ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 913/1165/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.М.за участю представників: позивача, відповідачане з'явились (про час і місце слухання справи повідомлено належним чином)розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 07.02.2017у справі№913/1165/16 господарського суду Луганської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Креміннатеплокомуненерго"простягнення 177253,85грн. ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства "Креміннатеплокомуненерго" про стягнення 177253,85 грн., які складаються з пені в сумі 104190,75 грн., 3% річних в сумі 8296,05 грн. та інфляційних в сумі 64767,05 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.11.2016 (суддя Вінніков С.В.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Креміннатеплокомуненерго" інфляційні в сумі 64767,05 грн. та 3% річних у сумі 8296,05 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В частині стягнення 3% річних та інфляційних рішення суду мотивоване порушенням відповідачем строків виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №2282/15-КП-20 від 22.12.2014. Водночас, у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені відмовлено з посиланням на приписи ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2017 (головуючий суддя Зубченко І.В., судді Попков Д.О., Радіонова О.О.) рішення господарського суду Луганської області від 22.11.2016 змінено в частині стягнення суми інфляційних та витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. Абзац другий резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: "Стягнути з Комунального підприємства "Креміннатеплокомуненерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційні в сумі 60749,01 грн., 3% річних у сумі 8296,05 грн., судовий збір в сумі 1035,68 грн." В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 22.11.2016 - залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 104190,75 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 104190,75 грн., в іншій частині рішення судів залишити без змін, посилаючись на неналежне встановлення судами попередніх інстанцій всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на його думку, до порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.04.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У судове засідання 19.04.2017р. представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать матеріали справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі. Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія визнала за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 22.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) і Комунальним підприємством "Креміннатеплокомуненерго" (покупець) був укладений договір №2282/15-КП-20 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Кількість та фізико-хімічні показники газу узгоджені сторонами в розділі 2 договору.

Згідно п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. За приписами п.3.4 акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна газу визначена п.5.2 договору (1000 куб.м. природного газу - 7661,64 грн. з ПДВ) та неодноразово змінювалася сторонами шляхом підписання додаткових угод.

З 01.02.2015 вартість 1000 куб.м. природного газу становить 7416,84 грн. з ПДВ (в редакції додаткової угоди №1 від 10.02.2015); з 01.03.2015 - 11333,64 грн. (в редакції додаткової угоди №2 від 10.03.2015); з 01.10.2015 - 8905,32 грн. з ПДВ (в редакції додаткової угоди №8 від 15.10.2015); з 01.11.2015 - 8745,74 грн. з ПДВ (в редакції додаткової угоди №9 від 22.10.2015); з 01.12.2015 - 8751,10 грн. (в редакції додаткової угоди №11 від 25.11.2015).

За умовами п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання покупцем п.6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.2).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11).

Судами встановлено, що на виконання умов договору в період з січня 2015 року по березень 2015 року та з жовтня 2015 року по грудень 2015 року сторонами підписано наступні акти прийому-передачі природного газу на загальну суму 506425,32 грн.: від 31.01.2015 на суму 120900,69 грн.; від 28.02.2015 на суму 107692,52 грн.; від 31.03.2015 на суму 119705,92 грн.; від 31.10.2015 на суму 28399,07 грн.; від 30.11.2015 на суму 55806,60 грн.; від 31.12.2015 на суму 73920,52 грн.

Оплату за отриманий природний газ відповідач здійснив у повному обсязі, однак мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Креміннатеплокомуненерго" пені в сумі 104190,75 грн., 3% річних в сумі 8296,05 грн. та інфляційних в сумі 64767,05 грн.

Приймаючи рішення по даній справі суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Так, укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та глав 19, 20 Господарського кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів приймання - передачі природного газу, на виконання умов договору позивач поставив за період січень 2015 року - березень 2015 року та за період жовтень 2015 року - грудень 2015 року відповідачу природний газ на загальну суму 506425,32 грн. Зазначені акти підписані сторонами без зауважень.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

