквідаційної процедури до боржника повинні застосовуватися положення, які регулюють хід ліквідаційної процедури, в тому числі продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, в редакції Закону про банкрутство зі змінами згідно із Законом України №4212-VІ від 22.12.2011, який набрав чинності 19.01.2013.

Відповідно до частин 1, 2, 5, 8 статті 44 Закону про банкрутство, після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною. Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону. Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону-юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами. Спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Отже, ліквідатор зобов'язаний розпочати реалізацію майна боржника цілісним майновим комплексом, до якого включається майно боржника, що є предметом забезпечення, а початкова вартість цілісного майнового комплексу повинна визначатися як сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами, склад яких визначається за рішенням комітету кредиторів відповідно до частини 8 статті 26 Закону про банкрутство. При цьому, надання згоди на продаж заставного майна забезпеченим кредитором не надає йому права обирати порядок та умови реалізації заставного майна, оскільки такий порядок та умови визначені законом. До складу ліквідаційної маси боржника, зокрема до складу його цілісного майнового комплексу, ліквідатор не вправі включати майно, яке не є його власністю, а перебуває у нього на інших правах, зокрема, відповідального зберігання, оренди.

Згідно з частинами 1, 4 - 6, 8 статті НОМЕР_1 Закону про банкрутство, продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. Суб'єктами аукціону є його замовник, організатор та учасники. Замовником є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом. Організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону. Усім учасникам аукціону гарантується рівний доступ до будь-якої інформації про майно, виставлене для продажу, а також про хід підготовки та проведення аукціону.

Відповідно до частини 3 статті 55 Закону про банкрутство, результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

Отже, підставами для визнання результатів аукціону недійсними є недодержання ліквідатором або організатором аукціону вимог Закону про банкрутство щодо його проведення, зокрема, порядку включення майна до цілісного майнового комплексу боржника, формування окремих майнових лотів, визначення початкової вартості майна, яке підлягає реалізації в ліквідаційній процедурі, проведення конкурсу та визначення організатора аукціону, порядку допуску до участі в аукціоні, дотримання строків та часу проведення аукціону, оприлюднення оголошення про проведення аукціону та вимог до його змісту, порядку проведення аукціону (першого, повторного, другого повторного аукціонів).

Положеннями статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, постановою місцевого господарського суду від 15.05.2014 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Морозова А.І. (том 2, а.с. 40 - 41).

Матеріалами справи підтверджуються та судами встановлено обставини звернення 23.02.2016 ПАТ "Дельта Банк" до місцевого господарського суду із заявою за вих. №18.5/970 від 17.02.2016 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, в якій забезпечений кредитор просив визнати недійсними результати аукціону, проведеного 04.08.2015 Товарною біржею "Катеринославська", з реалізації майна ТОВ "Житлобудінвест"; також, банк-іпотекодержатель подав заяву про забезпечення вимог кредитора шляхом накладення арешту на майно боржника, що було предметом продажу на спірному аукціоні (том 6, а.с. 24 - 62).

Здійснюючи новий розгляд справи після скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016, судами встановлено, що боржник виступив організатором будівництва багатоквартирного будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями в АДРЕСА_1, а ПАТ "Дельта Банк" ухвалою суду від 31.07.2014 визнаний у справі про його банкрутство кредитором-іпотекодержателем майнових прав на 25 квартир та 4 нежитлові приміщення в зазначеному будівництві, як правонаступник ТОВ "Український промисловий банк" за кредитним договором №38/К-07 від 12.06.2007 та Іпотечним договором №38/Zkip-07 від 12.06.2007 (з подальшими змінами та доповненнями) на суму 18 767 281, 01 грн., як вимоги першої черги, та на суму 710 900, 01 грн., як вимоги шостої черги.

Досліджуючи правовий статус забезпечених заставою майнових вимог ПАТ "Дельта Банк" на предмет перетворення майнових прав по завершенні будівництва у право власності, апеляційним судом встановлено таке:

"Відповідно до п. 2.1 Іпотечного договору №ВКЛ02003335/S1 від 04.07.2013 (укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Житлобудінвест"), боржник, з метою забезпечення належного виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором №38/К-07 від 12.06.2007, передав ПАТ "Дельта Банк" (іпотекодержатель) в іпотеку (в порядку і на умовах, визначених цим Договором) нерухоме майно, а саме: квартира НОМЕР_2 (загальною площею 88,3 кв.м., житловою площею 48,3 кв.м.) та квартира НОМЕР_1 (загальною площею 88,2 кв.м., житловою площею 48,6 кв.м.), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яке виникне у ТОВ "Житлобудінвест" в майбутньому.

Підтвердженням набуття іпотекодавцем права власності на предмет іпотеки в майбутньому є Декларації про готовність об'єкта до експлуатації (зареєстрована Інспекцією держаного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 15.10.2012 за №ДП 14312190273).

Згідно з п. 2.1 Іпотечного договору №38/Zkip-07 від 12.06.2007 (зі змінами і доповненнями), предметом іпотеки за цим договором, також є майнові права на нерухомість, будівництво якої незавершене, а саме 23 квартири та 4 нежитлові приміщення, розташовані у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Отже, квартири та нежитлові приміщення у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 є різними об'єктами нерухомості, які в силу ст. 182 ЦК України підлягають окремій державній реєстрації, але на час проведення спірного аукціону державна реєстрація прав на вищенаведені квартири та нежитлові приміщення як окремі об'єкти нерухомого майна проведена не була, а відтак згідно ст. 331 ЦК України право власності саме на квартири та нежитлові приміщення у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 в боржника не виникло. Введення ж в експлуатацію жилого будинку не можна ототожнювати з державною реєстрацією прав на нього, а тим більше з державною реєстрацією прав на окремі об'єкти нерухомості, які розташовані в цьому будинку.

За наведених обставин предметом іпотеки за Іпотечними договорами №38/Zkip-07 від 12.06.2007 та №ВКЛ-2003335/S1 від 04.07.2013 могли бути лише майнові права на об'єкти нерухомості та саме ці майнові права і були предметом продажу, у складі цілісного майнового комплексу боржника, на спірному аукціоні".

Колегія суддів касаційного суду погоджується з правильністю висновків апеляційного суду про те, що спірні майнові права не змінили свій правовий статус та не стали об'єктами нерухомості (окремими квартирами, нежитловими приміщеннями), а залишились в статусі майнових прав на нерухомість, оскільки боржник чи уповноважені ним особи банку після здачі будинку в експлуатацію у 2012 не здійснили державної реєстрації прав на нерухомість (квартири та нежитлові приміщення) відповідно до частин 5, 11, 12 статті 19 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", будівництво якої здійснювалося з утворенням Фонду фінансування будівництва, яким виступив ТОВ "Український промисловий банк", правонаступником якого є забезпечений кредитор ПАТ "Дельта Банк".

Разом з тим, встановивши, що за умовами пункту 2.1 Іпотечного договору №ВКЛ02003335/S1 від 04.07.2013 передбачено момент переходу до іпотекодержателя ПАТ "Дельта Банк" права власності на Предмет іпотеки згідно з Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації (зареєстрована Інспекцією держаного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 15.10.2012 за №ДП 14312190273), а таким предметом іпотеки були майнові права боржника, суди дійшли помилкового висновку про те, що майнові права на квартири НОМЕР_2, НОМЕР_1 у спірному будинку продовжують перебувати у власності боржника та помилково включили їх до складу його цілісного майнового комплексу боржника. Майнові права на зазначені квартири вибули з власності боржника, виходячи із зазначеної умови Іпотечного договору.

Судом першої інстанції встановлено, що продаж майна боржника цілісним майновим комплексом двічі здійснювався на аукціонах, які не відбулися через відсутність покупців (03.02.2015 - призначався перший аукціон, а 22.04.2015 - перший повторний аукціон).

Судами встановлено про те, що згоду на продаж майна боржника надано ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2014 у складі цілісного майнового комплексу боржника із визначенням початкової вартості в розмірі, що дорівнює сумі визнаних вимог кредиторів - 20 618 874, 28 грн. (том 11, а.с. 8).