З огляду на приписи зазначеного пункту договору, граничними строками оплати отриманого природного газу є: за актом приймання-передачі від 31.01.2015 - 14.02.2015; за актом приймання-передачі від 28.02.2015 - 14.03.2015; за актом приймання-передачі від 31.03.2015 - 14.04.2015; за актом приймання-передачі від 31.10.2015 - 14.11.2015р.; за актом приймання-передачі від 30.11.2015 - 14.12.2015; за актом приймання-передачі від 31.12.2015 - 14.01.2016.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи, витягу сальдо та операцій по підприємству відповідача, та не спростовано останнім, Комунальним підприємством "Креміннатеплокомуненерго" отриманий природний газ оплачений з порушенням строків, встановлених пунктом 6.1 договору.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на приписи зазначеної статті, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить стягнути з Комунального підприємства "Креміннатеплокомуненерго" 3% річних за загальний період з 15.02.2015 по 24.01.2016 в сумі 8296,05 грн. та інфляційні за загальний період з 15.02.2015 по 30.11.2015 в сумі 64767,05 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що він є арифметично вірним, а тому до стягнення з відповідача підлягають 8296,05 грн. за загальний період з 15.02.2015 по 24.01.2016.

Щодо стягнення інфляційних, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Перевіривши здійснений апеляційним господарським судом розрахунок інфляційних, колегія суддів касаційної інстанції вважає його правомірним та обґрунтованим, а тому до стягнення з Комунального підприємства "Креміннатеплокомуненерго" підлягають інфляційні в розмірі 60749,01 грн. за загальний період березень 2015 року - листопад 2015 року, зокрема:

- за актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 120900,69 грн. інфляційні за березень 2015 року - жовтень 2015 року від суми боргу 120900,69 грн. та інфляційні за листопад 2015 року від суми боргу 101001,56 грн. разом складають 36500,25 грн.;

- за актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2015 на суму 107692,52 грн. інфляційні за квітень 2015 року - листопад 2015 року від суми боргу 107692,52 грн. складають 19720,80 грн.;

- за актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2015 на суму 119705,92 грн. інфляційні за травень 2015 року - листопад 2015 року від суми боргу 119705,92 грн. складають 4527,96 грн.;

- за актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2015 на суму 28399,07 грн. інфляційні не нараховуються.

За несвоєчасне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №2282/15-КП-20 від 22.12.2014 Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відповідачу крім 3% річних та інфляційних нараховано і пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо за загальний період з 15.02.2015 по 24.01.2016 в сумі 104190,75 грн.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами п.7.2 договору у разі невиконання покупцем п.6.1 договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З огляду на матеріали справи, відповідач у відзиві на позовну заяву під час розгляду справи в суді першої інстанції просив звільнити його від стягнення пені на підставі частини 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" від 13.01.2015 № 85-VIII, відповідно до якої встановлено мораторій на стягнення пені та інших штрафних санкцій.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" від 25.07.2012 №705 гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. м3, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У п. 5 Статуту Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №747 від 25.05.1998, встановлено, що метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Предметом діяльності компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії (п. 6 названого Статуту).

Таким чином, враховуючи, що природний газ є енергетичним ресурсом, гарантованим постачальником якого є підприємство позивача, тому Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У свою чергу, Комунальне підприємство "Креміннатеплокомуненерго" є виробником і виконавцем житлово-комунальних послуг, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, згідно з якими основним видом діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код КВЕД 35.30).

З огляду на вищезазначене, відповідач є підприємством-виконавцем (виробником) житлово-комунальних послуг та споживачем відповідних енергетичних ресурсів, щодо яких позивач є енергопостачальником, що постачає відповідачеві зазначені енергетичні ресурси.

Місцезнаходженням відповідача є м. Кремінна Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р. від 02.12.2015.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" №85-VIII від 13.01.2015, на час, визначений у статті 1 цього Закону, встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів про те, що приписи частини 2 статті 2 Закону України №85-VIII від 13.01.2015 поширюють свою дію на правовідносини сторін (аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду від 07.06.2016 по справі №905/96/16, від 18.08.2016 по справі №905/704/16).

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (частина 1 статті 2 названого Закону), тобто з 07.02.2015. Виходячи з наведеного, нарахування пені за спірним договором не здійснюється з 07.02.2015.

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку, розрахунок пені здійснено за період з 15.02.2015 по 24.01.2016.

Отже, з урахуванням визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми Закону щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до цих правовідносин.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені.

Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені судами попередніх інстанцій докази, колегія суддів касаційної інстанції вважає рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі колегія суддів касаційної інстанції вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими обставинами.

Враховуючи наведене, та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2017 у справі №913/1165/16 господарського суду Луганської області залишити без змін.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді В. Корсак

О. Сибіга