Суди встановили проведення 04.08.2015 Товарною біржею "Катеринославська" другого повторного аукціону з продажу майна боржника цілісним майновим комплексом за початковою вартістю 13 196 021, 94 грн. із зниженням його початкової вартості та придбанням за пропозицією учасника торгів ОСОБА_7 за 2 639 204, 42 грн., оформленого Протоколом №1 від 04.08.2015 з оформленням Додатку №1 до Протоколу №1 - Переліком майна цілісного майнового комплексу боржника ТОВ "Житлобудінвест" (том 6, а.с. 146 - 149).

Матеріалами справи підтверджується оформлення в простій письмовій формі Договору купівлі-продажу від 04.08.2015 про продаж цілісного майнового комплексу боржника відповідно до зазначеного протоколу №1 від 04.08.2015 та складення Акта №1 про передання права власності від 07.08.2015 на зазначений цілісний майновий комплекс, всупереч вимогам статті 657 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про його нотаріальне оформлення (том 10, а.с. 173 - 174).

Суд першої інстанції встановив, що ліквідатор боржника, який втретє виставив на аукціон майно боржника цілісним майновим комплексом 04.08.2015, діяв в порушення частини 3 статті 98 Закону про банкрутство, яка надавала йому самостійні повноваження виставити майно боржника тим способом, який би дозволив отримати найвищу ціну за нього: "майно банкрута було виставлене на продаж ліквідатором Морозовим І.А. фактично без попередньої підготовки для його реалізації за найвищою ціною, оскільки майнові права на квартири не зареєстровані як права на нерухоме майно, що б значно підвищило вартість майна, що також є доказом неналежного виконання повноважень" (том 11, а.с. 16). Апеляційним судом не спростовано зазначених висновків місцевого господарського суду та залишено прийняту ним ухвалу без змін. Копія ухвали місцевого господарського суду від 10.03.2017 направлена Міністерству юстиції України для проведення позапланової перевірки арбітражного керуючого Морозова І.А. при виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Житлобудінвест".

З огляду на встановлення судами недобросовісності дій ліквідатора при обранні втретє способу реалізації майна боржника, який дозволяв його продаж у складі цілісного майнового комплексу із значним пониженням ціни до 10% стартової ціни продажу, оскільки саме такий крок аукціону було обрано, враховуючи вимоги частини 3 статті 98 Закону про банкрутство щодо зобов'язання ліквідатора діяти добросовісно та розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки йому надано, враховуючи надання ліквідатору згідно частини 1 статті 44 цього Закону права обрання такого способу продажу активів, який би міг забезпечити їх відчуження за найвищою ціною, приймаючи до уваги наявність повноважень у ліквідатора щодо продажу майна боржника частинами згідно частини 5 статті 44 Закону про банкрутство, колегія суддів вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у визнанні результатів другого повторного аукціону від 04.08.2015 недійсними.

Відповідно до статей 8, 129 Конституції України суддя здійснюючи правосуддя керується верховенством права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Верховенством права визнається панування права в суспільстві, яке вимагає від держави втілення його у законотворчій та правозастосовчій діяльності (Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004).

Відтак, встановивши обставини порушення ліквідатором боржника вимог законодавства про банкрутство на предмет обрання ним такого способу реалізації майна боржника, який не давав можливості його продажу за найвищою ціною, суди дійшли помилкового висновку про відмову у визнанні недійсним правочину з продажу майна боржника з другого повторного аукціону, виходячи з формальної оцінки відповідності процедури проведення повторного аукціону вимогам частини 3 статті 66 Закону про банкрутство та зазначивши про можливість персональної відповідальності ліквідатора за завдану шкоду чи його дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що визначаючи правові підстави для визнання недійсними правочинів з реалізації майна боржника в ході ліквідаційної процедури, судам належить системно застосовувати норми Закону про банкрутство, оцінюючи в цілому правомірність дій ліквідатора з обрання ним певних способів продажу майна боржника, правомірність формування ним складу майна, яке виставляється на продаж (як цілісного майнового комплексу, так окремих лотів), дотримання ліквідатором вимог частини 3 статті 98 Закону про банкрутство щодо добросовісності та розсудливості, дотримання балансу інтересів боржника та кредиторів.

В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (Рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26.10.1984 та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (Справа "Хамідов проти Росії").

З огляду на таку практику ЄСПЛ, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковими висновки мотивувальної частини ухвали місцевого господарського суду від 10.03.2017 про можливість відмови у визнанні недійсним оспорюваного правочину з огляду на встановлення незаконності дій ліквідатора, як уповноваженої сторони правочину, та з посиланням на те, що банк, як заставодержатель, не обрав належного способу захисту своїх майнових прав та інтересів у справі про банкрутство, оскільки тягар наслідків недійсності правочину перекладається на особу (банк-заставодержатель), яка не була стороною правочину. Такі висновки не відповідають вимогам щодо забезпечення права на справедливий суд в такій формі, що правосуддя має не тільки чинитися, але має бути видно як воно чиниться, зрозуміло учасникам провадження у справі та суспільству.

З огляду на встановлення судами обставин недобросовісності дій ліквідатора боржника Морозова І.А. на предмет обрання ним такого способу реалізації майна боржника, як другого повторного аукціону з продажу майна боржника цілісним майновим комплексом, в той час як згідно із законодавством про банкрутство ліквідатор міг обрати на власний розсуд значно ефективніший спосіб продажу майна боржника окремими лотами після реєстрації майнових прав на окремі квартири та нежитлові приміщення у завершеному будівництвом будинку та був зобов'язаний вчинити дії з продажу майна боржника за найвищу ціну, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за можливе застосувати положення частин 1, 5 статті 44, частини 3 статті 98 Закону про банкрутство та прийняти власне рішення у справі про визнання недійсними результатів аукціону, оформлених протоколом №1 від 04.08.2015, з Додатком №1, затверджених Товарною біржею "Катеринославська", та визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 04.08.2015 в простій письмовій формі цілісного майнового комплексу боржника відповідно до зазначеного протоколу №1 від 04.08.2015 як такого, що суперечить вимогам статті 657 ЦК України щодо дотримання нотаріальної форми правочину з продажу цілісного майнового комплексу, та визнання недійсним Акта №1 про передання права власності від 07.08.2015 як акта, складеного за наслідком недійсного правочину з продажу майна боржника з другого повторного аукціону від 04.08.2015.

Судові витрати скаржника за розгляд його заяви про визнання недійсним оспорюваного правочину від 04.08.2015 з продажу майна боржника цілісним майновим комплексом на загальну суму 9 094, 80 грн., які належали до сплати в місцевому (2 756 грн.), апеляційному (3 031, 60 грн.) та касаційному (3 307, 20 грн.) судах, необхідно стягнути з боржника на користь скаржника.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2017 у справі №904/2578/14 скасувати. Прийняти у справі №904/2578/14 нове рішення:

"Заяву ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича №18.5/970 від 17.02.2016 задовольнити.

Визнати недійсними результати аукціону з продажу майна ТОВ "Житлобудінвест" цілісним майновим комплексом, проведеного 04.08.2015 Товарною біржею "Катеринославська", оформлені протоколом №1 від 04.08.2015, з Додатком №1, визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 04.08.2015 цілісного майнового комплексу, що складається з основних засобів та товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Житлобудінвест" (м. Дніпро, вул. Дарницька, 21), оформлений в простій письмовій формі та укладений між ТОВ "Житлобудінвест" в особі ліквідатора Морозова І.А. та ОСОБА_7 (АДРЕСА_2), та визнати недійсним Акт №1 про передання права власності від 07.08.2015.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест" (49051, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд. 10, кімн. 323, код ЄДРЮОФОПГФ 24229997) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРЮОФОПГФ 34047020) 9 094 (дев'ять тисяч дев'яносто чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.".

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Я. Погребняк

О.С. Удовиченко